ЛІТЕРАТУРНЕ СВЯТО “КНИЖКА – ДОБРИЙ, МУДРИЙ ДРУГ”
І семестр
З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
ДОДАТОК
Мета: розкрити значення книги в житті людини; ознайомити дітей із правилами користування книгами; прищеплювати дбайливе ставлення до книжок; виховувати бережливе ставлення до книги, бажання більше читати.
Обладнання: костюми для героїв інсценізації (або ляльки-іграшки); аудіо-записи.
– Дуже добре, коли в людини багато друзів. Поділишся з другом радістю – її стане вдвічі більше, поділишся бідою – її стане вдвічі менше. Справжній друг ніколи не підведе, завжди прийде на допомогу.
Школяре, школяре, я твоя подруга,
Кращого ніколи ти не знайдеш друга.
Ти мене пильнуєш – я тебе навчаю,
Я тебе навчаю, та ще й забавляю. (Книга)
II. РОБОТА НАД ПРИСЛІВ’ЯМИ І ПРИКАЗКАМИ
– Український народ здавна поважав книгу – це невичерпне джерело
– Розум без книги, що птах без крил.
– 3 книгою подружишся, розуму наберешся.
– Книги читати – усе знати.
– Одна книга тисячі людей навчає.
– Книга – не пряник, а дітей до себе манить.
– Книгу читають не очима, а розумом.
– Книга корисна, коли її читають.
Учитель. Як ви розумієте зміст прислів’їв, про що вони нам говорять? Так, про велике значення книги в житті людини.
III. ЛІТЕРАТУРНА ВІКТОРИНА
– Назвіть прізвище письменника на певне закінчення. Перемагає той, хто більше назве.
-а: О. Пчілка, Н. Забіла, Леся Українка, М. Підгірянка, М. Познанська, Л. Письменна та ін.;
-о: Т. Г. Шевченко, І. Франко, Л. Костенко, П. Воронько, В. Симоненко, Д. Павличко, Г. Бойко та ін.;
-ий: А. Костецький, М. Сингаївський, М. Коцюбинський, В. Сухомлинський, Б. Чалий та ін.
– Але завжди потрібно пам’ятати правила поводження з книгою, щоб вона довго жила і радувала багатьох читачів.
IV. ІНСЦЕНІЗАЦІЯ “ЗВІРЯТКА ЛІКУЮТЬ КНИГУ” (АБО ЛЯЛЬКОВА ВИСТАВА)
Заєць (співає пісеньку “Книга – наш найкращий друг”)
Дорога нам книга кожна,
Нам без книг ніяк не можна,
Нам без книг ніяк не можна!
Голоси дзвенять навкруг.
А як часом книга хвора,
Значить в тім моя вина.
Ми її підклеїм скоро –
Враз одужає вона!
На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана Книга.
Заєць. Ой, що це? краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем.)
Книга. Не бійся, Зайчику. Я – Книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам! І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. {Плаче.) Допоможи мені, Зайчику!
Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору Книжку). Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може, ти з Лисицею зустрілася, чи в лапи до Вовка потрапила? Чи, може, лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.
Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене! Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?
Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? {Кличе Ведмедика.) Ведмедику! Ось Книга в біду потрапила, від Хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як – я не знаю.
Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у “Книжкову лікарню” до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише й одягне у красиву обкладинку.
Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі, в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Пішли, дорогенька Книжечко, спирайся на мене.
– Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!
Лікар. Обов’язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами трапилося? Де ж болить?
Книга. Ой, дорогий лікарю, в мене болить усе тіло.
Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?
Книга
Лікарю, мені соромно перед класом,
Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!
Та що обкладинки…
Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,
Плоти та голубки.
Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?
Книга. Хлопчисько-поганисько, в якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли перегортав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:
Я – Книга! Я – товариш твій!
Школярику, завжди мене жалій.
Чистенькою тобі приємна я,
Без бруду – подруга твоя.
Погану звичку ти покинь
І пальців більше ти не слинь.
Завжди я твій найкращий друг,
Та тільки не для брудних рук.
Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб! Зараз я покличу Лисичку – медичну сестричку допомогти нам. (Кличе Лисицю.)
Лисиця. Добрий день, Книго! Зараз ми тебе вилікуємо. Подивимося ось на цю сторіночку. Ой-ой-ой! Тут намальований страшенний пес, а я їх так боюся.
Книга. А в собаки ніг немає.
Лисиця. Який жах!
Книга. Лікарю, сестричко! Вилікуйте мене, будь ласка!
Лікар. Прошу вас пройти до операційної. Будемо робити операцію. З’являється Хлопчисько-поганисько.
Хлопчик. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому – я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забув її в саду. Ось і цього разу забув. Уночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати, та не знайшов. Утекла. Ви її не бачили?
Діти. їй роблять операцію в “Книжковій лікарні”!
З’являються Книга і Лікар.
Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд.
Книга. Так, я дуже добре почуваюся. Ой, знову той бридкий Хлопчисько! Він, напевно, шукає мене.
Хлопчик. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А тепер пішли додому. Мені без тебе так сумно.
Лікар. Я не дозволю їй жити в тебе. Вона знову може захворіти.
Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.
Хлопчик. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є в залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.
Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен запам’ятати правила.
– Мене не можна брати брудними руками, тому що мені буде соромно, якщо мене візьмуть інші читачі.
– Не став на мене лікті, коли читаєш, і не клади розгорнутими сторінками донизу: адже тобі не сподобалося б, якби з тобою так поводилися.
– Не розмальовуй мене ручкою та олівцем – це так негарно.
– Якщо не закінчив читати, але не хочеш загубити сторінку, на якій зупинився, то поклади до мене закладку, щоб я змогла спокійно відпочити.
– У сиру погоду загортай мене в папір, тому що така погода для мене шкідлива.
– Допоможи мені залишитися чистою і свіжою, а я тобі допоможу стати щасливим.
Хлопчик. Так, я все зрозумів і даю чесне слово, що виправлюся.
Книга. Діти, запам’ятайте і ви правила охайного поводження з книгою. Тоді ми завжди будемо друзями.
V. АКЦІЯ “ЛІКАР КНИГ”
Підклеювання, ремонт, оновлення книг класної бібліотеки.
VI. ПІДСУМОК ЗАХОДУ
Учитель. Дорогі діти! Учіться в героїв книжок любити нашу рідну землю – її лани і ліси, міста і заводи, небо і річки, мову і мистецтво. Людина, яка любить і вміє читати, – щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних,
Добрих і вірних друзів. Друзі – це книги. Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки з нової книги.
Звучить аудіо-запис “Нам без книг ніяк не можна”.
НАМ БЕЗ КНИГ НІЯК НЕ МОЖНА
(сл. 3. Бичкової, муз. В. Шаповаленка)
Розтають сніги холодні,
Чуть пташині скрізь пісні.
Очі в нас цвітуть сьогодні,
Наче квіти весняні. (Двічі)
Приспів:
Це до книги йдуть на свято
І дівчата, і хлоп’ята.
Книга – вірний,
Книга – наш найкращий друг.
“Дорога нам книга кожна,
Нам без книг ніяк не можна,
Нам без книг ніяк не можна!” –
Голоси дзвенять навкруг. (Двічі)
Приспів.
А як часом книжка хвора –
Значить, наша в тім вина.
Ми її підклеїм скоро –
Враз одужає вона! (Двічі)
Приспів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)