Мир разючої гармонії в ліриці Панаса Фета
Лірика Панаса Фета відкриває нам мир разючої краси, гармонії й досконалості, три складові якого – природа, любов і пісня. Фета можна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осіннє зів’янення, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувся без кінця й краю житнє поле й густий тінистий ліс – про все це пише він у своїх віршах. Природа у Фета завжди спокійна, притихла, вона начебто завмерла. І в той же час вона дивно багата звуками й фарбами, живе своїм життям:
Я прийшов до тебе із привітом,
Розповісти, що сонце встало,
Що
По аркушах затріпотіло;
Розповісти, що ліс прокинувся,
Весь прокинувся, гілкою кожної,
Кожним птахом стрепенувся
И весняної повний спрагою…
Зображення природи у Фета наповнено романтикою, що зачаровує:
Що за звук у півмороку вечірньому?
Бог звістка! – Те кулик простонал або сич
Расставанье в ньому є, і страданье в ньому є,
И далекий невідомий клич.
Точно мрії хворі безсонних ночей
У цьому плачучому звуці злиті…
Природа у Фета живе своїм власним таємничим життям, а людина може бути до неї причетний тільки на вершині свого духовного
Цілий день сплять нічні квіти,
Але лише сонце за гай зайде,
Розкриваються тихо аркуші,
И я чую, як серце цвіте
Згодом у віршах Фета знаходимо усе більше паралелей життя природи й людини. Відчуття гармонії наповнює рядка поета:
Сонця вуж ні, немає й дня безустанних прагнень,
Тільки захід буде довго ледве зримо горіти;
ПРО, якби небо обіцяло без тяжких томлінь
Так само й мені, оглянувшись на життя, умерти!..
А. Фет не оспівує жагучі почуття, у його віршах ми не знаходимо слів глибокого розпачу або захвату. Він пише про найпростішому – про дощ і сніг, про море й гори, про ліс, про зірки, передаючи нам свої хвилинні враження, запам’ятовуючи миті краси. Світлом і спокоєм наповнені такі поетичні шедеври Панаса Фета, як “Шепіт, боязкий подих…”, “Я прийшов до тебе із привітом…”, “На зорі ти її не буди…”, “Зоря прощається із землею…” идругие.
Краса й природність його поезії доконані, його вірші виразні й музичні. “Це не про – сто поетів, а скоріше поет-музикант…” – говорив про нього Чайковський. На вірші Фета була написана безліч романсів, які одержали широку популярність
Поет передає у своїх віршах “благоухающую свіжість почуттів”, навіяних природою. Його вірші перейняті світлим, радісним настроєм, щастям любові. Навіть самі найменші рухи людської душі не вислизають від уважного погляду поета – він надзвичайно тонко передає всі відтінки переживань людини:
Шепіт, боязке диханье,
Трелі солов’я,
Срібло й колиханье
Сонного струмка,
Світло нічної, нічні тіні,
Тіні без кінця,
Ряд чарівних змін
Милого особи,
У димних хмаринках пурпур троянди,
Відблиск янтарю,
И цілування, і сльози,
И зоря, зоря!..
У поезії Фета майже немає дії. Ніж сильніше захоплює поета естетическое сприйняття миру, тим більше він віддаляється від прозаїчності. Треба сказати, що її практично немає в найчистішій поезії Фета. Кожний його вірш – це ціла гама вражень, думок, радостей і сумів. Підтвердженням цієї думки служать такі з віршів Панаса Фета, як “Промінь твій, що летить далеко…”, “Недвижні очі, божевільні очі…”, “Сонця промінь проміж лип…”, “Тобі в мовчанні я простираю руку…”
Лірика цього найцікавішого російського поета вічна завдяки відбиттю в ній почуттів і переживань, які випробовує людина, не позбавлений почуття прекрасного. Вірша Панаса Фета торкають самі таємні струни душі, передають нам відчуття дивної гармонії навколишнього мира.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)