Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить (І. Франко)(твір-роздум на морально-етичну тему)
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Лиш праця світ таким, як є, створила. Лиш в праці варто і для праці жить (І. Франко)(твір-роздум на морально-етичну тему)
Праця – це процес, у якому людина своєю діяльністю регулює і контролює своє життя. Люди працювали завжди, але ставлення до праці в різний час було різним. Здається, неможливо об’єднати два таких різних явища – рабство і творчість, але обидва вони можуть співвідноситися зі словом “праця”: рабська праця творча праця.
Деякі люди з презирством ставляться до праці, а необхідність
Один мій знайомий закінчив школу, не зумів поступити до вищого навчального закладу і ось уже майже рік б’є байдики. Він не має ні знань, ні досвіду, ні бажання працювати, але мріє про те, що хтось повинен запропонувати йому легку, цікаву та ще й добре оплачувану посаду. Хлопець соромиться виконувати непрестижну роботу, але не соромиться жити за рахунок батьків. Ще навчаючись у школі, він усякими правдами і неправдами уникав будь-якої роботи: відмовлявся чергувати в класі, прикидався хворим, коли однокласники чистили шкільне подвір’я
Звичайно, дуже важливо, що суспільство може дати тобі, але ще важливіше, що ти можеш дати суспільству. Ми повинні не тільки уважно придивлятися до людей, які нас оточують, а й оцінювати їх працелюбність. Порядній людині має бути соромно не працювати, коли всі працюють, працювати абияк, адже це принизливо. І якщо уважніше придивитися до тих, хто живе за чужий рахунок, то навряд чи знайдемо серед них хоч одну по-справжньому розумну і по-справжньому порядну людину.
Усім відомо, що на Заході, як правило, підлітки із заможних родин на канікулах працюють. Вони виконують непрестижну роботу: доглядають за хворими в лікарнях, розносять пошту, працюють офіціантами, няньками, прибиральниками. Невже їхні батьки не можуть прогодувати своїх дітей, забезпечити їх усім необхідним? звичайно ж, можуть, але старше покоління добре знає, що тільки праця може врятувати їх нащадків від ліні, звички до безтурботного життя і дармоїдства. Людина, яка з юності знає ціну хліба, ніколи задарма не змарнує ні копійку, ні свій талант.
Якось бабуся розповіла мені, що її батько (мій прадід) мріяв про освіту, але па початку війни змушений був покинути школу і піти навчатися у фабрично – заводське училище. У 14 років він почав працювати на заводі токарем. Погано вдягнені, напівголодні підлітки працювали по 12-14 годин і за зміну виконували по дві і три норми. Звичайно, це були страшні часи війни, коли кожен мріяв про перемогу над ворогом і своєю працею намагався наблизити її. Зараз зовсім інше життя. Ми можемо вчитися, обирати професію, розвивати свої таланти. Але треба пам’ятати, що будь-яка, навіть виключно творча праця, вимагає наполегливості, а лінь, як і в усі часи, руйнує всі наші бажання і плани.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)