Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Літературний збірник XVII в.- Пролог

Літературний збірник XVII в.- Пролог

ПРОЛОГ (XII в.)-давньоруський календарний збірник, що складається з коротких візантійських, давньоруських, южнославянских житій і пам’ятей святих, уривків з перекладних творів християнських письменників і добутків давньоруських авторів на Теми християнської моралі

Спочатку (в XII в.) П. був лише перекладом грецького збірника коротких житій і пам’ятей всесвітніх святих, котрий називався “Синаксарь” (у перекладі із гречок.-“збірник”). У Візантії він був складений наприкінці Х у., а оскільки в кожній єпархії поряд із загальновизнаними

шанувалися ще й місцеві свята й святі, збірники з такою назвою відрізнялися друг від друга. Так, тільки лише в Константинополі відзначалися свята відновлення св. Софії (23 грудня) і положення риз Богоматері (2 липня), шанувалися св. Вавила Никодимийский (4 вересня), Роман Сладкопевец, укладач кондакарей (1 жовтня), і ін. Але в основі своєї всі “Синаксари” були розраховані на загальцерковне вживання й носили зведений характер, тобто в них були об’єднані житія й пам’яті святих всіх областей християнського Сходу: Персії, Єгипту, Сирії, Палестини, Рима, Вірменії, Візантії. Звичайно в “Синаксаре”
на першому місці (після календарної дати) містилися відомості про мучеників і їхнього житія або тільки ім’я мученика й місце його загибелі (пам’ять). День мученицької смерті святого був удень його шанування, вносився в древні календарі (спочатку вони існували тільки при Євангеліях і Апостолах), а на основі записів судових протоколів під час суду над першими християнами, записок самих християн або очевидців подій були зроблені історичні замітки про мучеників. У них позначалося місце й час події, опис страждань і кончини святого. Сказання про мучеників, що постраждали за християнську віру в II-III вв. у різних областях Римської імперії, склали коло найдавніших відомостей “Синаксаря”.

Слідом за сказаннями про мучеників в “Синаксаре” випливали житія або пам’яті святих подвижників: настоятелів перших християнських монастирів і відомих преподобних батьків (Антоній Великий, Сава Освячений, Іоанн Синайський, Гарасим Йорданський і ін.). В “Синаксаре” відзначені особи, що прославилися пристроєм релігійного й цивільної, життя, наприклад: імператор Костянтин, патріарх Константинопольський Прокл, єпископ Мирликийский Дионисий і мн. ін. Тут же зустрічаються житія окремих учителів церкви: Феодорита Киррского, Іоанна Златоуста, Василя Великого, Єфрема Сирина; житія різних чудотворців, столпников, сповідників, юродивих – осіб, так чи інакше прославилися своїми діяннями за християнську віру. В “Синаксарь” заносилися й деякі церковно-історичні події (землетрусу, перенесення мощів святих з однієї місцевості в іншу, навали іновірних і ін.).

Такий “Синаксарь” був переведений на церковнослов’янську мову як необхідний посібник для церковної служби (житія святих читалися на ранковій службі в церкві) і душеполезного читання в монастирському побуті (I частина). Однак, у рукописній традиції Древньої Русі й у південних слов’ян (у Болгарії, Сербії) візантійський “Синаксарь” називався Прологом: “Прологи списа 12 месяць (тобто 2 книги за березневе й вересневе півріччя) викладено житиа святих отець і деаниа святих мученикь”. Уважається, що своя назва цей пам’ятник писемності одержала помилково, тому що слов’янський перекладач прийняв назву передмови – “пролог” за назву всієї книги. Відповідно до іншої версії на християнському Сході “прологом” уважалося вступне до богослужіння читання. Слов’янський П. відрізнявся від грецького “Синаксаря” не тільки назвою, але й тим, що до наявних греко-римських житій і пам’ятей були додані давньоруські і южнославянские житія й пам’яті святих. Це, побудовані за зразком синаксар-них, що випливають сказання й пам’яті: Успение княгині Ольги (11 липня), Житіє князів-мучеників Бориса й Гліба, убитих зведеним братом Святополком (24 липня). Успение Феодосія Печерського, засновника Києво-Печерського монастиря (3 травня), Житіє князя Володимира, що хрестило Русь (15 липня), Пам’ять Кирила, просвітителя слов’ян (14 лютого). По тому ж синаксарному зразку в П. були внесені деякий події церковного життя Древньої Русі, такі, як освячення церкви св. Георгія в Києві (26 листопада), перенесення мощів Феодосія Печерського (31 травня) і др.

На думку В. Мошина, і переклад грецького “Синаксаря”, і поповнення його давньоруськими житіями були виконані на Русі, звідки наприкінці XII в. П. перейшов на Балкани й там згодом поповнився южнославянскими житіями й пам’ятями святих. Той факт, що й давньоруські і южнославянские житія й пам’яті святих збереглися й у давньоруські й у южнославянских рукописах П., учені пояснюють тим фактом, що болгарська й сербська церква визнавала російських святих так само, як Русь визнавала южнославянских і навіть чеських (Житіє князя В’ячеслава й матері його Людмили).

У давньоруському П. після житій і пам’ятей святих на щодня року (на відміну від грецького “Синаксаря” і южнославянского П.) були поміщені одне або два “повчання” або “слова”, які складалися давньоруськими книгарями спеціально для збірника. Для цього витягали уривки з перекладної житійно-оповідальної літератури, оброблялися (скорочувалися, перефразувалися), а потім книгарі доводили їх до потрібного обсягу. Іноді складалися й власні добутки на морально-етичні теми. Сюжетні оповідання з патериків, з візантійського Житія Андрія Юродивого або з Повісті про Варлааме й Иоасафе чергуються в П. з різного роду теоретичними вмовляннями. Це застереження про те, як уникнути різних пороків (неправди, лихослів’я, пияцтва, осуду), і наставляння для досягнення необхідних християнських чеснот за допомогою молитви, поста, милостині, смиренності перед Богом. У П. поміщене велика кількість таких добутків, як анонімних, так і надписаних іменами Іоанна Златоуста, Василя Великого, Феодора Студийского. Читання цієї, учительной частини П. було призначено, очевидно, для читань під час монастирської трапези. У цьому випадку необхідно було “легеню” і в той же час “корисне” читання, що не відволікала б ченців на “порожні” розмови

З XIV в. стає відома інший різновид П.- стишная. Вона була переведена на Балканах, але одержала меншу популярність у Древній Русі. На відміну від нестишного П., сказання про святі тут випереджаються ямбічними віршами (похвалою).

Обидві різновиди П. були покладені в основу друкованих видань 1641 г.

Изд.: Літературний збірник XVII в.- Пролог,- М., 1978.

С. А. Давидова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Класицизм – провідний напрям літератури XVII ст. – ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ. 4. Класицизм – провідний напрям літератури XVII ст. Етапи його розвитку Проголосивши культ розуму, класицизм вимагав розумної регламентації художньої творчості. Звідси в ньому чіткість, простота і переконливість в усьому: в ідеях, життєвих ситуаціях, людських характерах. Ідеал прекрасного, який класицизм вбачав у античності, він намагався...
  2. Літературна боротьба XVII століття – ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ На початку XVII століття в Європі сформувалися держави із абсолютною монархією (Іспанія, Франція та ін.), з’явилися нові країни із переважаючою роллю середнього класу (Голландія), деякі країни (Італія, Німеччина, Польща) перебували в стані економічного занепаду. Католицький Рим перестав бути релігійним центром Європи. Від нього, відмовившись сплачувати податки, відійшли Англія, скандинавські країни,...
  3. Бароко, його філософські основи – ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ. 3. Бароко, його філософські основи Бароко – літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI – XVII століть. Термін “бароко” був введений у XVIII столітті, причому не представниками напряму, а їхніми...
  4. Особливості духовного та економіко-політичного життя XVII століття – ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА В XVII СТОЛІТТІ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА В XVII СТОЛІТТІ Так невимовно багато змінилося за останні роки в уявленнях про зірки і планети. Всесвіт розпадається на атоми, рвуться всі зв’язки, все розколюється на шматки, підвалини хитаються, і тепер усе стало для нас відносним. Джон...
  5. Відображення світоглядних зрушень у мистецтві XVII століття – ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА В XVII СТОЛІТТІ ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ § 1. ІСТОРИЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА В XVII СТОЛІТТІ Відображення світоглядних зрушень у мистецтві XVII століття Сутність тих змін, які відбувалися у світогляді людини на початку XVII ст., яскраво виявилися у творчості генія доби Відродження В. Шекспіра. Сучасні дослідники одностайні в думці, що...
  6. Загальна характеристика французької літератури XVII століття (Н. Буало “Поетичне мистецтво”; афоризми Ларошфуко і Лабрюєля; соціальні байки Лафонтена) – ФРАНЦУЗЬКА ЛІТЕРАТУРА XVII СТ. П. КОРНЕЛЬ, Ж. РАСІН ФРАНЦУЗЬКА ЛІТЕРАТУРА XVII СТ. П. КОРНЕЛЬ, Ж. РАСІН 1. Загальна характеристика французької літератури XVII століття (Н. Буало “Поетичне мистецтво”; афоризми Ларошфуко і Лабрюєля; соціальні байки Лафонтена) Кінець XVI століття пройшов у Франції під знаком релігійних воєн унаслідок загострення ворожнечі між католиками і гугенотами (прихильниками реформованої церкви). Примирити ворогуючі партії вдалося...
  7. Пролог поеми Н. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре” Вся поема Некрасова “Кому на Русі жити добре” – це розпалюється, що поступово набирає силу мирський схід. Для Некрасова тут важливий сам процес, важливо, що селянство не тільки задумалося про сенс життя, але й відправилося у важкий і довгий шлях правдошукацтва В “Пролозі” зав’язується дія. Семеро селян сперечаються, “кому живеться...
  8. Збірник афоризмів “Пчола” В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після хрещення з Біблією прийшла велика кількість перекладних книжних висловів. Перекладні афоризми фольклорного і книжного характеру прийшли на Русь...
  9. Збірник афоризмів “Пчола” – ЛІТЕРАТУРА Х-ХІІІ століть Збірник афоризмів “Пчола” В афоризмах сконцентрована мудрість і життєвий досвід народу, тому це був один із найулюбленіших жанрів літератури в усі часи. На Русі ще з дохристиянських часів існувало багато прислів’їв і приказок, а після хрещення з Біблією прийшла велика кількість перекладних книжних висловів. Перекладні афоризми фольклорного і книжного характеру...
  10. Аналіз тексту поеми “Кому на Русі жити добре” – Пролог Мужикам, споконвічним трудівникам, що одержали скатертина-самобранку, навіть думка не приходить про дарове багатство, і вимовляють вони в чарівної птахи лише свій мужицький, скромний “прожитковий мінімум”: хліб, квас, огірочки. І лише для того, щоб доведаться до сенсу життя, до суті людського щастя. Адже заспорили й, заговорившись, що відійшли “верст тридцять” від...
  11. Твір з елементами викладу роману “Пролог” Серед художніх творів, написаних Чернишевським після роману “Що робити?”, найбільш значне місце займає роман “Пролог” (1865-1868), що складається із двох частин: “Пролог прологу” і “Щоденник Левицкого”. У цьому добутку письменник знову звертається до подій часів першої революційної ситуації. Назва роману здобуває символічний характер: мовлення явно йде про пролог вирішальних революційних...
  12. Рецензія на збірник віршів З появою його першого збірника віршів “Зірка полів” читач почула вільне й сильну, істинно поетичне мовлення, глибоку, як серпневе небо, і сумну, як осіння далечінь, що мрячить. Писати свої чисті, смутні й світлі вірші поетові допомагало найглибше почуття, виражене Н. Рубцевим з такою ємністю й визначеністю, – любов до Батьківщини....
  13. Поетичний збірник Гюго “Відплати” 2 грудня 1851 р. президент республіки Луи-Наполеон Бонапарт, племінник Наполеона I, зробив державний переворот, розпустивши Національні збори й заарештувавши діячів парламентської опозиції. 4 грудня армія придушила повстання, що почалося в Парижі, – при цьому загинули багато беззбройних городян, у тому числі жінки й діти. Віктор Гюго входив до числа невеликої...
  14. Збірник “Краса й сила”, перший тріумф Винниченко Протягом літературного шляху поруч із драмами, романами письменник звертався й до жанрів малої прози. Оповідання, повісті, новели представляють чи ледве не найкращу частину творчої спадщини Винниченко, що одержала високу оцінку И. Франко, Лесі Українки, М. Коцюбинського, М. Грушевського, С. Єфремова, Г. Зерова й одержала заслужену широку популярність серед читачів В...
  15. Пролог до поеми О. Пушкіна “Руслан і Людмила”. Виразне читання напам’ять УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 5 КЛАС I семестр ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА (17 годин) УРОК № 13 Тема. Пролог до поеми О. Пушкіна “Руслан і Людмила”. Виразне читання напам’ять Мета: допомогти учням глибше усвідомити зміст і художню довершеність пушкінської поезії через виразне читання; розвивати навички виразного, вдумливого читання віршів; пам’ять; уміння виражати...
  16. “Особливості французької трагедії XVII століття” Варто почати з того, що французька трагедія цього періоду має ряд особливостей, які вирізняють її з-поміж інших. Перш за все треба зазначити, що французька трагедія цього часу – це трагедія героїчної дії. Неважливо, погоджуємось ми з цим чи ні, але це дійсно так, це правда. Цей різновид трагедії якнайсуворіше усуває...
  17. Збірник Ончукова Н. Е. “Північні казки” Після виходу Садовникова знову настає перерву майже 30 років. Тим часом (в 1873 року) вийшло великі зібрання билин А. Ф. Гильфердинга. Гильфердинг встановив цілком нові принципи збирання і друкування. Билини було записано й опубліковано їм, як текстовій матеріал, цікавий як для філолога, а зв’язку з всієї життям народу. 1) Матеріал...
  18. Збірник новел Віктора Петровича Астафьєва ” Цар-Риба” Це оповідання про простори великої сибірської ріки, безкрайній тайзі, блакиті й широчіні піднебесся, “нескінченності світобудови й міцності життя”, що “грає” у малій краплі й квітці, що зухвало вийшов назустріч холодним вітрам і чекає сонця Оповідання про такі чудеса природи не може не захопити всякого, кому не далека краса рідного краю,...
  19. П. Е. АННЕНКОВА ЗАПИСЬКИ ДРУЖИНИ ДЕКАБРИСТА XVII 16 березня 1829 року в мене народилася дочка, що назвали на честь бабусі Анною, в Олександри Григорівни Муравьевой народилася Нонушка, у Давидовой син Вака. Нас дуже забавляло, як старий наш комендант був збентежений, коли довідався, що ми вагітні, а довідався він це з наших листів, тому що був зобов’язаний читати...
  20. Основні шляхи розвитку художньої культури XVII століття XVII сторіччя – це досить своєрідний етап у розвиток західноєвропейської культури літератури й мистецтва. Ці особливості багато в чому визначаються історичними умовами. Століття наповнене глибокими протиріччями. З кінця XVII століття феодально-каталическая реакція переходить у широке настання, і прагнути викорінити всі гуманістичні ідеї, матеріальні й наукові погляди (в 1600 р. в...
Літературний збірник XVII в.- Пролог
«
»