Ліричний герой А. Блоку
Ліричний герой Блоку – це постійно мінлива людина, ведена спрагою пізнання істини, що віддається сповна почуттю любові й прекрасного. У поезії Олександра Блоку – живий, яскравий характер самого поета. Ліричний герой Блоку проходить через усе, що випробував сам поет. Це спрага життя й зневіра, зльоти й розчарування, віра й спустошеність… Ранні вірші А. Блоку повні романтики й оптимізму: Я йшов до блаженства. Шлях блищав Роси вечернею червоним світлом… Шлях раннього Блоку безтурботний
Поет не думає, що що-небудь може порушити його
За твердженням самого поета “тільки закоханий має право на звання людини”. Любовна лірика Блоку широко представлена в одному з його перших збірників “Вірші про Прекрасну Даму”. У цих віршах багато піднесеного, романтики й навіть мистики. Вони перейняті глибокою ніжністю: Ми зустрічалися з тобою на заході. Ти веслом розсікала затоку. Я любив твоє біле плаття, Витонченість мрії розлюбивши. Поет схиляється перед ідеалом краси й жіночності
Ліричний герой Блоку
Але в ньому піднесений образ Незнайомки зіштовхується з реальністю, з вульгарністю навколишньої дійсності. Символічно, що прекрасна Незнайомка, “дихаючи парфумами й туманами”, з’являється в трактирі, серед п’яниць “з очами кроликів”. Ліричний герой цього вірша очікує таємничу Незнайомку, “друга єдиного” – свою мрію. Її поява в трактирі на час перетворює дійсність для героя
Підсумок же – повернення в реальний мир, неможливість забутися. Єдино можливим представляється героєві лише продовжити бачення: “Ти право, п’яне чудовисько! Я знаю: істина в провині”.
Але ми бачимо й іншого Блоку. Його ліричний герой може бути активним, його веде бажання щось змінити, чимсь допомогти: ПРО, я хочу безумно жити: Все суще – Увічнити, Безособове – вочеловечитъ, Що Не Збулося – втілити. Ліричний герой Блоку відрізняється великою любов’ю до людей, у ньому немає злості, він не таїть образ: Земне серце холоне знову, Але холоднечу я зустрічаю грудьми. Зберігаю я до людей на безлюддя Нерозділену любов. Підтвердження цієї думки знаходимо й у його віршованому шедеврі “Про доблестях, про подвиги, про славу”. Воно передає всю глибину щиросердечних переживань поета, якого покинула улюблена жінка: Я кликав Тебе, але ти не оглянулася, Я сльози лив, але ти не снизошла. Але поет не упустив на її адресу жодного гнівного слова. Люблячій людині далека різкість, вона як і раніше звеличує жінку. І життя як і раніше дороге ліричному героєві Блоку у всіх неї проявах
Життя триває: Немає! Усе, що є, що було, – Жваво! Мрії, виденья, Думи – ладь! Хвиля поворотного припливу Кидає в оксамитову ніч! Усе, що людина пережила в минулому, назавжди залишається в його пам’яті. Він дорожить цим. Такий і ліричний герой Блоку: Але вірю – Не пройде безвісти Все, що так жагуче я любив. Описуючи лірикові Олександра Блоку, не можна обійти стороною його віршовані добутки, присвячені Росії
Його відношення до подій, що происходили в Росії на початку XX століття, були часом суперечливі, але любов до батьківщини Блок проніс через все своє життя. Він любить її всією душею, як жінку. Росія в Блоку – красуня, зав’язана в “плат візерунковий до брів”, лик якої “світлий назавжди”: ПРО, Русь Моя! Дружина моя! До болю Нам ясний довгий шлях!.. І немає кінця! Батьківщина – це не тільки більша любов поета, але й джерело життєвих сил. У вірші “Останнє напуття”, ліричний герой якого повний розпачу й безпросвітної нудьги, поет говорить про тім єдиний, що виводить із “осоружного “кола буття”, наповнює життя змістом: Це “єдине” –
(1 votes, average: 5.00 out of 5)