Іван Миколайович Вагилевич (1811-1866)

Іван Миколайович Вагилевич здобув семінарську-університетську освіту. У двох поетичних творах українською мовою та кікльканадцятьох польською виступив послідовним романтиком. Його полськомовні Твори, написані в 1829-1841 рр., збереглися в автографах – окремому зошиті й рукописній збірці під назвою “Poezie D. J. Bagilewicha, It”. В інтимно-ліричних віршах-ретроспекціях “До L” (звернення до котрогось із друзів юнацьких літ), “Wspomnienie” (“Спомни”), “Zycie” (“Життя”), “Tesknota” (“Туга”), “Terazniejszosc” (“Теперішнє”) поет,

кинутий “холодною рукою долі” у вир життєвих перипетій, із сумом згадує своє щасливе минуле – “весну життя”. Відчуття розірваного “зв’язку часів” тут постає в індивідуально-психологічному плані. В поезії “Станси до М. З.” ліричний герой, охоплений передчасною “старістю душі”, благає кохану тільки згадати його колись, у вірші “Зустріч” уславлює Кохання, що рятує його від зневіри й самотності. Елегійна лірика Вагилевича (“думки”, за його визначенням) симовлізує драматизм і проблематичність досягнення духовної свободи й самореалізації непересічної особистості в суспільстві.

В

іншому ключі створено цикл ” Думи ” з тієї ж збірки “Поезії” – чотири ліро-епічні мініатюри героїко-історичного змісту, побудовані на історичних джерелах і народних легендах, пересипані поетико-стилістичними ремінісценціями зі “Слова о полку Ігоревім” і написані в стилі цієї літературної пам’ятки ритмізованою прозою. Епіграф зі “Слова” увиразнює й посилює трагічну тональність “дум”, у яких ідеться про зруйнування ханом Батиєм галицько-руських міст Пліснесько і Бич, а також знищення турками “града” Добрилів. Четверта мініатюра, власне історико-політична медитація “Дністер”, відбиває авторську тугу за старими князівськими часами, “давньою славою” Галицько-руської земли, загарбаної згодом польською шляхтою. “Думи” символізують боротьбу Галицької Русі проти монголо-татарської навали та інтервенції султанської Туреччини й королівської Польщі.

У “Русалці Дністровій” надруковані легендарно-історична поема І. Вагилевича “Мадей”, близька до жанру народної героїчної балади, і любовно-психологічна Балада з демонологічними мотивами та образами “Жулин і Калина”, названа автором “казкою”. Стиль поеми інкрустований ремінісценціями зі “Слова о полку Ігоревім”, до речі, перекладеного письменником українською мовою. У центрі цього Вагилевичевого ліро-епічного твору – опоетизований образ ватажка “легіників” – “сив Мадея” (поему побудовано на народних легендах про однойменного опришка). Творець ліричних “знімків душі” тут виявив себе сильним поетом-трагіком, співцем боротьби карпато-руського населення проти угорських феодалів. У баладі “Жулин і Калина” авторську увагу зосереджено на трагічних колізіях любовного трикутника, на душевних муках закоханих, на проблемі справжності почуттів і цілісності натур. Через фольклорну образність Вагилевич виражає романтичне відчуття невпорядкованості світу, дисгармонії міжособистісних взаємин.

Вагилевич – автор фольклорно-етнографічних та історичних розвідок, присвячених переважно карпатським етнічним групам – бойкам, гуцулам, лемкам. Особливо цікавили його слов’янська й, зокрема, українська міфологія та фольклорна символіка – в рукописах збереглися його праці “Demonologia Slowianska”, “Zarysy do demonografii”, “Symbolika slowianska”, збірка легенд і оповідань “Kronika Ludu z demonologii slowianskiej”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Іван Миколайович Вагилевич (1811-1866)

Categories: Нові твори

Links