За заповітом чоловіка М. До. Морозова отримувала підстави розпоряджатися усіма грошима своєї сім’ї та ставала володаркою величезних статків. Проте стану чоловіка Маргарита відмовилася на користь дітей, залишивши у себе права розпоряджатися грошима до їх повноліття, і цю непросте завдання вона також виконала з честю: непросто зберегла, а й побільшила сімейні гроші. Про це свідчить опікунські звіти, які у архівах, як і того повагу, який чинили Маргариті родичі чоловіка, крім свекрухи – Варвари Олексіївни Морозової. За заповітом чоловіка
Варвара Олексіївна у разі заміж втрачала свій стан. М. До. Морозова отримала спадщину без яких би не пішли умов, що ні могло б не зачепити навіжену і самолюбну Варвару Алексеевну. Після смерті чоловіка Маргарита Кирилівна вела життя досить замкнуту, але поступово відновила в зв’язку зі московської інтелігенцією і діячами мистецтва. Тож з 1904 року його дуже активно впливають допомагала композитору Скрябину8, влаштовувала численні вечора” у нього, призначила йому стипендію, що дозволило композитору повністю присвятити себе творчості й концертну діяльність, підтримувала сім’ю Скрябіна під час його
від’їздів зарубіжних країн. Тільки до 1908 року, коли Скрябін завоював світову популярність як й піаніст, вона від допомоги Маргарити Кирилівни. З першого кличу вона допоможе знаменитому художнику У. Сєрову, хоча обставини їх знайомства були дуже лоскітливі: прижиттєвий портрет її чоловіка пензля Сєрова сучасники розглядали як своєрідну карикатуру. Згодом Сєров напише і портрет Маргарити Кирилівни – так званий “серцевий” портрет, куди художник вкладе все своє приязнь і повагу. Нині картина перебуває у Третьяковській галереї. Саме у ці роки Маргарита Кирилівна зближується з Борисом Бугаевым – сином професора Московського університету, у майбутньому найвідомішим російський письменник Андрієм Білим, і поступово стає йому вірним ще й постійної конфиденткой. Історія її знайомства з Білим надзвичайно романтична. У 1901 року отримала офіційний лист, у якому залишившись невідомим автор майже освідчився їй у любові. Маргарита на лист не відповіла, але зберегла його. Кілька років тому, вже овдовівши, вона познайомилася із хлопцем, які виявилися її невідомим поклонником10. Зумівши не скривдити молодої людини глузуванням і “нерозумінням (у неї старше Білого на вісім років надійшло), Маргарита Кирилівна зберегла його прихильність протягом усього життя. Саме їй розповідав про всіх своїх мріях, їй посвятив у 1902 року свою “Другу драматичну симфонію”, створивши образ містичної героїні Казки, рис якої сучасники безпомилково вгадали портрет Маргарити Кирилівни. Але найбільше її цікавила філософія. У цьому вся пристрасті Маргарита Морозова була самотня. Як відомо Софію Безобразову, яка дістала ступінь доктора філософії у Швейцарії, знамениту Лу Андреас Саломе, що стала популяризатором новітніх філософських ідей. Особливу увагу тоді викликала постать Володимира Соловйова та її религиозно-метафизические ідеї. У. З. Соловйов був своєю людиною у ній Трубецких11, дружив і з З. М. і з Є. М. Трубецкими. Є. М. Трубецькой поділяв ідеї філософії У. Соловйова. І на цій грунті і сталося зближення Маргарити Кирилівни з Є. М. Трубецьким, яке переросло надалі в глибоку як духовну близькість. Свідченням цього є листування Є. М. Трубецького і М. До. Морозової, опублікована у 1993 року у журналі “Новий світ”. Постать Є. М. Трубецького – філософа, професора Московського університету, однієї з помітних діячів кадетської партії – відома і на його публіцистиці, і з численним історичним і мемуарних джерелам. Досить назвати спогади його батьками старшого сина З. Є. Трубецького, де дано дуже докладний портрет аристократа, представника знатнейшего сімейства Росії, філософа і прозорого політика. Листування тривала з 1906 по 1918 рік, але збереглася в повному обсязі. А. Носов зазначає, що з 1911 року “листи приходили до запитання, тому вони більше щирі, ніж ранні, і більше докладні”: Трубецькой був одружений, тож було дотримуватися пристойності. З цієї листування ми довідуємося душевної драмі, яку переживає у роки Є. М. Трубецькой. Будучи глибоко віруючим, він, нездатна противитися любові до Маргариті Кирилівни, усвідомлює своєї вини перед дружиною і мучиться, шукаючи співчуття в Маргарити Кирилівни. Він постає маємо як людина приватний, який потерпав, що часто робить її уразливим і безпорадним, навіть слабким людиною. Поруч із ним М. До. Морозова змушена бути сильної, утішницею.
