Для сучасної урбанизированной молоді образ “життєвої стежки” іноді може здатися застарілим поетичним символом. І все-таки вона, напевно, існує, якби ми протягом життя не користувалися послугами автомобілів, комп’ютерів, интернетовских мереж, зручними знайомствами й зв’язками. І все-таки цю єдину, неповторну життєву стежку повинні протоптувати самотужки, тому що це – наш шлях від юності до зрілості, від батьківської опіки в самостійне життя
Тому так важливо не помилитися, вибираючи свою стежку, щоб не вела вона нас надалі
манівцями, щоб не поростила колючими тернами, які перебороти буде дуже складно. Але життєва стежка має й ще одне, надзвичайно важливий напрямок. Хоча й не можна нею вернутися назад, але вона навіки з’єднує нас із самими рідними поняттями – будинком, сім’єю, у якій виросли, звичаями, Батьківщиною. І чим більше протоптана стежка, тим міцніше цей зв’язок і тим більше сильні ми самі. Правильно вибрана стежка додає нам життєвої впевненості, робить смелее й разом з тим більше здійсненними наші плани на майбутнє
Ми, діти НТР і інформаційного суспільства, не боїмося застарілих символів, не цураємося тропи
свого роду, шукаємо її ще замолоду, ступаємо по ній твердо, ведемо власних дітей, благословляючи на добро й щастя. Кожний парубок з острахом і з величезною цікавістю заглядає в Майбутнє. Воно бачиться світлим, без проблем і неодмінно переможним. Вірити в це необхідно, але ще важливіше розуміти шляхи досягнення своєї мети. Я сподіваюся жити, не оглядаючись на дріб’язкові проблеми, почуваючи постійну впевненість у собі й у завтрашньому дні, маючи можливість поглибитися у велику справу – благодійне або науково-дослідне. Я не ладу собі “повітряних замків”, але й не хочу життя буденної, одноманітної, пісної. Маю намір спробувати різні гострі відчуття, багато подорожувати, знайомити із цікавими людьми й самому бути очевидцем і учасником історичних подій. Мені чужо манірне скромничание на зразок: “Не кожному стати космонавтом, головне бути Людиною”. Для того й пишеться це слово із заголовної букви, щоб Людина відчула себе переможцем, підкорювачем життєвих вершин
Дуже необхідними уважаю такі людські якості, як цілеспрямованість, наполегливість, оптимізм. У досягненні мети важко обійтися без сталевої сили волі. Але, звичайно ж, боротися за визнання не можна, незважаючи на думки й почуття людей, які тебе оточують, не будуючи відносини з ними на засадах Добра й Любові. Успіху може домогтися тільки людин, що володіє особливим Божим дарунком чарівності, умінням подобатися людям не зовнішніми рисами, а щиросердечними якостями й згуртувати їх навколо себе. Хочу й учуся бути таким. Вірю, що з такими ж людьми побудуємо щасливе майбутнє для себе й для Батьківщини!