ЛЕГЕНДА В ЛІТЕРАТУРІ
Історія жанру Л.
Найпоширеніший жанр європейського середньовічного письменства (починаючи з 6 ст.), що сформувався у католицькій писемності переважно як житіє святого, написане в день його пам’яті, або як збірник повчальних оповідань про життя святих мучеників, ісповідників, святителів, преподобних, пустинників, стовпників, який називали “Патериком”.
У західноєвропейських країнах особливу популярність мало зібрання християнських легенд в 13-14 ст. під назвою “Золота легенда” (“Legenda aurea”), перекладене багатьма мовами.
Легенда
В українському письменстві княжої доби одним із перекладів таких збірників легенд є “Пролог”. Тоді ж виник збірник оригінальних легенд – “Києво-Печерський патерик”. Пізніше легендами стали називати розмаїті оповіді релігійного змісту з набожним і повчальним наставленням, про святі місця, притчі про походження тварин та рослин. З таких творів упорядкували численні збірники, які перекладали різними мовами, їх сюжети передавали віршами, використовували у шкільних релігійних виставах (містеріях, міраклях, мораліте).
В Україні відомі Патерики –
Легенда у фольклорі
Усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до переказів, відрізняються від них найбільше тим, що в основі їх – біблійні сюжети. На відміну від казок, легенди не мають традиційних початкових і прикінцевих формул, усталеного чергування подій. Лише подеколи у них є спільне з казками: початкові формули – “було це давно”, “колись давно-давно”; фантастичний зміст, але такий, що трактується як диво, творене незвичайними людьми.
Характерні ознаки легенди
Легенди починаються з викладу змісту і закінчуються висновком, повчальним підсумком. Їх сюжети переважно одно – або малоепізодні. Композиційна і сюжетна неусталеність легенд, вільна форма зумовлюють часту імпровізацію оповіді, контамінацію епізодів і мотивів. Теми, сюжети і персонажі легенди – розмаїті.
Легенди органічно ввійшли в усі жанри давнього українського письменства, в іконопис і малярство, в народну свідомість, відбилися у народних колядках, щедрівках, лірницьких піснях, баладах, думах, анекдотах та інших жанрах фольклору. За їх мотивами побудовані “Енеїда” Івана Котляревського, ряд творів Тараса Шевченка (поема “Марія”), І. Франка (поема “Мойсей”), роман В. Шевчука “На полі смиренному”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)