КРУС, Хуана Інес де ла
(1651 – 1695)
КРУС, Хуана Інес де ла (Cruz, Juana Ines de la (SOR JUANA INES DE LA CRUZ); автонім: Асбахе-і-Рамірес де Сантільяна, Хуана Інес де – 12.11.1651, Сан-Мігель-де-Непантла – 17.04.1695, Мехіко) – мексиканська поетеса.
З іменем Хуани Інеси де ла Крус пов’язані кульмінація та завершення епохи бароко в літературі іспансько-португальських колоній Латинської Америки.
Майбутня поетеса народилася в гасієнді Сан-Мігель-де-Непантла, що у штаті Мехіко. Вона була позашлюбною дитиною іспанського капітана Педро Мануеля де Асбеджа та креолки Іса-бе Рамірес. Найімовірніше,
Феноменально обдарована дитина, Хуана Інес у 3 роки пішла разом зі старшою сестрою у школу для дівчат і вмовила вчителя навчити її читати та писати. З цього часу вона зацікавилась і дідовою бібліотекою. У шестилітньому віці Крус почала віршувати, через два роки написала коротку драматичну поему з нагоди причастя, а незабаром вмовила рідних дозволити їй навчатися в університеті, перевдягнувшись у чоловічий одяг. Попри її юний вік, у 1660 році Крус приїхала у Мехіко, де її навчанням зайнявся
“Письменництво для мене – не пустопорожня забаганка, а потреба душі, подарована з неба… Чи я не благала Господа згасити в мені вогонь розуму, оскільки, як багато хто вважає, жінці розум не потрібен і навіть шкідливий. Але Господь не прислухався до моїх благань і тоді замислила я поховати себе, своє ім’я і водночас і свій розум у монастирі”.
Зачинившись у келії, юна черниця почала займатися поезією та науками. Але характер її віршів, надто волелюбних і земних, її наукові заняття, котрі грунтувались на емпіричних спостереженнях, а також її самостійні теологічні розмірковування (“Відповідь падре Віейре”) не відповідали пануючим догмам релігійної схоластики. Висловлюючи невдоволення церковної влади, єпископ Пуебли рекомендував знаменитій черниці відмовитися від світських справ, підписавши своє послання іменем сестри Філотеї. Незабаром з’явилася “Відповідь поетеси славнозвісній сестрі Філотеї” (“Respuesta a sor Filotea”, 1691), у якій Крус обстоює право жінок на заняття науками та поезію. Тиск зовнішнього середовища спонукав Хуану Інес відмовитися від наукової та поетичної діяльності. Розпродавши бібліотеку, астрономічні та музичні інструменти, вона пожертвувала виручені кошти на потреби благодійності. Коли в 1695 р. у країні спалахнула епідемія, Крус загинула, допомагаючи хворим сестрам. їй було сорок чотири роки.
Перше видання віршів Хуани Інес де ла Крус з’явилось у Мадриді в 1690 p., друга поетична книга – у Севільї в 1691 p., але на батьківщині її твори вийшли друком лише після смерті. Лише у XX ст., після глибокої суспільної та духовної трансформації у Мексиці, творча спадщина поетеси була гідно поцінована. їй присвячено чимало досліджень сучасних учених; вона стала героїнею художніх творів. Літературний спадок Крус обширний і різноманітний. Вона є автором кількох п’єс світського змісту в дусі П. де Кальдерона та релігійних ауто; богословських текстів, у тому числі відповіді на проповіді відомого теолога Бразилії А. Вієри та згаданої “Відповіді сестрі Філотеї”, яку А. Рейес назвав найкращим взірцем мексиканської прози XVII ст.; трактатів про музику, мораль. Але головною художньою цінністю є її лірична поезія, представлена найрозмаїтішими формами та видами, а також поемою “Перший сон”.
У поетичній творчості Крус виражені дві грані її особистості – емоційна й інтелектуальна. Першій відповідає інтимна лірика, яка відтворює повноту і свіжість жіночого почуття; другій – поезія філософського характеру, спричинена невеселими роздумами про швидкоплинність життя.
Мотив суєтності земного буття, такий характерний у цілому для поезії бароко, відчутно звучить у сонеті про троянду (пишно розквітла і миттєво зів’яла красуня-троянда, “нас смертю мудрою повчаєш ти”). Похмурий тон сонета не є випадковим, він результат глибоких розчарувань і безвихідного внутрішнього протиборства поетеси. Скорбота перед злом і руйнуванням, відчуття безсилля у боротьбі з ними – ці мотиви, типові для мистецтва світового бароко, у поезії Крус були водночас і вираженням її особистої трагедії. Похмурий колорит (“Байдуже око тут побачить примар, і тлін, і прах”), ускладнена метафоричність, навмисна гра словами – на всьому позначився вплив Л. де Гонгори.
Гонгоризм Хуани Інес де ла Крус, але водночас і її неповторна індивідуальність прослідковуються у її головній поемі – “Перший сон”, яка складається приблизно з тисячі рядків – дванадцятискладових і семискладових. Зигзагоподібний розвиток думки, – поема схожа на якийсь словесний лабіринт, який заманює читача у приховані і темні її кути, – дав привід назвати “Перший сон” Крус мексиканськими “Усамітненнями” (так називається знаменита поема Л. де Гонгори).
Поема фіксує стан людини у момент, коли, занурившись у сон, вона віддається фантазії. При цьому уява не відокремлює себе від об’єктивного світу, в якому, як і в мікрокосмосі людини, постійно змагаються два начала – день і ніч, світло та пітьма. У поемі художньо цільно постають внутрішні зв’язки, що поєднують міфологію й історію, науку й уяву, індивідуальне та загальнолюдське. Очевидно, існує стилістична близькість “Першого сну” до культеранізму – використання вченої лексики, латинських висловів, складних метафор. Проте гонгористська поетика не є тут зумисною чи привнесеною ззовні. Як поетеса, Крус у своїй поемі оригінальна і самостійна; вона шукає власні шляхи пізнання навколишнього світу. Саме ці шляхи і привели черницю Хуану Інес до стихійного сприйняття деяких ідей раціоналізму, які поширилися в Америці лише в наступному, XVIII столітті.
Майстер віршування, людина надзвичайної для свого часу освіченості, Хуана Інес де ла Крус зверталася до найрозмаїтіших поетичних форм, в тому числі і фольклорних. Більшість її ліричних віршів написані у традиційних іспанських розмірах (романси, редондільї, десіми, ліри). Вона опанувала й сонетну форму і зверталася до такої місцевої народної форми, як токотин. її цікавили індіанські приказки, загадки та звукові ефекти негритянських говірок.
Художня, інтелектуальна обдарованість Крус, яка заслужила шанобливе наймення “Десятої музи”, була винятковою для тогочасного середовища й епохи. її світогляд був незрівнянно ширшим від світогляду креольської інтелігенції того часу. Творчість Крус – найяскравіше явище в літературі Іспанської Америки XVII ст. і одне з найяскравіших у літературі колоніальної епохи.
Творча спадщина Крус була зібрана й опублікована у 3-томному виданні “Твори Незрівнянної американської поетеси, Десятої Музи, сестри Хуани Інес де ла Крус” (1690), “Другий том творів сестри Хуани Інес…” (1692), “Слава і посмертні твори Фенікса Мексики” (1700).
За В. Кутейщиковою й І. Тертерян
(2 votes, average: 4.50 out of 5)