Ліліпутія – це Англія нрізь зменшувальне скло
Автор перлини англійської літератури, книги “Мандри… Гуллівера” – бей гослов і священик Джонатан Свіфт. Він народився 1667 р. у Дубліні в Ірландіі, у родині англіканського священика. Все його життя пройшло під владою королів Вільгельма ІІІ, королеви Анни, Георга І. Тоді ж склалися політичні партії – торі і віги, англійська монархія позбавила прав і волі народи, які увійшли до англійської держави, – ірландців, шотландців. Не маючи змоги прямо викривати англійську монархію, Свіфт писав памфлети, сатиричні твори, де у каз” ковій
“Мандри… Гуллівера” – це розповідь письменника про різні види державного устрою. За допомогою свого героя Лемюеля Гуллівера, який опиняється у різних країнах, автор намагається зрозуміти, чи існує у світі державний устрій, за якого пересічній людині було б добре. Гуллівер побував у Ліліпутії, країні маленьких людей – ліліпутів, у країні велетнів – державі Бробдінгпег, на летючому острові вчених – Лапуті, у країні розумних коней – гуїнгмів. Перша мандрівка Гуллівера привела його до казкової країни
Усе життя ліліпутів дріб’язкове, але вони цього не помічають. Лише Гуллівер з висоти свого зросту бачить і розуміє безглуздість їхньої метушні, дурощі політиків. Імператор править країною тільки тому, що він “на ніготь” вищий за своїх співгромадян. Політичні партії – тремексенів і семексенів – можна розрізнити не за поглядами, а лише за одягом, високими чи низькими підборами. Низькі підбори – одяг вігів, “низької церкви”, поборників законів, які обмежують владу монарха. У торі – високі підбори, вони прихильники короля та самодержавної влади. Для утримання рівноваги у суспільстві принц має ходити у різномуі взутті – на різних підборах. Саме тому його величність “накульгує”.
Процедура нагороджень англійськими державними нагородами подана Свіфтом через розповідь Гуллівера, якому ордени здаються просто тонкими шовконими нитками: орден Підв’язки – синій, орден Бані – червоний, орден Св. Андрія – зелений.
Релігійне життя Англії також знайшло відображення на сторінках твору Свіфта. Суперечки різних релігійних конфесій – англійців і пуритан, католиків І протестантів показані у боротьбі “гостроконечників” і “тупоконечників”, які сперечаються, з якого кінця треба розбивати яйце. “Тупоконечники” знайшли прихисток у сусідній державі Блефуску (так Свіфт називає Францію). Військо-ІІІ перемоги Англії на морі Свіфт описав у історії викрадення Гуллівером флоту Блефуску.
Свіфт змалював і королівську розшукову службу, якою керував міністр Р. Уол-пол. У книзі це розповідь про обшук Гуллівера та протокол його обшуку, в якому перелічені усі речі, знайдені у “Чоловіка-Гори” (так ліліпути назвали Гуллівера). Гулліверові мандри закінчилися поверненням героя до Англії. Він, як і Свіфт, не знайшов ідеального світу і дійшов висновку, що усі повинні жити у тому світі, у якому народились, хоча він і не найкращий. А щоб уникнути переслідувань, Свіфт зауважив: “…Опис цей, мушу зізнатись, аж ніяк не стосується британської нації, яка може бути за приклад для цілого світу своєю мудрістю, дбайливістю та справедливістю…” Але його сучасники добре зрозуміли усі натяки письменника.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)