Ліз Миколайович Толстої

Толстой народився 28 серпня 1828 р. у стародавній дворянській сім’ї. Батько його, граф Микола Ілліч Толстой, учасник війни 1812 р., підполковник у відставці, женився в 1822 р. на літній, але багатій князівні Марії Миколаївні Волконській. У числі володінь, які Волконська принесла в придане чоловікові, було й маєток Ясна Галявина

Це було типове “дворянське гніздо” тієї епохи. Будував яснополянскую садибу, ще наприкінці XVIII в., батько Волконської,, утворений аристократ єкатерининських часів, князь Микола Волконський. Маєток відрізнявся мальовничим

місцем розташування. Впритул підходив дрімучий, заповідний ліс. У цьому лісі, на пологій галявині, ясною плямою виделявшейся в сонячні дні “а темної зелені лісу (звідси й назва – Ясна Галявина), і виросла поступово садиба. Дві білі кам’яні вежі при в’їзді в неї, алеї й густі зарості старого парку, оранжереї, ставки, великий поміщицький будинок із двома флігелями – такий був загальний вид цього “дворянського гнізда” у дні, коли народився Толстой. А прямо перед садибою, за воротами парку, починалося Село із селянськими

Хатами, критими соломою; далі – поля, яри, “переліски й знову

села

Виховання, отримане Толстим у дитинстві, було типовим для багатих дворянських сімей. Обов’язковими супутниками цього виховання були гувернери. Але в обстановці, у якій ріс і виховувався Толстой, була одна сторона, що зробила могутній вплив на формування свідомості й настроїв майбутнього письменника. Це – близькість дитини до природи й до простого народу

Багато часу маленький Лева і його три брати проводили на лоні природи – у лісі й парку, що оточували садибу. Ліс і парк Ясної Галявини минулого й безмовних учасників захоплюючих ігор дітей, і свідками їхніх дитячих сумів і радостей. У дні цього “яскравого, ніжного, поетичного, любовного, таємничого дитинства” маленькі брати бродили. в. густих алеях парку, відшукуючи чарівну “зелену паличку”, що відкриє людям секрет загального щастя. Товстої вже дитиною звикав чуйно помічати всі її фарби й зміни, учився “і говір деревних аркушів розуміти й почувати трав прозябанье” . Цю російську природу він полюбив глибоко, на все життя

Умови садибного життя дозволяли Толстому близько познайомитися й із селянською масою. Поруч із садибою, за ворогами парку, жила своїм селянським життям кріпосна дерев, ня Толстих. А в самій садибі в ролі кріпосних слуг, двірських, виступали ті ж селяни Ясної Галявини. Спостережливий хлопчик непомітно набирався вражень від сільського життя, звикаючи любити “мужика” і його звичаї, погляди, пісні, Мова. Товстої говорив пізніше про своїй “майже фізичній любові до мужика”. А через кілька десятиліть він заявив, що тільки народна, “мужицька” правда є порятунком для Росії

В 1837 р. сім’я Толстих, в інтересах подальшого утворення дітей, переїжджає в Москву. У тому ж році граф Микола Ілліч Толстой умирає (мати Лева Миколайовича вмерла, коли йому було всього півтора року). Турботу про осиротілих дітей беруть на себе сестри померлого графа, зокрема Юшкова, дружина казанського губернатора. Тринадцятилітній Толстой переїжджає Вказань.

Толстой, витримавши приймальні випробування в Казанський університет, надходить на факультет східних мов. Швидко охолонувши до занять на цьому факультеті, він переходить через рік на перший курс юридичного факультету. Університетські заняття Толстого йдуть нерівно. З одного боку, його дратує й відштовхує казенна атмосфера університету, з іншого боку – затягує світське життя. Юнак Толстої робиться завсідником дворянських балів і салонів Казані й живе неуважним життям, ділячи свій час між званими обідами, балами й товариськими гулянками. Ідеалом його в цей час стає великосвітський денді, джентльмен, людина “комільфо”, з достоїнством аристократа, що носить звання

Але й неуважне світське життя захопило Толстого ненадовго. У його душі йшла завзята й напружена робота. Уже в дитячі роки Толстої багато читав, соромливо приховуючи свої Думи від навколишніх. Тепер, у юнацькі роки, він захоплюється ідеями французького просвітителя Жан Жака Руссо, працює над “Духом законів” Монтеск’є й задумує написати роботу про “Наказ” Катерини II.

Критична робота розуму приводить Толстого до розчарування в його ідеалі “комільфо”.

У цей час у Толстого виникають найрізноманітніші плани: те він думає надійти в армію, то відкриває у своїй садибі школу для селянських дітей (1849), те вперше пробує свої сили в літературній роботі (починає статті про музику, оповідання, обмірковує план роману, приступає до повісті “із циганського побуту”, але все це кидає, не закінчивши). У той же час він часто виїжджає в Москву й там з усією пристрасністю, властивій його натурі, віддається світським розвагам

Але роль людини без певних занять, без свого “місця в житті” пригнічувала молодого Толстого. Був випадок, коли граната розірвалася в ніг Толстого,, що наводило пушку, і він тільки випадково врятувався від смерті. Тут, у кавказькій станиці, починається його серйозна літературна діяльність. Улітку 1852 р. він закінчує повість “Дитинство”. Повість була відправлена в журнал Некрасова “Сучасник” і надрукований у вересні цього року

Там же, на Кавказі, Толстой пише ряд оповідань, навіяних враженнями місцевого життя, і бойових епізодів: “Набіг”,. “Рубання лісу”, “Зустріч у загоні”.

У січні 1854 р. Толстой був зроблений у чин прапорщика й одержав переклад спочатку в Дунайську армію, а потім у Крим, у Севастополь. У Севстополі, що непохитно оборонялись від ворогів. Товстої пробув з листопада 1854 р. до залишення міста його захисниками (27 серпня 1855 р.). Тут Толстой виявив видатну хоробрість, борючись на легендарному четвертому бастіоні..

Історія героїчної боротьби Севастополя з ворогами дала Толстому матеріал для трьох нових оповідань: “Севастополь у грудні 1854 року”, “Севастополь у травні 1855 року” і “Севастополь у серпні 1855 року”. Добутку молодого офіцера залучили ‘увага письменницьких кіл. “Цей офицеришка всіх нас заклює”,- заявляє А. Ф. Писемский. А Тургенєв, що особливо симпатизував молодому авторові, пророчо викликує: “Це вино ще молодо, але коли воно перебродить, з нього вийде напій, гідний богів”.

Наприкінці 1856 р. Толстой у чині поручика виходить у відставку. У Петербурзі, куди він приїхав після падіння Севастополя, перед ним відразу відкриваються двері редакцій кращих журналів. Його привітно зустрічають письменники, що групувалися “навколо самого прогресивного журналу “Сучасник”. Товстого охоплює зовсім нова для нього атмосфера політичної й літературної боротьби

В образі Николеньки Иртеньева чимало автобіографічних рис. Николекька – некрасивий, скуйовджений хлопчик, що живе складним щиросердечним життям. Він розумний, спостережливий, схильний до самоаналізу, самолюбний, соромливий, мрійливий. Жвавість уяви й незвичка до посидющої роботи заважають йому “Виявити свою обдарованість. Однак усередині в нього кипить безперервна, напружена щиросердечна робота. Він рано починає придивлятися до навколишнього життя, замислюватися над питаннями про призначення людини, прагне до вироблення високих життєвих ідеалів. Все це приводить його до дуже важливого висновку, що він витягає зі свого особистого внутрішнього досвіду й з міркувань над миром зовнішніх явищ,- до ідеї морального самовдосконалення. Він приходить до цієї ідеї на переломі від отрочного до юнацького віку, і із цього часу життя здобуває для нього зміст і глибокий моральний зміст,

Увага автора трилогії зосереджує головним чином на психологічному аналізі щиросердечного росту героя, на “діалектику” душі дитини, що перетворюється в отрока, а потім у юнака. Головна проблема, що цікавить автора,- це проблема морального самовдосконалення

У художнім відношенні трилогія являла собою велике явище. Уже одного глибокого психологічного аналізу душі дитини було б досить, щоб визнати трилогію “Дитинство”, “Отроцтво” і “Юність” добутком величезного таланта