Краще бути чистим струмком, ніж глибоким чорториєм (Лу Сінь)(твір на морально-етичну тему в публіцистичному стилі)
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Краще бути чистим струмком, ніж глибоким чорториєм (Лу Сінь)(твір на морально-етичну тему в публіцистичному стилі)
Мені іноді здається, що наші почуття – це кінь, який раптом перестає слухатися хазяїна, стає дибки і мчить світ за очі, не слухаючи ні голосу, ні нагая. Мабуть, кожна людина пережила у своєму житті миті, коли власні почуття виходять з-під контролю і примушують коїти дурні, невиправдані вчинки. Потім, коли почуття, що вирували, вгамовуються, буває соромно так, що не знаєш, куди себе діти.
Як же
Батьки і старша сестра згадують, що в дитинстві я був дуже неспокійною дитиною. Будь-що могло вивести мене з рівноваги, якесь зауваження доводило до сліз. Підрісши, я встрявав у бійки з однокласниками, але з часом навчився стримуватися, поступово виховав у собі вміння управляти своїми почуттями. Я зрозумів, що необхідно постійно виробляти в собі волю, що не можна дратуватися з будь-якого
У народі кажуть: “Вечір думає, а ранок знає”. Ця мудрість допомогла мені не наробити дурниць, коли, здавалось, через перше нещасливе кохання я зовсім близько підійшов до краю прірви. Мене зупинила думка про моїх близьких, про те горе, яке їм довелось би пережити. Я дуже страждав, але мені вистачило розуму не перекладати свої страждання на рідних людей.
Виховуючи власну волю, я навчився пильніше придивлятися до людей, з якими зводить мене доля. Іноді мені стає аж боляче за декого з моїх ровесників, молодих, здорових, розумних, які жаліються на життя, не вміють переборювати труднощі і протистояти обставинам. Особисто в мене труднощі викликають азарт, бажання будь-що перебороти їх. Це не дитяча гра, не футбол і навіть не шахи. Це рух життя, Так які ж почуття треба в собі виховувати, а які придушувати? Кожна людина має вирішити це питання самостійно. Мені здається, що коли комусь від твоїх учинків буде добре, – значить, вони правильні, та якщо людині твої учинки завдають горя, то необхідно щось міняти в собі.
Я вважаю, що низькі почуття, які провокують погані вчинки, суспільство повинно засуджувати. У сучасному світі подібне стримуюче начало необхідне, та, передусім, людина повинна сама розуміти, що зло, мстивість, заздрість й інші пороки кожен з нас має викорінювати зі свого характеру самостійно. Треба пам’ятати, що людина розвивається і вивищується над злом тільки в боротьбі із собою. Виробляючи сильний характер, ми вчимося володіти своїми почуттями, живемо в гармонії із собою і світом, йдемо по життю чистим дзвінким струмком, а не чорним непередбачуваним чорториєм.
Благородство – це здатність пожертвувати власними інтересами заради інших людей (твір-роздум на морально-етичну тему в публіцистичному стилі)
Благородство – це здатність пожертвувати власними інтересами заради інших людей.
Коли ми зустрічаємося з виявом безкорисливості, великодушності, то говоримо: “Благородний учинок”.
Справжнє благородство – це коли ти робиш добро непомітно, не заради знання й нагороди. Часто нагородою за благородний учинок стає почуття викопаного обов’язку.
Історія людства знає безліч прикладів благородства і самопожертви. У роки Великої Вітчизняної війни тисячі простих людей віддавали останні гроші на будівництво танків і літаків, що громили фашистів на всіх фронтах; відсилали на передову теплі речі бійцям. Якщо б люди, які перебували в тилу, не робили цих благородних вчинків, їх ніхто не засудив би, але вони діяли за покликом свого серця.
Відомий польський письменник, лікар і педагог Я. Корчак відмовився покинути своїх вихованців і разом з ними пішов у газову камеру табору смерті в Треблінці, до останнього підтримуючи приречених дітей. Він ціною власного життя утвердив благородство своєї професії, хоча міг уникнути смерті.
Люди, які здатні чинити благородно, живуть серед нас, але ми не завжди знаємо про них, адже вони не ганяються за славою, не виставляють напоказ свою великодушність. І в наш час вони приходять на допомогу незнайомим, які опинилися в скрутному становищі: рятують потерпілих, здають свою кров, діляться продуктами та одягом, допомагають сиротам і немічним. Життя постійно випробовує суспільство і кожного з нас, чи здатні ми виявити благородство, адже виконати просте, здавалось би, прохання буває часом дуже непросто – кожен знає це з власного досвіду. Особливо коли цього ніхто не побачить і ніколи не оцінить. Треба уміти цінувати те в собі, що вивищує людину у власних очах. Але якщо ви скептично ставитеся до проявів благородства і завжди намагаєтесь відповісти собі на питання: “А що я матиму з цього?” – то варто серйозно замислитися. Сьогодні ви не прийдете на допомогу людині, яка її потребує, а завтра, можливо, опинитеся в скрутному становищі і самі потребуватимете підтримки. І добре, якщо ваша черствість і бездушність не повернеться до вас бумерангом.
Мені здається, що людина, яка хоче бути благородною, для початку має спробувати зробити щось хороше для інших так, щоб про це ніхто не дізнався. Нехай це буде таємницею того, хто вчинив великодушно. Дуже швидко благородство стане хорошою звичкою, яка буде з людиною протягом усього життя і повернеться до неї гарним настроєм, вірними друзями, великим коханням, добробутом, душевним спокоєм і гармонією зі світом.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)