“Лірико-епічна творчість Бориса Грінченка”
Деякий період своєї творчості Борис Грінченко присвятив складанню балад. Для цих творів він брав найрізноманітніші сюжети – з українського фольклору, з зарубіжної літератури, з міфології. Присутні у баладах і власні роздуми автора про героїчну історію нашого народу. Ці легенди та балади призначені як для простих людей, так і для освічених читачів. У своїх творах Б. Грінченко прагнув до виховання в простих людях естетичного чуття, до виховання народу на загальнолюдських цінностях, на прикладах сили духу та мужності.
Щодо повістей та
У прозі Б. Грінченка часто протиставляються село і місто, вони відображуються як носії
Велику частину творчого спадку Б. Грінченка складають оповідання про дітей і для дітей. Наприклад – оповідання “Каторжна”, в якому письменник показує трагічне життя самотньої, незахищеної, бідної людини. Головна героїня цього оповідання – дівчина Докія. Вона змалку не від кого, окрім матері, не знала ні ласки, ні любові. Дитинство цієї дівчинки було зруйноване постійними побоями і кпинами, причому не тільки на вулиці, а і вдома.
Цю маленьку вигнанку ніхто з сусідських дітей не хотів приймати до свого кола. Але жорстокість оточуючого світу не змогла погубити світлу дівочу душу. Дивовижно, але у найскрутніші часи життя Докії від повного духовного занепаду дівчину рятує саме любов. Це і любов до своєї матері, і любов до красної калини, і любов до хлопця, і любов до маленької дитини.
У більшості своїх творів Б. Грінченко закликає читачів бути більш чуйними, більш привітливими та поважними до оточуючих, ніколи не забувати про вічні людські цінності і завжди носити у своєму серці вогонь любові.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)