Поставлена вперше в Нью-Йорку в 1924 р., вона донині входить у репертуар багатьох театрів миру. Дія п’єси відбувається в Новій Англії в 1850 р. Далеко за той день, коли – у той час ще молодий – ефраим Кебот з’явився в цих краях, поставивши собі непомірне завдання – перетворити кам’янисту землю у квітучий сад. Тут пройшло все його життя. Тут умерли й поховані його дві дружини
Тут виросли його три сини, які тепер ненавидять батька. Сюди привозить він свою молоду дружину Абби, сподіваючись хоча б останні роки життя прожити в спокої й
мирному щасті. Герої п’єси – Абби й ебин, молодший син Кебота, – із самого початку “сковані одним ланцюгом”: взаємна ненависть і фатальна любов опановують ними з першого погляду, роблячи їхній сполучник одночасно неможливій і неминучій, трагічній, несучій горі й смерть. Елемент фаталізму, злої долі, що гнітить долі дуже сильний у цій драмі, але в той же час, що відбувається в ній не втрачає психологічної правди й вірогідності. Коли через рік в Абби народився син, Кебот скликає сусідів відсвяткувати радісну подію. Він вимагає, щоб усе веселилися, пили за здоров’я немовляти
У веселощі не беруть
участь лише Абби й ебин: їм раптом відкривається весь кошмар случившегося. ебин боїться, що народжена дитина – його син – стане непереборною перешкодою між ним і батьківською фермою. Любов і гроші, безкорисливість і жадібність нерозривні в цій п’єсі, визначають її своєрідність, її особливий трагізм. І Абби зважується на страшне: вона вбиває сина, щоб ще раз довести свою любов до ебину. У фіналі п’єси Абби й ебин, що вирішив до кінця розділити її долю, ідуть, арештовані шерифом: за вбивство дитини їх чекає смерть. А Кебот залишається в населеному примарами будинку, тепер уже назавжди й непоправно один
