“ЛОРЕЛЕЯ” – Гійом АПОЛЛІНЕР (1880-1918)

З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Гійом АПОЛЛІНЕР (1880-1918)

“ЛОРЕЛЕЯ”

Вірш “Лорелея” (1904) входить до циклу “Рейнських віршів” зі збірки “Алкоголі”. Уважається, то прообразом ліричної героїні “Рейнських віршів” стала Анні Плейден по-справжньому велике й трагічне кохання Аполлінера, якій також присвячена “Пісня нелюбого”. Існує думка, що саме це нерозділене почуття зробило з нього видатного ліричного поета (це одна з несправедливостей долі: деякі поети можуть творити, лише страждаючи). Вони познайомилися

в Німеччині. Аполлінер викладав французьку, а Анні була гувернанткою в неповнолітньої доньки графині. Це було бурхливе й пристрасне кохання. Подейкували, що саме через нього Анні в 1904 р. переїхала до Америки: вона була вихована в суворій протестантській моралі, тож залицяння надто пристрасного молодого поета її лякали.

У циклі “Рейнські вірші” ще помітний вплив романтичної поезії XIX ст.. особливо Г. Гейне. Історія гіркої любові Аполлінера перетворюється в ньому циклі (як і в “Книзі пісень” його великого німецького попередника) з події особистого життя на явище поезії. Сюжетною основою вірша “Лорелея”

є легенда про рейнську красуню, яка своїм співом зачаровувала рибалок. У попередні епохи поети не раз зверталися до цього сюжету, розповідаючи свою історію трагічного кохання. Поміж них був і Г. Гейне (“Не знаю, що стало зо мною…”), чий вірш став народною піснею. Якщо Гейне зосереджується на чарівно-згубному голосі Лорелеї, що “дикої пісні співає, неспіваної ніким”, то Аполлінера цікавить передовсім доля таємничої красуні. За деякими переказами, саме біля скелі Лореляй (Лур-Ляй) підступні карлики-нібелунги ховали незліченні скарби – золото Рейну (про це яскраво повідав світові Р. Вагнер). Тож Лорелея виступала як жорстокосерда чарівниця, яка мала угоду з царем-демоном Рейну. Однак поміж романтиків більшою популярністю користувалася легенда про дівчину з чарівним голосом, небачену красуню, яка метиться за зраджене кохання. Саме цей”романтично-символістичний” варіант сюжету й простежується у вірші Аполлінера.

Його героїня – це красуня Лорелея, яка мешкає в містечку Бахарасі. У цієї “білявки чарівної”, згідно з німецьким еталоном жіночої краси, “сонячні коси” й “очі як смарагд”. Але її краса нікому не приносить радості: “..усіх мужчин в окрузі з ума звела вона”. Навіть сама героїня страждає від неї:

Прокляті в мене очі проклята я сама

Хто в очі ті загляне тому життя нема

У них не самоцвіти пекельнії вогні

В огні в огні спаліте ті чари навісні

Саме за цю згубну красу Лорелею й викликали на єпископський суд. Зачарований принадами юної дівчини, єпископ не може її засудити. Вона просить стратити її, бо не має сили терпіти страждання від кохання:

Болить у мене серце то мабуть не к добру

Сама на себе гляну вже знаю що помру

Болить у мене серце відколи я сама

Болить у мене серце бо милого нема

Три лицарі повели Лорелею в монастир, та вона відпросилася, аби з височини рейнської скелі попрощатися з рідним замком і востаннє побачити “свій образ у воді”:

Вже коси золотаві на вітрі розплелись

Вернися Лорелеє гукали їй вернись

Ви бачите по Рейну там човничок пливе

А в човні тім мій милий і він мене зове

Історія Лорелеї закінчилася трагічно: не в силах витримати муки й зачарована власним віддзеркаленням у воді, дівчина кинулася зі скелі в Рейн.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“ЛОРЕЛЕЯ” – Гійом АПОЛЛІНЕР (1880-1918)

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links