Ля-ля-ля скорочено – Степан Олійник
Шаляпіна і Гмирю
Без мікрофона чув весь світ,
А цей – несе його, мов гирю,
І за собою тягне дріт.
Спішить на сцену, бацає ногами й варіює “ля-ля-ля!”.
Хоч безголосий –
Є в металі
Запас незайманих джерел!
Тож верещить динамік в залі,
Як недорізаний козел!
Збагни – чи спів то, чи розмова?
Щось шепче й вертиться, кружля…
Ані мелодії, ні слова!
Лящить обридле “ля-ля-ля!”
Я б не писав про безголосся
І про таких молодиків,
Та щось багато розвелося
У нас подібних “співаків”!
…Скінчивши, радіо включаю,
А в репродукторі здаля –
З тією ж силою лунає
Оте крикливе “ля-ля-ля!”
Чудо в черевику
Як відомо, всі ледачі
Ждуть легенької удачі
(Без труда щоб їм везло!).
Так і з Васею було.
Вчиться Вася в п’ятім класі.
Якось друг і каже Васі:
– Знаю чудо я одне.
Чудо справді чарівне.
Будеш мати без мороки
Ти п’ятірки за уроки,
Лиш зроби, мій друже, так:
Роздобудь собі п’ятак,
Приліпи його, мов латку,
В черевик під ліву п’ятку,
Узувайся і ходи.
Піде діло – хоч куди!
Це я, – каже, – перевірив.
Вася повірив та поклав п’ятака в черевик.
Взувся,
Тупнув,
Взявсь у боки:
– Більш не вчитиму уроки:
Повезе мені і так,
Під п’ятою ж є п’ятак!
Вранці йшов і всю дорогу
Припадав на ліву ногу.
Ось і школа,
Ось і клас.
Арифметика якраз.
– Боровик, іди до дошки!
Вася встав,
Пом’явся трошки,
На п’ятак натис – дарма!
Де ж те чудо?
Щось нема.
…За годину викликають,
З географії питають.
Вася встав – ні в сих ні в тих,
Замість чуда – в класі сміх.
Єдине, що зробив черевик – надавив йому мозоль.
Закінчилися уроки –
Бігли учні в різні боки.
Ну, а Вася Боровик
Ледве тяг свій черевик.
Під п’ятою п’ять копійок,
А у сумці – стільки ж двійок!
VK. init({apiId: 2798153, onlyWidgets: true}); VK. Widgets. Comments(“vk_comments”, {limit: 20, width: “790”, attach: “*”});
(2 votes, average: 2.50 out of 5)