Міркування над оповіданням “Баба Изергиль&
“Я чув ці оповідання під Акерманом, у Бессарабії, на морському березі”, – так починає Максим Горький один зі своїх кращих добутків. В “Бабі Изергиль” відбилися незабутні враження автора від його скитаний по південній Бессарабії ранньої навесні 1891 року. Оповідання ставиться до ранніх творів Горького й продовжують романтичну лінію (“Макар Чудра”, “Челкаш”), у якій найбільше сильно позначилося авторське замилування цільною й сильною людської особистістю
Композиція оповідання досить складна
Оповідання багато
Система образів повністю підпорядкована
Ларра, що веде образ першої легенди, представлений читачеві в найгіршому світлі. Непомірна гординя, величезна себелюбність, крайній індивідуалізм, що виправдує будь-яку твердість, – все це викликає в людях тільки жах і гнів. Син орла й земної жінки, він, порахувавши себе втіленням сили й волі, ставить своє “я” вище навколишніх його людей, чим прирікає себе на вічну самітність. Його непомірна воля обернулася своєю протилежністю: герой шукає смерті, але не може вмерти
Ларре протипоставлений герой другої легенди, що виражає вищий ступінь любові до людей. Гордість Данко – це сила його духу, упевненість у собі. Він, пожертвувавши своїм життям заради звільнення людей, заслуговує щире безсмертя за подвиг, доконаний в ім’я життя й щастя народу
Відношення автора до знедоленого Ларре, на мій погляд, однозначно. Засуджуючи життєву позицію цього героя, Горький показує, до якого результату приводить людини індивідуалістична мораль. В образі ж Данко письменник втілює свій ідеал сильної особистості, здатної на самопожертву
Одним з менш помітних, але не менш значимих образів є образ оповідача. Саме цей образ людини, що мандрує по Русі, що зустрічає на своєму шляху самих різних людей, містить у собі найважливіші засоби вираження авторської позиції. Саме очами автобіографічного героя бачить читач Изергиль. Її портрет відразу ж виявляє дуже значиме протиріччя. Про прекрасну й почуттєву любов повинна була б розповідати юна дівчина, а перед нами ж з’являється глибока баба. Изергиль упевнена в тім, що її життя, виконане любові, пройшла зовсім інакше, чим життя Ларри. Вона не може навіть представити нічого загального з ним, але погляд оповідача знаходить цю спільність, парадоксально зближаючи їх портрети
Особливе місце в оповіданні займають елементи деталізованого опису Изергиль, як то: “тьмяні очі”, “потріскані губи”, “зморщений ніс, загнутий, немов ніс сови”, “чорні ями щік”, “пасмо попелясто-сивих волось”. Вони оповідають про нелегке життя головної героїні задовго до того, як вона розповідає свою історію. Досить легко визначається зміст назви даного добутку. Справа в тому, що образ баби Изергиль максимально наближений до образа “людини, що живе серед людей”. Тільки вона наділена правом і можливістю в доступній формі виражати власний погляд на життя. Тому саме її свідомість, характер, часом таємничі протиріччя виявляються основним предметом зображення, із чого можна зробити висновок, що оповідання написане заради створення образа, ім’ям якого й назване добуток
Проблеми, порушені в оповіданні, змусили мене глибоко задуматися над сенсом життя, а численні образи “вільних” людей наштовхнули на думку, що воля – це таке ж невизначене й безмежне поняття, як життя
Горький використовує елементи фольклору. Він одушевляє природу (“Імла осінньої ночі здригалася й лякливо озиралася, відкриваючи степ і море…”). Людина й Природа часто ототожнюються й навіть можуть розмовляти (розмову Ра-Гима із хвилею). Тварини й птахи, що діють в оповіданнях, стають символами (Уж і Сокіл). Використання ж жанру легенди дозволяє письменникові найбільше чітко виразити свої думки й ідеї в алегоричній формі
Горький явно віддає перевагу людям, вільним від законів суспільства. Його улюблені герої – це цигани, злиденні, злодії. Не можна сказати, що письменник ідеалізує злодіїв, але той же Челкаш із погляду моральних якостей коштує несоизмеримо вище селянина. Людина, одержима мрією, Людина з великої букви набагато цікавіше для письменника. Центральна фігура ранньої романтичної Творчості Горького уведена в поемі “Людин”. Людина покликана освітити увесь світ, розплутати вузли всіх оман, він “трагічно прекрасний”. Так само зображений і Данко: “Іду, щоб згоріти як можна яскравіше й глибше освітити тьму життя. І загибель для мене – моя нагорода”. Поняття “люди” і “людина” У Горького прямо протиставляються: “Хочу, щоб кожний з людей був “Людиною”!”
Принциповий для Горького й питання про волю людини. Тема вільної людини – головна тема його першого оповідання “Макар Чудра”, а також багатьох інших добутків, у тому числі “Пісні про Сокола”. Поняття “воля” для письменника пов’язане з поняттями “правда” і “подвиг”. Якщо в оповіданні “Макар Чудра” Горького цікавить воля “від чого-небудь”, то в “Бабі Изергиль” – воля “в ім’я”. Ларра – син орла й жінки – недостатньо людин, щоб бути з людьми, але й недостатньо орел, щоб обійтися без людей. Його несвобода – у його себелюбності, і тому він покараний самітністю й безсмертям, а після нього залишається тільки тінь. Данко ж, навпроти, виявляється більше вільною людиною, тому що він вільний від самого себе й живе заради інших. Учинок Данко можна назвати подвигом, тому що подвиг для Горького – це вищий ступінь волі від любові ксебе.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)