МАНДРІВНИЙ ЗАМОК ХАУЛА – МАНДРУЮЧИ ЧАРІВНИМИ СВІТАМИ – СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА Я І СВІТ
Розділ перший,
У якому Софі розмовляє з капелюшками
У країні Інгарії, де такі речі, як семимильні чоботи і шапки-невидимки, існують насправді, народитися найстаршим з трьох дітей – неабияке безталання. Усім відомо, що коли ви, усі троє, вирушите на пошуки щастя, саме тебе першого спіткає невдача, та ще й найдошкульніша.
Софі Хаттер була найстаршою з трьох сестер. Вона навіть не була дитиною бідного лісоруба, що давало би їй бодай якусь надію на успіх. Ні, її батьки були цілком заможними: вони тримали крамничку дамських капелюшків у
Їхній батько одружився з наймолодшою зі своїх продавщиць, гарненькою блондинкою на ім’я Фанні. Фанні невдовзі народила третю сестру – Марту. Це мало би перетворити Софі та Летті на Бридких Старших Сестер, але насправді всі три дівчинки виросли дуже навіть гарненькими – хоча Летті все-таки називали найвродливішою. Фанні ставилася до всіх трьох дівчаток однаково ніжно й ніколи жодним чином не виділяла Марту.
Містер Хаттер пишався своїми трьома доньками і віддав
Приблизно тоді ж усі знову заговорили про Відьму Пустирищ. Подейкували, нібито Відьма погрожувала вбити дочку короля і нібито король наказав своєму лейб-магу, чарівникові Саліману, вирушити на Пустирища, аби впоратися з Відьмою. І скидалося на те, що чарівник Саліман не тільки не впорався з Відьмою, а й сам був нею вбитий.
Тому коли через кілька місяців після цього на пагорбах над Маркет-Чіппінгом зненацька з’явився високий чорнезний замок, із чотирьох високих шпилястих веж якого вилітали хмари чорнющого диму, всі були цілком переконані, що це Відьма знову вибралася з Пустирищ і збирається тримати в остраху всю округу, як то вона вже була зробила п’ятдесят років тому. Люди й справді дуже налякалися. Ніхто не виходив на вулицю сам-один, а надто поночі.
А що було ще страшнішим, то це те, що замок не стояв на місці. Іноді він давав про себе знати довгою смугою чорного диму понад заростями вересу на північному заході, іноді височів над скелями на сході, а іноді спускався з пагорбів і зупинявся серед вересу просто за останньою фермою з північного боку. Часом навіть можна було побачити, як він рухається, випускаючи з веж брудно-чорні клуби диму. Якийсь час усі були впевнені, що замок ось-ось таки спуститься в долину, і мер не раз говорив, що варто було би послати до короля за підмогою.
Але замок і далі блукав поміж пагорбами, і якось-то з’ясувалося, що він належить ніякій не Відьмі Пустирищ, а чарівникові Хаулу.
Ну, а Хаул був досить-таки недобрим чарівником. Хоча наразі ніщо не свідчило про те, щоби він хотів покинути пагорби, усі знали, що він для розваги викрадає молодих дівчат і висмоктує з них душі. А дехто казав, ніби він пожирає їхні серця. Він був украй бездушним і безсердечним чарівником, і та дівчина, яка дозволила б йому захопити себе зненацька, опинилася б у страшній небезпеці. Софі, Летті та Марті, як і всім іншим дівчатам у Маркет-Чіппінгу, було наказано нікуди не ходити поодинці, і це їх украй дратувало. Вони дивувалися, до чого б це чарівникові Хаулумали придатися викрадені ним душі.
Незабаром помер містер Хаттер. Відтак Фанні вирішила, що сестри мусять покинути школу: одна з них буде ученицею в кондитерській, інша поїде навчатися на відьму, а Софі залишиться допомагати з капелюшками.
Насправді ж Софі майже не довелося продавати капелюшки. Після того як вона день чи два побула в майстерні, а тоді ще один день провела разом з Фанні в магазині тканин і в торговця шовком, мачуха посадила її прикрашати капелюшки. Софі сиділа в маленькій ніші в задній кімнаті крамниці й пришивала троянди до чепчиків та вуалетки до велюрових капелюшків, оторочувала їх шовком, викладала на крисах букетики з воскових ягід і зроблених зі стрічок квітів. Робота їй вдавалася і загалом подобалася.
У Софі з’явилася звичка надягати кожен тільки-но закінчений капелюшок на болванку, так що це виглядало майже як голова без тіла, а потім для розваги розповідати капелюшку, яке тіло буде колись під ним. Софі трохи лестила капелюшкам, адже покупцям теж доводиться лестити.
“У вас такий загадковий вигляд”, – зверталася вона до капелюшка, повністю затягнутого вуаллю з ледь помітними блискітками. Кремовому капелюшку з трояндами під широкими крисами вона казала: “Ви вийдете заміж за справжнього багатія!” А ядучо-зелений солом’яний капелюшок із загнутим зеленим пером запевняла: “Ви виглядаєте юною, немов весняний листочок”. Рожевим чепчикам Софі говорила, що вони чарівні, а модним капелюшкам, прикрашеним оксамитом, – що вони вигадливі. Що ж до чепчика, отороченого печеричними стрічками, то йому Софі сказала: “У тебе золоте серце, і одного разу хтось можновладний це помітить – і закохається в тебе!” Річ у тім, що вона жаліла цей чепчик, надто вже простим і недоладним він виглядав.
Наступного дня в крамницю зайшла Джейн Фер’є і купила його. “А зачіска в неї таки справді дивнувата, – подумала Софі, нишком визирнувши зі своєї ніші. – Вона виглядає так, ніби Джейн накрутила волосся на кочергу”.
Софі було трохи шкода Джейн, що вона обрала саме цей чепчик. Але в ті дні, здавалося, усім раптом знадобилися нові капелюшки і чепчики. Чи то далися взнаки комерційні зусилля Фанні, чи то просто настала весна, одначе капелюшна торгівля виразно набирала обертів.
З наближенням Травневого свята наплив покупців настільки зріс, що Софі теж довелося надягти скромну сіру сукню й узяти на себе частину роботи в крамниці. Однак попит був такий, що за обслуговуванням покупців у неї просто не залишалося ні хвилинки на прикрашання капелюшків, тому вечорами вона брала роботу додому й при світлі лампи працювала до пізньої ночі, щоби було що продавати завтра. Особливо жваво розходилися ядучо-зелені капелюшки на кшталт того, який купила собі дружина мера, а також рожеві чепчики. А за тиждень до Травневого свята одна відвідувачка забажала собі чепчика з печеричними стрічками – точнісінько такого, який був на Джейн Фер’є, коли та втекла із графом.
Жвава торгівля приносила мачусі великі гроші, і Софі доводилося працювати дедалі більше. Дівчина засумувала. Вона вже не розмовляла з капелюшками, які відразу втратили свою привабливість.
Одного дня до крамниці завітала незвичайна гостя…
Розділ другий,
У якому Софі змушена вирушити на пошуки щастя
Знадвору долинули скрип коліс та цокіт кінських копит, і в крамниці стало темно: вікно заступила карета. Задзвенів дзвоник, і в двері впливла напрочуд огрядна пані – Софі таких ніколи й не бачила. З плечей клієнтки спадала соболина накидка, а туго обтисле чорне плаття так і виблискувало діамантами. Погляд Софі передусім прикував крислатий капелюх дами – він був оздоблений справжніми страусовими перами, пофарбованими так майстерно, що вони відтінювали рожеві, зелені й блакитні відблиски діамантів, але при цьому залишалися чорними. Отож це був дуже дорогий капелюх. Обличчя дами було продумано прекрасним. Горіховий відтінок волосся дуже молодив її, тільки от… Софі перевела погляд на молодого чоловіка, який увійшов у крамницю слідом за дамою, – і побачила рудуватого юнака, убраного вкрай елегантно, але блідого і явно страшенно стривоженого. Він глянув на Софі з благанням і жахом. Юнак був набагато молодший від дами. Софі аж оторопіла.
– Панна Хаттер? – запитала дама голосом мелодійним, проте владним.
– Так, – відповіла Софі. Вигляд у юнака став іще стривоженіший. Імовірно, дама була його матір’ю.
– Я чула, ви продаєте просто божественні капелюшки, – проспівала дама. – Покажіть.
Софі ще недостатньо опанувала себе, щоб наважитися на відповідь.
Вона вийшла назустріч клієнтці й почала демонструвати капелюшки. Жоден з них, звичайно, не відповідав розкішному вигляду дами, до того ж молодий чоловік не зводив із Софі погляду, і їй було страшенно ніяково. Чим швидше дама переконається, що тут для неї нічого немає, тим швидше ця пара звідси нарешті піде. Скориставшись порадою Фанні, Софі почала із найневдаліших капелюшків. Дама відразу ж почала відкидати їх один за одним.
– Просто чарівно, – фиркнула дама на адресу рожевого чепчика.
– Травнева троянда, – обізвала вона ядучо-зелену соломку.
А про вуаль із блискітками заявила:
– Як банально. А що ви ще можете запропонувати?
Софі подала їй шикарний чорно-білий капелюшок – єдиний, котрий міг бодай трішки зацікавити таку розкішну даму.
Дама презирливо оглянула капелюшок.
– Такий убір не личитиме геть нікому. Ви даремно забираєте в мене час, панно Хаттер.
– Я роблю це тільки тому, що ви прийшли до мене в крамницю і попросили показати капелюшки, – заперечила Софі. – Бачите, пані, це маленька крамниця в маленькому містечку. Навіщо вам було взагалі… – тут молодий чоловік, що стояв за спиною дами, зойкнув і замахав руками, немовби намагаючись перестерегти Софі, – …завдавати собі клопоту і заходити сюди? – закінчила Софі, і їй стало цікаво, що ж тепер буде.
– Я завжди завдаю собі клопоту, щоби покарати тих, хто непоштиво поводиться з Відьмою Пустирищ, – жорстко, з металом у голосі, проговорила дама. – Мені чимало доводилося чути про вас, панно Хаттер, і мені не до вподоби ні конкуренція, ні ваші настрої. Я прийшла, щоби зупинити вас. Ось вам! – і вона простягнула руку та махнула нею перед лицем Софі.
– Ви хочете сказати, що ви і є Відьма Пустирищ? – здригнулася Софі. Від жаху і здивування в неї щось сталося з голосом.
– Так, – відповіла дама. – І нехай це навчить вас не лізти в мої справи.
– А хіба я в них лізла? Це якась помилка! – прокректала Софі.
– До речі, ви не зможете нікому розповісти про те, що вас зачарували, – додала вона.
Двері за нею бамкнули, немов похоронний дзвін.
Софі поторкала обличчя… Пальці намацали м’які зморшки. Софі подивилася на руки. Вони теж були всі в зморшках і страшенно кістляві, з роздутими венами на тильному боці та вузлуватими пальцями. Софі підібрала поділ сірої спідниці – й побачила висхлі худі литки і ступні, від яких черевики повипиналися горбами. Ці ноги належали не менш ніж дев’яносторічній бабі, і виглядали надто вже по-справжньому.
Софі кинулася до дзеркала – і з’ясувала, що тепер вона не може не шкутильгати. Обличчя в дзеркалі виявилося цілком спокійним, тому що нічого іншого вона й не сподівалася побачити. На Софі дивилося лице сухорлявої старої, виснажене, коричневувате, обрамлене рідкими пасмами сивого волосся. Софі побачила свої власні очі – жовті, сльозаві, причому вираз цих очей здавався досить-таки трагічним.
Зачарована Софі пішла з дому світ за очі. Після довгої виснажливої подорожі вона вийшла до Мандрівного Замку чарівника Хаула. Так з’явилася надія зняти Відьмине закляття.
Через Пустирище зі скреготом і гуркотом на неї сунув Мандрівний Замок чарівника Хаула. З-за його чорних зубчастих мурів у небо били хмари чорного диму. На вигляд Замок був високий, прямовисний, важкий, бридкий – і справді лиховісний.
Софі сперлася на ціпок і почала за ним спостерігати. Вона навіть не дуже злякалася, їй було радше цікаво, як він пересувається. Але головна думка, яка крутилася в цю мить у її голові, була про те, що весь цей дим неодмінно свідчить, що десь за високими чорними стінами Мандрівного Замку палає велике вогнище.
– Ну скажи, а чому б і ні? – запитала вона в ціпка. – Навряд чи чарівникові Хаулу для його колекції аж настільки потрібна моя душа. Він же викрадає тільки молоденьких дівчат!
Вона підняла ціпок і владно помахала ним у бік замку.
– Стій! – закричала вона.
Мандрівний Замок слухняно зупинився – з гуркотом і скреготом – десь за п’ятдесят футів вище по схилу. Софі не без вдячності пошкутильгала до нього.
Розділ третій,
У якому Софі потрапляє в Мандрівний Замок і укладає одну угоду
Софі довелося обійти весь Замок, поки одні з його чотирьох дверей відчинилися. Зрештою дівчина натрапила на помічника Хаула Майкла і той дозволив їй почекати чарівника.
З балок стелі звисали всілякі дивні штукенції, хтозна, чи не чаклунські: гірлянди цибулин, пучки трав і зв’язки невідомих висушених корінців. Було в кімнаті й відверто чаклунське приладдя: книги в шкіряних палітурках, вигадливі пляшки, колби й реторти, і навіть старий, побурілий, вищирений людський череп.
А з протилежного боку Софі вгледіла вогнище, у якому ледь помітно палахкотів пломінець.
– А чому б це нам не зробити вогонь яскравішим?.. – проговорила вона.
Деренчливий голос пролунав нітрохи не голосніше, ніж потріскування вогнища. Софі здивувалася. Вона думала, що її голос луною прокотиться просторими залами Замку. Зате поруч із нею виявився кошик дров. Софі простягнула руку і кинула у вогонь одне з полін, від чого в комин зметнувся цілий вихор синьо-зелених іскор. Софі підклала у вогнище ще одне поліно і відкинулася в кріслі, не втримавшись, однак, щоб не зиркнути – таки справді дещо нервово – через плече, тому що багряні відблиски полум’я затанцювали на відполірованому до блиску черепі. Кімнатка виявилася зовсім крихітною. У ній не було нікого, крім черепа і Софі.
– Він уже обома ногами в могилі, а я – поки що тільки однією, – потішила себе Софі.
Вона повернулася до вогнища, у якому тепер палахкотіло яскраве синьо-зелене полум’я.
– Мабуть, у дереві була якась сіль, – пробурмотіла Софі.
Вона всілася якомога зручніше, поклавши вузлуваті ноги на коминкові грати, примостила голову в куточку крісла і почала сонно розмірковувати, що їй потрібно зробити вранці.
Однак Софі дещо відволікало те, що у вогні їй почало ввижатися чиєсь невиразне обличчя.
– Вузьке блакитне лице, – зашепотіла Софі собі під ніс, – дуже довге й вузьке, з тонким блакитним носом. Оті кучеряві зелені язички зверху – достоту волосся. А що як я не піду, поки не повернеться Хаул? Гадаю, чарівники вміють знімати закляття. Оті багряні вогники внизу – зовсім як рот. Ну й страшнючі в тебе зуби, мій друже. А замість брів у тебе два зелених пучки полум’я…
Що найцікавіше, у всьому вогнищі було тільки два острівці жовтогарячого вогню – якраз під зеленими бровами, нібито очі, а посередині кожного з них яскріли багряні відсвіти. Софі ввижалося, що вони дивляться на неї, як справжні зіниці.
– З іншого боку, – вела далі Софі, дивлячись на жовтогарячі вогники, – щойно закляття буде знято, не встигну я й оком моргнути, як він з’їсть моє серце.
– А ти не хочеш, щоби твоє серце з’їли? – поцікавилося полум’я.
Софі не сумнівалася: з нею заговорило саме полум’я. Софі чудово бачила,
Як багряно-синій рот вогненного обличчя рухається в такт словам. Голос у нього був чимось схожий на голос Софі – так само надтріснутий, як і в неї, до того ж у цьому голосі поскрипувало і стугоніло палаюче дерево.
– Звичайно ж, не хочу, – відповіла Софі. – А хто ти?
– Вогненний демон, – пояснив багряний рот.
У його голосі було більше скигління, ніж поскрипування, коли він додав:
– Я прив’язаний до цього вогнища за умовами угоди. Я не можу звідси нікуди зрушити! – тут його голос знову став зухвалим і тріс – кучим. – Ну, а як щодо тебе? Я бачу, що на тебе накладено закляття.
Це остаточно позбавило Софі сонливості.
– То значить, ти це бачиш! – вигукнула вона. – А зняти закляття ти можеш?
Запала тиша – гаряча і палахка, жовтогарячі очі на вогненному обличчі демона оглянули Софі від голови до ніг.
– Сильне закляття, – урешті-решт сказав демон. – Як на мене, це скидається на роботу Відьми Пустирищ.
– Так воно і є, – сказала Софі.
– Але справа не тільки в цьому, – протріщав демон. – Я розрізняю в цьому заклятті два шари. Ну і, як я бачу, ти нікому не можеш про це розповісти. Ну, хіба що тому, хто й так уже про це знає.
Він ще трохи подивився на Софі.
– Мені треба було б дослідити твоє закляття, – сказав він трохи згодом.
– А скільки часу це займе? – запитала Софі.
– Та, мабуть, трохи займе. Або трохи більше, ніж трохи, – відповів демон.
І додав, м’яко і вкрадливо мерехтячи:
– А чи не уклала би ти зі мною угоду? Я зніму з тебе закляття, якщо ти погодишся розірвати угоду, яка мене зв’язує.
Софі насторожено вдивилася у вузьке блакитне обличчя демона. Вигляд у нього, коли він робив цю пропозицію, був явно підступний. У всіх книжках, які Софі доводилося читати, говорилося, наскільки небезпечно укладати будь-які угоди з демоном. До того ж не було ніяких сумнівів у тому, що цей демон надзвичайно злий. Узяти хоча б ці його довжелезні багряні зуби…
– А ти це чесно? Зовсім чесно? – поцікавилася вона.
– Ну, не зовсім, – зізнався демон. – Але хіба тобі хочеться залишатися в такому вигляді до самої смерті? Я думаю, що це закляття скоротило тобі життя років десь так на шістдесят.
Думати про це було огидно, тому досі Софі намагалася уникати цієї думки.
Проте ця думка якраз усе й змінювала.
– А що, твоя угода – вона із чарівником Хаулом, так? – запитала Софі.
– Авжеж, – сказав демон.
У його голосі знову почулося скигління.
– Я прикутий до цього вогнища і не можу відсунутися далі ніж на фут. Я змушений виконувати більшу частину тутешньої магії. Я повинен утримувати Мандрівний Замок, переміщати його і влаштовувати різні спецефекти, щоби відлякувати людей, а також робити все інше – усе, що тільки забажає Хаул. А Хаул, щоби ти знала, зовсім безсердечний.
Софі не треба було пояснювати, що Хаул безсердечний. З іншого боку, цей демон, швидше за все, нітрохи не кращий.
– То ти згодна укласти угоду?
– Якщо ти погоджуєшся зняти з мене закляття, – відповіла Софі з непереборним відчуттям, що сказала щось абсолютно фатальне.
– Значить, ми домовилисяі – вигукнув демон, і його довгасте обличчя злетіло аж попід комин. – Я зніму з тебе закляття, коли ти розірвеш мою угоду. Обіцяю, тої ж таки миті!
– Ну, то скажи мені, як її розірвати, – зажадала Софі.
Жовтогарячі вогники блимнули на неї, а тоді відвели погляд.
– Не можу. За нашою з ним угодою, ні я, ні чарівник Хаул не маємо права розкрити головну умову цієї угоди.
Софі зрозуміла, що її обвели круг пальця.
– Але якщо мені треба дивитися і слухати, виходить, мені доведеться залишитися тут, у Мандрівному Замку Хаула, – запротестувала вона.
– Усього лише десь на місяць! І не забувай, що мені ж також потрібен час на те, щоби дослідити твоє закляття! – благально промовив демон.
– Ну, але як я зможу пояснити йому, чому я тут? – запитала Софі.
– Щось придумаємо! Хаул у справах зазвичай зовсім безпорадний… Знаєш, – додав демон з лютим сичанням, – він настільки поглинутий самим собою, що майже не помічає того, що робиться довкола нього. Ми зможемо водити його за носа весь час, поки ти залишатимешся тут.
– Ну, добре, – згодилася Софі. – Я залишуся. А ти придумай для мене відмовку.
Вона зручно вмостилася в кріслі, а демон заходився думати. Думав він уголос, бурмочучи з потріскуванням і мерехтінням… Софі міцно заснула, з невиразною підозрою, що саме зараз її зачаровують, а не тільки розважають, але це її не вельми турбувало. Зовсім скоро вона звільниться від закляття…
Щоб звільнитися від чарів, Софі довелося прожити в Замку Хаула набагато довше, ніж вона сподівалася, і розгадати чимало загадок. Дівчина мала подружитися з вогненним демоном, зловити падучу зірку, підслухати спів русалок, відшукати мандрагору… Поміж прибиранням бруднющого Замку, біганиною в семимильних чоботах і візитами до короля Софі намагалася зрозуміти, що тримає демона вогню біля Хаула та як розірвати угоду й повернути молодість.
Під час своєї пригоди дівчина дізналася, що Хаул надзвичайно обдарований чарівник і по суті добра людина. Він сам поширює чутки про свою кровожерливість, аби уникнути зайвої уваги й відповідальності. Вхідні двері Замку насправді виявилися порталом, що відкривався в чотирьох різних місцях. Зрештою Софі усвідомила, що має дар наділяти предмети душею, і з його допомогою позбулася закляття.
Запитання і завдання до прочитаного
1. Схарактеризуйте світ, у якому відбувається дія твору Джонс. Чим відрізняється країна Інгарія від казкових країн, зображених іншими письменниками?
2. Які риси характеру притаманні Софі?
3. З якими таємницями стикнулася героїня, потрапивши до Замку Хаула?
4. Які фантастичні явища та істоти діють у романі? З’ясуйте роль фантастичних елементів у творі.
5. Філологічний майстер-клас. Робота в парах. Знайдіть у романі детективні та казкові елементи. Що нового привнесла письменниця в елементи традиційної чарівної казки, використані у творі? Визначте ознаки жанру фентезі в прочитаних уривках.
ЛІТЕРАТУРНИЙ НАВІГАТОР
Нове знайомство
Видатний письменник-фантаст Айзек Азімов (Ісаак Юдович Озимов) з’явився на світ 2 січня 1920 р. в містечку Петровичі під Смоленськом. За три роки після його народження родина переїхала до США й оселилася в Брукліні.
Вищу освіту Азімов здобув у Колумбійському університеті (Нью-Йорк) на факультеті хімії, згодом закінчив аспірантуру й захистив кандидатську дисертацію. У 1949 р. майбутній письменник отримав посаду викладача на медичному факультеті Бостонського університету, що відкривало непогані перспективи для розвитку його наукової кар’єри. Однак на той час він був захоплений своєю найбільшою пристрастю – літературною творчістю.
У цілому Азімов написав близько п’ятисот художніх і науково-популярних книжок. Деякі з вигаданих ним термінів – як-от “робототехніка” (або “роботика”), “позитронний”, “психоісторія” (тобто наука про поведінку великих груп людей) – увійшли в культурний і науковий обіг. Серед своїх численних художніх творів письменник найбільше цінував оповідання “Останнє питання”, “Двохсотлітня людина”, “Потворний хлопчисько” та роман “Навіть боги”.
Книжкове частування
У 1957 р. відбулася перша публікація повісті Азімова “Фах”. У цьому творі фантаст змальовує далеке майбутнє, коли процес вибору й опанування професії докорінно змінився. Люди більше не навчаються за підручниками й на практиці. Натомість спеціальні машини за лічені хвилини записують у їхній мозок потрібні знання.
Саме так у вісім років кожну дитину навчають читання й письма. А у вісімнадцять юнаки й дівчата проходять машинне тестування, за результатами якого їм призначають найбільш відповідну професію і знову записують у мозок необхідну інформацію. Вільного вибору професії немає, висновок машин вважається остаточним. Ще за півтора року молоді фахівці беруть участь в Олімпіаді і залежно від показаних результатів отримують більш або менш престижне місце роботи.
Такий підхід влаштовує всіх, але Джордж Плейтен ще в дитинстві вирішив, що буде програмістом…
Запитання для самостійного опрацювання твору
1. Що свідчить про високий ступінь розвитку змальованої в повісті цивілізації?
2. Як поводився Джордж у день Читання? А в день Освіти? Чому ці свята були важливими в житті кожного землянина?
3. Як і чому Джордж потрапив до Інтернату? Чому він почувався невдоволеним у цьому закладі?
4. Які риси характеру виявив Джордж під час Олімпіади і в розмові з нові – анином? Що свідчить про нестандартність мислення головного героя?
Нове знайомство
Корнелія Функе – відома німецька письменниця. Її твори, видані величезними накладами, здобувають престижні премії в галузі дитячої літератури й міцно тримаються на перших сходинках книжкових хіт-парадів.
Авторка народилася 1958 р. у місті Дор – стен (Вестфалія). У дитинстві вона мріяла стати пілотом або астронавтом, багато подорожувати, а найбільше – змінити світ на краще… Пізніше, згадуючи свої фантазії, Функе розповідала: “Якби я не стала письменницею, я б стала відьмою – знахаркою. Я посадила б величезну клумбу у формі людського тіла, і на кожній його частині росли б трави, які допомагають вилікувати відповідні хвороби”.
Опанувавши професію ілюстратора в гамбурзькому Коледжі дизайну, Корнелія спробувала працювати за фахом, але невдовзі розчарувалася: малювати ілюстрації до книжок, які їй не подобалися, було доволі важко. Певний час Функе працювала в соціальній галузі; саме тоді й зауважила, що дітям, які опинилися в скрутних життєвих обставинах, подобаються вигадані нею історії. Сумній дійсності Корнелія протиставила чарівний світ магії, де добро завжди перемагає, а щира дружба й кохання долають будь-які перешкоди.
Так Функе почала писати в жанрі фентезі. Одна по одній з’являлися її книжки про мисливців за привидами й чорнильне серце, про короля злодіїв і приборкувача драконів, примарного лицаря й відчайдушного шукача пригод… “Що треба зробити, аби стати письменником? Треба якомога уважніше дивитися на те, що навколо тебе, і дуже чуйно прислухатися до того, що всередині тебе. Зрештою кожен, хто здатний просидіти п’ять годин на день біля письмового стола, може стати письменником”, – переконана знаменита авторка…
Книжкове частування
Визнанням і літературною славою К. Функе завдячує романам “Чорнильне серце”, “Чорнильна кров” та “Чорнильна смерть” – трилогії про людей, для яких друковане слово оживає і стає реальністю.
Герої “Чорнильного серця” – дванадцятирічна дівчинка Мегі, що обожнює читати, та її батько палітурник Мортимер Фольхарт, поціновувач давніх книжок і талановитий читець. Обоє наділені дивовижним хистом: коли вони читають уголос, літературні персонажі постають у реальному світі, а хтось із людей, навпаки, потрапляє до світу книжкового.
Розпочинається історія доволі буденно: під шум нічного дощу Мегі розгортає одну зі своїх улюблених книжок… Аж ось за вікном з’являється незнайомець, і на ранок Мортимер з донькою змушені поспіхом вирушити в подорож. їх переслідують “книжкові пірати” – мисливці за книжкою “Чорнильне серце”, що є магічним порталом, через який у реальний світ приходять літературні герої. Злочинцю Каприкорну, якого випадково “вичитав” Мортімер, так сподобався світ людей, що він вирішив знищити всі твори про себе, аби ніколи не повертатися в “чорнильну” реальність. Відтак за книжку в пошарпаній блідо-зеленій палітурці розгортається запекла боротьба, а на головних героїв роману чекає багато чарівного й прекрасного, нез’ясовного й страшного…
Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору
1. Яку роль у розвитку сюжету “Чорнильного серця” відіграє прийом “оживлення” літературних героїв? Як у романі поєднано реальний і уявний світи?
2. Які пригоди й випробовування випали на долю Мегі? Схарактеризуйте вдачу дівчинки, її ставлення до життя та навколишньої дійсності.
3. Порівняйте ставлення персонажів Функе до книжки. Як ви оцінюєте роль книжки у власному житті?
4. Яку роль в романі “Чорнильне серце” відіграють афоризми Мортимера та епіграфи до розділів твору? Який із цих висловів ви обрали б за епіграф до свого читацького щоденника?
У СВІТІ МИСТЕЦТВА
Світ фантастики та фентезі на кіноекрані
Літературна фантастика є невичерпним джерелом тем і образів для сучасного кіномистецтва. Зокрема, широку популярність здобула стрічка австралійського режисера Алекса Пройаса “Я, робот” (2004), знята за мотивами творів Азімова.
Дія цього кінофільму відбувається в 2035 р. Роботи стали цілком звичною частиною побуту, але є люди, які бачать у них передусім загрозу. Не довіряє машинам і поліцейський Дел Спунер (його роль виконав талановитий голлівудський актор Уїлл Сміт). Він розслідує вбивство, у якому підозрює робота. Ідеться про можливість порушення Закону про Роботів (“Робот ніколи не піднімає руки на людину”). Ситуація наближається до катастрофічної: якщо машини можуть порушувати цей закон, то вже нічого не завадить їм захопити тотальний контроль над людством. Розв’язати суперечності співіснування роботів і людини, на думку творця кінокартини, – одне з основних питань майбутнього існування суспільства.
Цікаво, до речі, що А. Азімов як визнаний письменник-фантаст неодноразово виступав консультантом науково-фантастичних фільмів, найпопулярнішим з яких став серіал “Зоряний шлях”.
У 2004 р. на Венеціанському кінофестивалі відбулася прем’єра роботи легендарного режисера аніме1 Хаяо Міядзакі “Мандрівний Замок”.
1Аніме – японська мультиплікація. На відміну від мультфільмів інших країн, аніме розраховане не на дитячу, а на підліткову чи навіть дорослу аудиторію; вирізняється характерним малюнком персонажів і тла.
Це була перша японська мультиплікація, що відкрила фестиваль. Стрічка здобула приз – “Золоту Озеллу”.
Аніме-екранізацію роману Джоне “Мандрівний Замок Хаула” створено на комп’ютері, але тло й персонажі намальовані вручну. Загалом було знято тисяча чотириста сцен. Замок Хаула, який складався з вісімдесяти елементів, змінювався і перебудовувався кілька разів протягом фільму залежно від зображуваних подій. Серед творчих знахідок Міядзакі варто відзначити оригінальний прийом, що передає внутрішні переживання головної героїні, – постійні раптові перетворення зачаклованої Софі зі старенької в молоду дівчину.
1. Перегляньте кінофільм А. Пройаса “Я, робот” (2004). Визначте, які засоби сучасного кіномистецтва допомагають втілити на екрані фантастичний світ творів Азімова.
2. Перегляньте аніме-фільм “Мандрівний Замок” (режисер X. Міядзакі, 2004 p.). Укажіть у ньому найпомітніші відхилення від літературного сюжету. Чи виправдані вони, на ваш погляд? Аргументуйте свою відповідь.
Підсумкові запитання і завдання
Перший рівень
1. Назвіть художні твори, написані в жанрі фентезі.
2. У якій країні відбуваються події роману Д. В. Джоне “Мандрівний Замок Хаула”?
3. Назвіть головних героїв твору “Мандрівний Замок Хаула”.
Другий рівень
1. Яке закляття наслала Відьма Пустирищ на Софі?
2. Чому жителі Маркет-Чіппінга боялися чарівника Хаула?
3. За якої умови вогненний демон зголосився зняти із Софі чари?
Третій рівень
1. Дайте визначення поняття “фентезі”.
2. Як у романі “Мандрівний Замок Хаула” поєднано детектив і казку?
3. Які пригоди й випробовування випали на долю головної героїні роману Д. В. Джоне?
Четвертий рівень
1. Схарактеризуйте внутрішній світ Софі.
2. Які моральні цінності утверджує Д. В. Джоне у романі “Мандрівний Замок Хаула”?
3. Які казкові мотиви використано у творі “Мандрівний Замок Хаула”?
Теми творів
1. “Чи легко жити у світі магії?”
2. “Чи можуть чари змінити людину? (За романом Д. В. Джоне “Мандрівний Замок Хаула”)”.
3. “Таємниці Мандрівного Замку (За романом Д. В. Джоне “Мандрівний Замок Хаула”)”.
Клуб книголюбів
1. Групова робота. Розділіться на три групи і виконайте одне із запропонованих завдань.
A. Порівняйте образи Софі з “Мандрівного Замку Хаула”, Полліанни з однойменної повісті Е. Портер та Аліси з казки Льюїса Керролла “Аліса в Країні Див”. Визначте, що їх споріднює і що різнить.
Б. Порівняйте казкові світи Країни Далекої (А. Ліндгрен “Міо, мій Міо”), Інгарії (“Мандрівний Замок Хаула”) та Долини Мумітролів (цикл творів про Мумітролів Т. Янсон). Яку роль відіграють у згаданих текстах чарівні елементи?
B. Прочитайте один з романів К. С. Льюїса із циклу “Хроніки Нарнії”. Визначте спільне та відмінне в поєднанні уявного й реального світів у творчості Д. В. Джоне і К. С. Льюїса.
2. Подискутуймо! Робота в парах. Обговоріть одне з поданих запитань. Готуючись до дискусії, стисло занотуйте основні міркування й докази на користь своєї позиції.
А. Чому Софі не здивувалася і не злякалася, коли зрозуміла, що перетворилася на стареньку (за романом Д. В. Джоне “Мандрівний Замок Хаула”)?
Б. Чи можна вважати прообразом Мандрівного Замку Хаула хатинку на курячих ніжках з фольклорних казок?
3. Творча лабораторія. Д. В. Джоне не лише створила безліч чарівних світів, але й написала кілька статей, у яких дала рекомендації авторам-початківцям. Спробуйте написати про паралельні виміри, скориставшись порадами письменниці:
1. Починайте з найцікавішого.
2. Не плануйте твір у деталях.
3. Уявляйте, а не описуйте.
4. Перетворюйте на героїв своїх знайомих.
5. Поставте себе на місце героїв.
Повторення і узагальнення вивченого
Теоретична розминка
1. Дайте визначення понять “оригінал”, “переклад”, “переспів”. Чим відрізняються переклад і переспів одного й того самого твору?
2. Які твори називають билинами? Чим вони відрізняються від казок?
3. Дайте визначення жанру балади. Назвіть фольклорні та літературні балади.
4. Дайте визначення історичного роману. Поясніть, що таке історичний та місцевий колорит.
5. Дайте визначення поняття “літературний детектив”. На чому тримається інтрига в детективних творах?
6. Як ви розумієте поняття “художній час”, “художній простір”? Що їх відрізняє від фізичного часу та простору? Обгрунтуйте відповідь прикладами з вивчених літературних творів.
7. Чим новела відрізняється від оповідання? Назвіть різновиди новел за змістом.
8. Чим фентезі відрізняється від наукової фантастики? Поясніть відмінності між цими жанрами на прикладах прочитаних творів.
1. У поданому переліку знайдіть твір, який НЕ належить до жанру балади.
– “Вересовий трунок” Р. Л. Стівенсона;
– “Рукавичка” Ф. Шиллера;
– “19 жовтня” (1825) О. Пушкіна.
2. У наведеному переліку знайдіть твір, який НЕ належить до новел.
– “Останній листок” О. Генрі;
– “Павутинка” Р. Акутагави;
– “Світязь” А. Міцкевича;
– “Чарівна крамниця” Г. Уеллса.
3. У поданому переліку знайдіть твір, який не належить до детективів.
– “Золотий жук” Е. А. По;
– “Останній дюйм” Дж. Олдріджа;
– “Пістрява стрічка” А. Конан Дойла;
– “Спілка рудих” А. Конан Дойла.
4. Назвіть твори, у яких:
– зображено Другу світову війну;
– змальовано картини з життя середньовічних лицарів;
– оспівано дружбу й кохання;
– опоетизовано історію Київської Русі;
– поєднано реальне і фантастичне;
– розслідується злочин;
– простежуються біблійні мотиви.
5. Упізнайте письменників.
Цей автор…
– багато років творив під маскою Великого Невідомого;
– попри тяжку хворобу багато подорожував, а наприкінці життя оселився на острові Самоа;
– захоплювався різноманітними видами спорту;
– став відомим письменником під час перебування у в’язниці;
– вважав Індію батьківщиною, хоча й не був індійцем за походженням;
– усю свою творчість присвятив темі Другої світової війни.
6. Продовжте речення й укажіть назви творів, у яких діють описані персонажі. Цей герой…
– зазнавши жорстокого нападу акул, вирішив…
– погодився обстоювати честь скривдженої дівчини на “Божому суді”, який завершився…
– вийшов на арену із хижаками, щоб…
– усе життя мріяв створити шедевр, натомість намалював…
– штовхнув дівчину в урвище, щоб…
– не погодився відкрити таємницю неповторного напою своєї батьківщини, тому…
– знайшовши пергамент з намальованим черепом, розкрив…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)