Мар’я Болконська та Елен Курагіна
Що робить людину щасливою? Німецький філософ Кант стверджував, що тільки свідоме слідування обов’язку. Л. Толстой вважав, що тільки в гармонії природних потреб з моральними вимогами можна здобути щастя. Саме цю думку письменник емоційно переконливо втілює в образах жінок, зокрема Мар’ї Болконської та Елен Курагіної. Чому саме ці жіночі образи такі переконливі з огляду на проблему моралі? Мабуть, тому, що в усьому вони протилежні. Для Мар’ї дотримуватися моралі було не важче, ніж дихати. Норми поведінки, прищеплені в сім’ї, диктували
Елен знає, що вродлива, і поводиться так, ніби дозволяє милуватися собою. Але її краса ніби віддзеркалює погляди захвату. Сама вона не віддає людям нічого. Та й що віддавати? її батько навчив бачити в усьому вигоду для себе і не втрачати її. Отож люди для неї цікаві лише з огляду на те, що від них можна мати. Вона нагадує бездушну ляльку, що ніколи не змінюється. Але ж як міг покохати
“Севастопольські оповідання” – своєрідний пролог до “Війни і миру”. (Саме з цих оповідань розпочинається тема війни і миру в творчості Л. Толстого. Що таке війна, чим керуються генерали – патріотизмом чи марнославством – усе це розглядається в оповіданнях. Усі ці питання постануть у романі по-новому.) Війна – це “ворожнеча всіх зо всіма”. (Війна розглядається не тільки як воєнні дії на полі бою, але й як ворожнеча, проти якої виступає Толстой. Для нього не існує традиційного поділу на життя приватне й історичне. Більше того, його цікавить приватне життя як основа історичного. Саме тому поняття війни включає так багато всього.) Війна – це смерть. (Толстой зазначав, що його не стільки цікавило, яка кількість війська і як брала участь у тому чи іншому бою, скільки те почуття, під впливом якого одна людина була здатна вбити іншу. Саме тому батальні сцени прирівнюються до опису подій приватного життя героїв.) Смисл опису батальних сцен. (Через опис великих битв Толстой проводить думку про значення народу як цілісної єдності, скріпленої моральними традиціями життя “миром”. Через масові сцени він показує справжній патріотизм як розуміння того духу, що єднає людей у народ. 1 велич людини виявляється через глибину її зв’язків з органічним життям народу. І героїзм – це прояв цих зв’язків і розуміння основ народного життя.) Момент істини, який рятує. (Таких моментів істини, пов’язаних з різними героями, чимало. Так Микола Ростов не в змозі вбити молоденького французького офіцера, бо на якусь мить зрозумів, що той – така сама людина, яку десь люблять і чекають. Так само і грізний маршал Даву на якусь мить побачив очі зовсім не грізного П’єра і не зміг підписати йому смертного вироку. Толстой показує, як розуміння людської природи, почуття гуманізму рятує одних від смерті, а інших від убивства.) Війна не буває справедливою. (Цікаво, що, описуючи воєнні дії під час звільнення Росії від Наполеона, описуючи патріотичну боротьбу партизанів та регулярного війська під проводом Кутузова, письменник жодного разу не назве війну “справедливою”. Війна для нього – це завжди вбивство, і воно не може бути справедливим.
Ось чому його улюблений герой Кутузов не дає жодного бою ослабленому ворогові, а тільки жене його з рідної землі. Життя – ось головна цінність для Кутузова, а тому він не бажає платити життями солдатів за чини й нагороди своїх офіцерів, а тим паче не бажає такою ціною нагород для себе.) Гармонійний світ – це світ миру. (Толстой стверджує, що шлях до гармонії, до щастя лежить через подолання ворожнечі, подолання всякої війни між людьми, які б прояви вона не мала. І цей закон однаково дієвий як для приватного життя, так і для історичного.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)