Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Криштопа Олег Жах на вулиці в’язнів
Криштопа Олег Жах на вулиці в’язнів
Гриць ГРАНЧАК
(Олег Криштопа)
ЖАХ НА ВУЛИЦІ В’ЯЗНІВ
– роман-
ЧАСТИНА 1
1
Все, що тобі потрібно – це правда. Але не щоденна здрібніла правдочка, яка вгризається в очі щокроку, шматуючи тіло і дух, не та, що плаває на поверхні, як шматок лайна, а якась інша – потаємна, прихована за діями і бездіяльністю, за хаосом днів, за світлом вікон. Причому озвучити цю правду може лише хтось зовні.
Біда лише, що той хтось теж чекає на одкровення від іншого, а інший – від ще іншого… Так ми і помираємо, не дізнавшись найголовнішого,
2
… Врешті, не було навіть збудження; просто він відчував потребу щось, ну бодай щось зробити.
? Ходімо, ? пробурмотів Марко невпевнено (це було чи не єдине, що їх поєднувало – цілковита непевність у вчинках, словах, навіть намірах).
? Куди? ? так само нечітко, ледь ворушачи губами, озвалася Анна, втім добре розуміючи про що йдеться.
Він лише роздратовано хитнув головою – мовляв, швидше, ніколи гаяти час на дурні балачки.
? Не треба… ? прошепотіла вона, слухняно вийшовши за ним в коридор, що ще більше
Єдине, чого зараз хотілося Маркові? це, щоб ніхто їх не перестрів дорогою до туалету, де він планував із нею усамітнитися. На щастя, в тихе пообіддя офіс ніби вимер – до них не долинало жодного звуку, який би свідчив про чиюсь присутність. Він рвучко смикнув перекошені дверцята з великою літерою “М”, схожою на емблему метрополітену. Порожньо.
Аня нерішуче стояла на порозі.
? Заходь, ? наполегливо і нетерпляче змахнув рукою, ? ну, на що ж ти чекаєш?!
? Я не хочу, ? ледь не заскиглила вона.
В цю мить він ненавидів це пухке, злегка прищасте обличчя; спалах якоїсь невмотивованої агресії до жінки, світу і себе засліпив очі, аж хотілося трощити ногами двері, бити стільці і, біжучи світ за очі, щодуху кричати, кричати, кричати… Він вхопив її за руку і рвонув до себе. Втім, вона майже не пручалася, була покірною і млявою. Проте й це не приносило полегшення, навпаки? дратувало ще дужче. Тремтячим руками зачинив дверцята, педантично перевірив, чи надійно.
? Роздягайся! ? похмуро звелів безнадійно закляклій супутниці.
? Не треба, ? заметала вона головою, ? я не хочу.
Він наблизив свої уста до її губ і поцілував їх. Вони були трохи шерехатими і мали присмак гуми. Було бридко, але він продовжував. Жінка задоволено терлася обличчям до його уст і він подумав, що недарма називав її кішкою – щось муркітливе у ній, певно, є. Руками між тим намагався дати раду з її одягом – наосліп розщіпав гудзик за гудзиком ширінку джинсів. Пальці тремтіли, але все ще не від збудження – швидше від нетерпіння. Дрож охопив його всього, від п’ят до потилиці – він уявив собі, як хтось підходить до туалету, смикає за руків’я, потім, почувши його зрадливо-тремтяче “зайнято!”, чекає під дверима, насвистуючи якусь попсову мелодію. “Ти ще довго?” – набридливо запитає той хтось за хвилину, а потім грюкатиме кулаками, ногами, врешті, зніме від нетерплячки двері з завіс. Вона так само боялася чогось – може, як і він, потенційної чужої присутності, а може, його або себе. Він не відчував з її боку жодних відчуттів – жінки не вистачало навіть на опір. Ще кілька разів пробурмотіла “може не треба?”, а потім дозволила йому робити все, що забагнеться. Він стягнув її джинси до литок, свої – до колін. Трохи довго мордувався з трусиками і прокладкою. Вправним рухом обернув її обличчям до кльозету, підняв догори светра, оголивши спину.
? Нахилися! ? звелів, і вона підкорилася.
Вказівним і середнім пальцем розвів її статеві губки, які були навдивовиж сухі, і встромив в утворену щілину свого прутня. Обидвоє водночас зітхнули? з видимим полегшенням. Він покрутив тазом, входячи в неї під різними кутами і відчуваючи м’яке невибагливе вдоволення. Потім відсторонився і кілька разів штовхнув її щосили. Вона похитнулася і, щоб не втратити рівновагу, вхопилася руками за унітаз. Він дивився на її зад, розсував рукою сідниці, і думав, що все це паскудно та нецікаво, що він знову робить не те, що слід; але що слід? – він і сам не знав; знав лише, що це? не те. Він щось втрачає, губиться у днях, які змінюють один одного, наче сни у пекучий літній день перед грозою – важкі і непідвладні, безперервні та тоскні.
Вона похитувалася від його поштовхів, і все, що бачила – це жовте дно унітазу зі смужкою брудної води, яке то наближалося, то віддалялося. Звідти випаровувався м’який сморід, пом’якшений ароматизатором. Всередині неї щось жило, рухалося, ніби якийсь хробачок, що підточував і скуботав піхву.
Нарешті він відчув, що щось ніби викручує яйця, наповнює їх чимось твердим і тисне… В цю ж мить, ніби накликані його уявою, в коридорі почулися чиїсь гострі, пронизливі кроки. Обоє завмерли, здавалося, навіть диханння їхнє урвалося. Кроки спинилися зовсім поруч, біля дверей, вони все ще з’єднані в одне ціле (вона продовжувала опиратися долонями на унітаз, лише обернула до дверей обличчя) відчували вібрацію повітря від руки, яка саме потяглася до руків’я дверей. Секунда і… скрипнули двері жіночого туалету. Марко трохи не зареготав. Він навіть наважився ще кілька разів штовхнути Аню, щоб його плоть бува не заклякла від довгого чекання. За перегородкою хтось шморгнув носом, зашарудів одягом, знову шморгнув, потім почулося зітхання і звук, характерний для сідання. Потужний струмінь жіночої сечі вдарив до води, затим настала секундна тиша. Легкий стогін і знову зітхання. Щось хлюпнуло, ніби у воду впало тіло. До коханців долинули звуки шматування паперу, втирання його в тіло, ще кілька зітхань і шморгань. Потім все нарешті стихло – двері зачинилися, кроки повернулися у небуття.
Без зайвих слів Марко повернувся до перерваного акту, але щось вже було не так – він геть втратив інтерес до сексу, його більше займала думка про ту, хто щойно випорожнювалася поруч із ним. Він таки кінчив, але якось напружено, неповноцінно – частина сперми, здається, пішла в сечовик.
Марко вийшов із неї і втомлено прихилився до дверей, витираючи свій обм’яклий фалос рукою. Дівчина продовжувала нерухомо стояти в тій самій, тепер вже неприродній позі – високо задерши дупу, зігнувшись головою до унітазу. Марко хотів гукнути її і щось сказати – якусь дурницю, просто, щоб прочути свій голос і побачити бодай якусь її реакцію на те, що сталося. Але коли він вже простягнув руку, щоб торкнутися напівоголеної дівочої спини, та раптом здригнулася, напружилися, наче від удару електрострумом; крізь шкіру проступив рельєф м’язів, а з горла вирвалося клекотіння. Вона блювала…
Він знервовано натягнув штани і важко зітхнув – це було вже геть недоречно.
3
Постійне відчуття, що від тебе щось приховують – це параноя. Жити з таким, певно, важче, ніж знати про смертельну хворобу… Жахлива непевність і страхи (обов’язково у множині, бо вони, як і обідранці та всіляка наволоч, на зразок бліх і паразитів, швидко плодяться). За кожною випадковою, незумисною двозначністю уявляється натяк на щось потаємне, потворне і вбивче, насмішка з того, що ти цього не знаєш, ницість…
5
Нема нічого гіршого, як наближення старості. Можливо згодом, коли вона таки надійно всотається в мене, витіснить до рештки всі джерела молодості і рушії життя, я звикну, примирюся… Я боюся старітися (помирати, інакше кажучи), я боюся безглуздості і незворотності цих фізіологічних регалій – на зразок випадання волосся (постійно доводиться видирати ці сухі ламкі ворсинки з гребеня), сивих щетинок на бритві після гоління, відчуття важкості в животі і ще сотень неприємних дрібничок.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)
Схожі твори:
- Криштопа Олег Невдала прогулянка Кобилянськом ОЛЕГ КРИШТОПА НЕВДАЛА ПРОГУЛЯНКА КОБИЛЯНСЬКОМ – есе- Sehenswurdigkeitens, чи, як це звучить у не найвдалішому перекладі, місць, вартих уваги, тут катма. І я з розпачем гадаю, що би робив, якби моя кохана не жила зі мною у Станіславо-Франківську. Нас би розділяли сотні, або й тисячі кілометрів. Ми би писали один...
- Криштопа Олег Троянда і ешафот Олега Криштопи ТРОЯНДА І ЕШАФОТ ОЛЕГА КРИШТОПИ Я люблю прозу Олега Криштопи. Любити цю прозу чи бути до неї байдужим, чи ненавидіти її – це передовсім питання віри, питання етичного архетипу чи психотипу можливого читача. Я, сам будучи прозаїком, уже нічому суттєвому не зможу навчити 22-річного Олега Криштопу, бо він є сформованим...
- Олег Ольжич – Олег Олександрович Кандиба Олег Олександрович Кандиба (справжнє прізвище) – поет, публіцист, політичний діяч. Син Олександра Олеся. Народився 8 липня 1907р. у Житомирі. Після поразки УНР разом з родиною залишив Україну. Навчався в Карловому університеті в Празі та Українському вільному університеті, працював у Гарвардському університеті (США). З часу виникнення ОУН стає одним з найактивніших...
- Іваничук Роман Іванович Манускрипт з вулиці Руської Каменяр, 1977. ВІД АВТОРА Я знаю: не всі мені повірять у те, що зараз скажу, та й справді воно може видатися надто вже фантастичним. А було так. Хтось із господарників нашого міста задумав у темному, квадратному й глибокому, немов велика студня, подвір’ї на вулиці Руській (там на стіні й нині...
- Ольжич Олег Рудько Отже, я розповім вам про півня. Не про величезного слона чи хижого лева, а про звичайного півня, яких ви безліч бачили за своє молоде життя. Ви, може, не пригадуєте, але я знаю, що колись ви були з ним в дуже близьких відносинах. Він вабив вас непереможно до себе яскравістю барв...
- ОЛЕГ БУЦЕНЬ Олег Буцень народився 1923 року в Києві. Дитинство його пройшло у веселих розвагах і цікавих походах. Хлопчик захоплювався моделюванням літаків, робив радіоприймачі, любив малювати і, звісно, зачитувався книжками. Мандруючи стежками рідного краю, він мріяв про подорожі – не менш як у джунглі Африки чи на Південний полюс. “Та не так...
- Князь Київської Русі Олег – історична постать Князь Олег був історичною особою. Про це свідчать документальні джерела: літопис “Повість минулих літ”, Новгородський літопис, хозарські та арабські документи. Він правив у Новгороді замість малолітнього сина Рюрика – Ігоря. Олег був або родичем Рюрика, або його воєводою. 1882 року князь Олег об’єднав Новгородське князівство з Київським. Це сталося так....
- Олег Ольжич – борець за національну ідею Зовсім недавно українському народові нарешті повернуто ім’я Олега Ольжича – талановитого поета, науковця, діяча національно-визвольного руху. Його життя – це боротьба, яка кличе “туди, де бій за волю”, це пошуки героїчного життєвого ідеалу. Навчався Ольжич у Празі: туди переїхав разом з матір’ю до батька, українського поета Олександра Олеся. Закінчивши університет,...
- Олег Ольжич, Олена Теліга – поети і герої Тож нам не було запасного обходу, Єдине вело нас під кулі й ножі: Чи впасти під небом достойно народу. Чи гідність зарити в приватній межі. Так сказав наш поет-сучасник Борис Олійник про українських лицарів духу, до яких належать Олег Ольжич та Олена Теліга – митці, котрі не лише своїм проникливим...
- Едгар Аллан По Вбивства на вулиці Морг Едгар Аллан По Вбивства на вулиці Морг Перекладач: М. Г. Сарницький Яких пісень співали сирени або яке ім’я взяв Ахіллес, ховаючись між жінок,- хоч і тяжкі питання, а все ж мають розгадку. Сер Томас Браун Розумові здібності, які називають аналітичними, самі, проте, аналізові не піддаються. Судити про них можна тільки...
- Олег Ольжич – поет національного героїзму Поезія Ольжича (Олега Кандиби) насичена героїчною тематикою. Героїзм у поезії Ольжича – вільно обраний і вільний усякого розрахунку, всякої думки про духовну чи іншу нагороду: він сам – своя найвища й, чесно кажучи, єдина гідна нагорода, що вища навіть за славу. Ольжич належав до групи письменників-націоналістів, що визначали свій світогляд...
- ВИСЛОВЛЮЄМО СВОЇ МІРКУВАННЯ. ОЛЕГ БУЦЕНЬ АЙСТРИ Мета: ознайомити учнів із творчістю українського письменника Олега Буценя; вдосконалювати навички свідомого виразного читання прозових творів; вчити уявляти описані картини, розмірковувати над текстом; розвивати спостережливість, творчу уяву, мовне чуття; виховувати любов до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (додаток) 1. Робота над скоромовкою СТО КУЛЬБАБЕНЯТ Бубоніла діду...
- Білка на міській вулиці. Твір на основі побаченого Поряд із нашим будинком парк. Ми з подругою гуляли у дворі, потім вийшли за дім і пішли вулицею до парку. За нами плентався дворовий пес Байкал. Це був досить здоровий собака. Сіро-білого кольору шерсть з темними плямами на спині й голові, пухнастим хвостом і великими міцними лапами. Морда у Байкала...
- Вбивство на вулиці Морг Аналітичні здібності властиві не кожному розуму і самі недоступні аналізу. До такого висновку приходить Оповідач, познайомившись у Парижі влітку 18 .. р. з якимсь Огюстом Дюпеном, нащадком збіднілої знатного роду, изумившим його при першій же зустрічі великої начитаністю і свіжістю уяви. Молоді люди швидко стають друзями і поселяються разом. Оповідач...
- Олег Чорногуз: “Всі мої романи це оснолон дзеркала епохи”. Перо сатирика в боротьбі з вадами суспільства І. Творчість О. Чорногуза. (Олег Чорногуз – український письменник, журналіст, Редактор журналів “Перець” та “Вус”, автор численних книжок гумору та сатири. За багаторічну письменницьку діяльність удостоєний премій і високих нагород. Він – лауреат премій імені Остапа Вишні, імені Івана Багряного, родини Воскобійників, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, лауреат Нобелівської премії за...
- Опис вулиці Мені пощастило народитися в одному з найпрекрасніших міст нашої країни та жити на одній з самих красивих його вулиць. Вона має багато давню історію і ще в XVII сторіччі була забудована особняками купців. На жаль, під час Великої Вітчизняної війни більшість будинків були зруйновані бомбардуванням. Але відразу після закінчення війни...
- Звичаї Растеряевой вулиці (стисло) У місті Т. на убогою і брудною Растеряевой вулиці живе безліч бідного люду: дрібні чиновники, міщани, майстрові. Серед них – молодий пістолетний майстер Прохор Порфірич. Він “з благородних”: незаконнонароджений син пана, поліцейського чиновника. Але походження не зробило життя Прохора більш легкою. Глафіра, мати Прохора, була “зведена” паном в куховарки, і...
- Хороводи й веселі іграшки “вулиці” Останні десятиліття XX століття внесли зміни в життя молоді. “Вулиця”, описана, автором у тексті, залишилася в спогадах наших бабусь. Якщо бути відвертим, то я заздрю, що в них була можливість так весело й змістовно проводити вільний час. “Вулиця” сприяла розвитку пісенних талантів, знанню народних традицій, жартів, ігор Зараз намагаються в...
- Поєднання комічного та жахливого у новелах Е. А. По (“Вбивство на вулиці Морг”, “Викрадений лист”, “Золотий жук”) ЗАНЯТТЯ 5 Тема: Поєднання комічного та жахливого у новелах Е. А. По (“Вбивство на вулиці Морг”, “Викрадений лист”, “Золотий жук”) ПЛАН – Провідний сюжет логічних новел, характерна їх ознака. – Образи Д. Огюста і Леграна, відмінність героїв від “нишпорок” буржуазної розважальної літератури. – “Логічні” новели. Характеристика новел “Вбивство на вулиці...
- “Ключові” хороводи та веселі забавки “вулиці” Останні десятиліття XX віку внесли зміни в життя молоді. “Вулиця”, описана, автором у тексті, залишилась у спогадах наших бабусь. Якщо бути відвертим, то я заздрю, що у них була змога так весело і змістовно проводити вільний час. “Вулиця” сприяла розвитку пісенних талантів, знанню народних традицій, жартів, ігор. Зараз намагаються в...