Мелодійність поезії А. А. Фета АФАНАСІЙ ФЕТ
ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
АФАНАСІЙ ФЕТ
Мелодійність поезії А. А. Фета
Поезія Фета – поезія натяків, догадок, умовчань; його вірші у більшості своїй не мають сюжету, – це ліричні мініатюри, призначення яких не стільки передати читачеві думки і почуття, скільки “летючий” настрій поета. Фет обмежував свою поезію трьома темами: кохання, природа, мистецтво. Він був далекий від душевних бурь і тривог.
Поет писав:
Язык душевной непогоды
Был непонятен для меня.
Кохання для нього – захист “від вічного плескоту
Друга тема лірики Фета – природа. “Бажаючи від людей утаїтися”, він іде у світ природи, намагається злитися з нею: “Между теми звездами и мною какая – то связь родилась”.
“Природи
Покуда на груди земной
Хотя с трудом дышать я буду,
Весь трепет жизни молодой
Мне будет внятен отовсюду.
Він вмів олюднити природу, знаходити в ній відгук своїм настроям і почуттям, тонко відчував принадності російської природи, любив красоту рідного пейзажу.
Сын севера, люблю я шум лесной
И зелени растительную сырость…, –
Писав він у вірші “Італія”. Італії він протиставляє свою північну батьківщину, де “бархат степи зеленей” і де “смелей и слаще, и задорней весенний свищет соловей”. Чудова пейзажна лірика Фета – краща частина його поезії.
Безперечною якістю віршів Фета є їхня співучість і музичність. Цю особливість його творчості відзначив великий російський композитор П. І. Чайковський. “Можна сказати, – писав він, – що Фет у кращі свої хвилини виходить із меж поезії і сміливо робить крок у нашу галузь. Це не просто поет, скоріше, поет-музикант”.