Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Лист Софії Павлівні Фамусовой

Лист Софії Павлівні Фамусовой

Перш, ніж написати Вам лист, я довго роздумував над цим. І остаточно зробив для себе висновок, що я повинен був його написати

Хочу Вам сказати, що після прочитання добутку А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”, присвяченого Вам і вашим знайомим, тільки те, що Ви таємна, загадкова й у той же час передбачувана молода особа

Правда, у чомусь Ви мені навіть сподобалися, а в чомусь не зовсім. Ваш колишній коханий Олександр Андрійович Чацкий, як це не підло виглядає, їхав від Вас на три довгих роки. Але при цьому він їхав з почуттям глибокої любові

до Вас, Ви самі знаєте, як він по Ваас нудьгував і тужив, і можете не говорити Софьюшка, що були до нього байдужі. Приїхавши в Москву він з нетерпінням бажав Вас побачити. Він знав, що надійшов неправильно, але, проте, важливо, що Олександр Андрійович очікував від Вас щиросердечної теплоти, пещення, розуміння й любові. Я просто зобов’язаний зрозуміти Вас, три роки без коханої людини – це важко, але відкидати його було, як – те по-зрадницькому.

Він багато чого побачив, багато чого зрозумів, об’їхав полсвета й змінив своє відношення кдругим.

Дорога Софія Павлівна, не треба причинятися, по одній вашій

розмові можна все сказати Овас.

Ви побоялися скороминущої любові, але Ваша душенька згоряла з нетерпіння обійняти й поцілувати Чацкого, згадати ті ніжні слова, які він Вам говорив наодинці, нарешті, заглянути в його очі, зрозуміти й прийняти його.

Образ Софії Павлівни складний. Від природи вона наділена гарними якостями: розумом сильним і незалежним характером. Вона здатна глибоко переживати й щиро любити. Для дівчини дворянського кола вона одержала гарне утворення й виховання. Героїня захоплюється читанням французької літератури. Фамусов, батько Софії, говорить:

Їй сну немає від французьких книг, А мені від росіян боляче спиться

Але, на жаль, всі ці позитивні риси характеру Софії не могли одержати розвитку у фамусовском суспільстві. От як про це писав у своєму критичному етюді “Мильон роздирань” И. А. Гончарів: “До Софії Павлівні важко віднести не симпатично: у ній є сильні задатки незвичайної натури, живого розуму, пристрасності й жіночій м’якості. Вона загублена в духоті, куди не проникає жоден промінь світла, жодна струмінь свіжого повітря”. У той же час Софія – дитя свого суспільства. Подання про людей і про життя вона черпала із французьких сентиментальних романів, і саме ця сентиментальна Література розвила в Софії мрійність і чутливість. Вона говорить про Молчалине:

Візьме він руку, до серця тисне,

Від душі зітхне,

Ні слова вільного, і так вся ніч проходить,

Рука з рукою, і око з мене не зводить

Тому вона не випадково звернула увагу саме на Молчалина, що своїми рисами й своїм поводженням нагадував їй її улюблених героїв. Однак не можна сказати, що героїня осліплена: вона здатна оцінити обранця здраво й критично:

Звичайно, немає в ньому цього розуму,

Що геній для інших, а для інших чуму,

Який швидкий, блестящ і незабаром опротивит…

Софія любить Молчалина, але приховує це від батька, що, звичайно ж, не визнав би його як зять, знаючи, що він бідний. Героїня ж у секретарі свого батька бачить багато гарного:

…поступливий, скромний, тихнув,

В особі ні тіні занепокоєння,

И на душі провин ніяких,

Чужих і криво й навскіс не рубає, –

От я за що його люблю

Софія ще й тому полюбила Молчалина, що їй, дівчині з характером, потрібний був у житті людин, яким вона могла б керувати. “Потяг захищати коханій людині, бедному, скромному, що не сміє підняти на неї ока, підняти його до себе, до свого кола, дати йому сімейні права” – от її ціль, на думку И. А. Гончарова.

Тому Чацкий, вернувшись у Москву й увидя, як змінилася Софія під впливом оточення, дуже переживає. Йому було боляче побачити її такий після його трирічної відсутності, було важко усвідомити, що улюблена обрала Молчалина. Софія також дуже переживає, але через інше. Вона мимоволі чує розмову Молчалина з Лізою й раптом бачить свого обранця в іншому світлі. Вона зрозуміла, що насправді Молчалин приймав вид коханця лише “в угодность дочки такої людини”. Софія потрібна була йому тільки для того, щоб у потрібний момент скористатися її впливом. Його метою було також одержати вище чин, тому він, відповідно до завітів свого батька, догоджав “всім людям без изъятья”. Можливо, коли-небудь Софія довідалася б про щирі наміри Молчалина і їй не було б так боляче. Але зараз вона втратила людину, що дуже підходив на роль чоловіка-хлопчика, чоловіка-слуги. Здається, що вона зуміє знайти подібну людину й повторить долю Наталі Дмитрівни Горич і княгині Тугоуховской. Їй не потрібний була така людина, як Чацкий, але саме він відкрив їй ока на все що відбувається. І якби Софія виросла в іншому середовищі, воно, можливо, вибрала б Чацкого. Але вона вибирає таку людину, що їй більше підходить, тому що не мислить собі іншого героя. І зрештою, по зауваженню Гончарова, “важче всіх, важче навіть Чацкого” саме Софії

Грибоєдов представив нам героїню комедії як особа драматичне. Це єдиний персонаж, що задуманий і виконаний, як близький Чацкому. Але у фіналі, коли Софія стає мимовільним свідком “залицянь” Молчалина за Лізою, вона уражена в саме серце, вона знищена. І це один із самих драматичних моментів всієї п’єси

Отже, у своїй комедії А. С. Грибоєдов зумів показати не тільки час, у яке він жив, але й створив незабутні образи, цікаві й сучасний читач і глядачеві. Тому, як говорить Гончарів, “Горі від розуму” тримається особняком у літературі й відрізняється від інших добутків слова моложавістю, свіжістю й більше міцної живучістю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Образ Софії Фамусовой Сюжет комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” становить конфлікт людини прогресивних переконань Олександра Андрійовича Чацкого – з консервативним фамусовским суспільством. Єдиний персонаж, задуманий як близький Чацкому.- це Софія Павлівна Фамусова. Заради зустрічі з нею Чацкий приїжджає в Москву після трирічної відсутності. Він і не підозрює, що її обранцем став...
  2. “Мильон роздирань” Софії Фамусовой (По комедії Грибоєдова “Горі від розуму”) Єдиний персонаж, задуманий і виконаний у комедії “Горі від розуму”, як близький Чацкому, це Софія Павлівна Фамусова. Грибоєдов писав про неї: “Дівчина сам не дурна віддає перевагу дурневі розумній людині:” У цьому персонажі втілений характер складний, автор пішов тут від сатири й фарсу. Він представив жіночий характер великої чинності й...
  3. Моє відношення до Софії (“Горі від Розуму”) Якщо Олександр Андрійович Чацкий у комедії Грибоєдова є самої реальної, зрозумілої нам фігурою, який ми співчуваємо, то образ Софії Павлівни – найбільш складний і суперечливий із всіх, і до нього куди як сутужніше виразити своє відношення. Поки ти не знаком ні з якими рецензіями, відгуками на комедію й статтями багатьох...
  4. “Хто розгадає вас!” (загадка Софії в комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”.) У численних критичних статтях і замітках із приводу комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”, написаних і виданих протягом останніх ста сімдесятьох восьми років, єдина думка простежується найбільше чітко і ясно: добуток це вкрай неоднозначно. Незважаючи на гадану в першому наближенні визначеність поставленої проблеми взаємин “людини нової формації” із прогнилим...
  5. Опис образа Софії в комедії “Горі від розуму” У численних критичних статтях і замітках із приводу комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”, написаних і виданих протягом останніх ста сімдесятьох восьми років, єдина думка простежується найбільше чітко і ясно: добуток це вкрай неоднозначно. Незважаючи на гадану в першому наближенні визначеність поставленої проблеми взаємин “людини нової формації” із прогнилим...
  6. ОБРАЗ СОФІЇ В КОМЕДІЇ А. С. ГРИБОЄДОВА “ГОРІ ВІД РОЗУМУ” ОБРАЗ СОФІЇ В КОМЕДІЇ А. С. ГРИБОЄДОВА “ГОРІ ВІД РОЗУМУ”. ” Грибоєдов належить до самих могутніх проявів російського духу,” сказав у свій час Бєлінський. Трагічно загиблий тридцяти чотирьох років від роду, Грибоєдов не створив, безсумнівно всього, що міг би зробити по своїх творчих чинностях. Йому не призначено було здійснити численні...
  7. Образ Софії Київської як історичної пам’ятки та художнього символу У всі часи людина жадала дива. І чим, як не дивом, є Софія Київська, втілення духовної величі нашого народу. Стоїть вона, належачи як XI століттю, такою ж мірою і XXI – надзвичайне, вічне диво, символ мудрості й сили, таланту й слави. Величний образ собору, цього надзвичайного дива, “що ніколи не...
  8. Образ Софії Київської – символ духовного надбання народу Чудеса народжуються не часто. Вони виникають не зненацька, а народжуються десь у глибинах людської душі, щоб в один день або рік з’явитися, виникнути посередині площі, глянувши на мир широко розкритими очами. От воно, чудо! Виросло таке “чудо” посередині міста Києва ще в XI сторіччі, але “росло” воно багато років у...
  9. Твір: Образ Софії Київської – символ духовного надбання народу Багато є чудес на землі, якими пишаються народи – адже це їх історія і культура. І на нашій українській землі є справжнє диво – Софія Київська. Розкинулася вона посеред Києва і дивиться на нашу країну своїми здивованими “очима”. Цей собор нагадує нам, що були на нашій землі таланти, здатні своїми...
  10. “А судді хто?!” (Чацкий очами Фамусова, Софії й інших героїв комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”.) Це риторичне питання, озвучений головним героєм комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” Олександром Андрійовичем Чацким, давно вже покинув межі літературного твору й по нинішній день існує самостійно. Цим питанням задається кожний без винятку, тому що сутність людського буття укладена в єдності й боротьбі протилежних поглядів і думок. Ще великий...
  11. Порівняння образів Софії й пушкінської Тетяни Любов Софії до Молчалину, як і пушкінської Тетяни до Онєгіна, – один із прикладів теперішнього почуття, високий зразок любові. Обидві героїні свято переконані, що саме Провидіння послало їм більшу любов. “Я не намагалася, Бог нас звів”, – з якимось навіть жертовним фаталізмом говорить Софія про свою любов. Їй вторить пушкінська...
  12. Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу Павло Загребельний – відомий український письменник, автор багатьох творів про наших сучасників. Але особливе місце посідають в його творчості історичні романи. Один із найвідоміших – роман “Диво”, над яким автор працював десять років, маючи на меті “показати нерозривність часів, показати, що великий культурний спадок, залишений нам історією, існує не самодостатньо”....
  13. Образ Софії Київської в романі П. Загребельного “Чудо” Екзаменаційні добутки по українській літературі. З раннього дитинства, подорожуючи історичними місцями української землі, ми захоплюємося архітектурними спорудженнями, фресками, картинами й завжди в нас виникає безліч питань: хто створив ці шедеври? Як збереглися вони, створені багато сторіч назад, до наших днів? Відповідь на деяких з таких питань дав видатний український письменник...
  14. Твір Обpаз Софії Київської – символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного Диво) Обpаз Софії Київської – символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного “Диво”) Духовність… Ми знаємо, що починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, нашого наpоду, пpо який весь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софіївського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі...
  15. “Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу”(за романом Павла Загребельного “Диво”) Роман Павла Загребельного “Диво” є першою частиною епічного триптиху про Київську Русь, до якого входять ще “Первоміст” і “Смерть у Києві”. Названі твори не мають спільних героїв, а їхні фабули аж ніяк не поєднані часом або місцем дії. Те, що єднає ці романи, – значно глибше. Воно – у провідних...
  16. Лист Тетяни й лист Онєгіна в романі А. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Величезне значення в цьому плані мають листа ге-роїв друг до друга. Лист, що особливо таїть у собі любовне визнання,- це перекинута чаша думок і почуттів. Справжня щирість і откровен-ность такого послання є запорукою того, що душу автора листа буде дійсно оголена. Крім того, теперішня сутність людини проявляє себе саме в...
  17. Обpаз Софії Київської символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного “Диво”) Духовність… Ми знаємо, що починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, нашого наpоду, пpо який весь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софіївського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі під небом істоpії як велич укpаїнського наpоду, як його мудpість і сила, талант і...
  18. Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу (за романом П. Загребельного “Диво”) Народу геній, що не вмер, не вмре… М. Рильський. Київ… Читаємо рядки роману П. Загребельного “Диво”? “Є міста, у яких минуле – більше, значиміше, ніж нинішність”. Йдеш вулицями столиці, – і відчуваєш, що поряд з тобою крокує історія. Виходиш на майдан Богдана Хмельницького – і народ зачаровує білокам’яне диво Софії...
  19. Сюжет і композиція “Горя від розуму” Сюжет і композиція “Горя від розуму” Сюжет комедії Грибоєдова сам по собі вже досить оригінальний і незвичайний. Не можу погодитися з тими, хто вважає його банальним. На перший погляд може здатися, що основне в сюжеті Історія любові Чацкого до Софії. Дійсно, ця історія займає в добутку велике місце, надаючи жвавість...
  20. Яскрава особистість митця Сивоока, будівничого Софії Київської (за романом П. Загребельного “Диво”) Понад тридцять років ішов Сивоок гірким шляхом до пізнання майстерності. Він відкрив для себе найголовніше: “Що є мистецтво?” Це могутній голос народу, що лунає з уст умільців. “Я – сопілка в устах мого народу”, – говорить Сивоок. Довгі поневіряння у візантійському полоні завершилися для Сивоока усвідомленням протиріч між бідними і...
Лист Софії Павлівні Фамусовой
«
»