Міркування: Як провчили пустуна
Вона була дуже гарна дівчинка. У неї було багато іграшок. Але вона поводилася з ними зовсім не так, як деякі інші діти. Іграшки в неї були завжди цілі, не поламані й не розкидані по всій кімнаті. Усе було добре складене у Валинім куточку. Лялька сиділа на маленькому стільчику або лежала в ліжечку. Кубики були складені гарною пірамідкою. Ковзан теж стояв вуголке.
Ще у Вали було кошеня. Він був риженький, пухнатий, ласкавий, і всі думали, що він дуже гарний. А насправді це був страшний пустун і розбійник. Як тільки Валячи піде в дитячий садок, кошеня
–
Ранком, коли Валячи пішла в садок, кошеня по своїй поганій звичці знову заліз у кімнату. Недовго думаючи, він підскочив до бичка й злегка вдарив його своєю м’якою лапкою. І раптом, дерев’яний бичок рушив з місця й рушив униз по дошці просто назустріч розбійникові! Від несподіванки кошеня подалося назад. Такого ще не було! Дотепер всі іграшки не вміли пересуватися, і з ними можна було робити все, що захочеш… Кошеня відскочило ще далі. Бичок ішов за ним. Кошеня відскочило до самих дверей. Але бичок не зупинявся й хоробро йшов просто на ворога. Тоді кошеня зовсім перелякалося, розгубився, і кинувся тікати…