Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Краса гірської природи, поезія гуцульської душі

Краса гірської природи, поезія гуцульської душі

Гуцули вважали, що після смерті самотня душа завжди знаходить заспокоєння. Головний герой повести вірить в Аридника, Чугайстра, він хоче піддобрити й нечисту силу, домовитися з нею. Тому й кликав всіх парфумів на таємну вечерю. Існувало поверие, що смерть – це не кінець існування людини. Тіло вмирає, але залишається дух. Саме дух Марички приходив до Івана. Він відчував, коли вона була, що коштує за ним і плаче. Коли цей дух зник, Іван не витримав цього й пропав. “Бідна душа Івана мала вже багато сумуй”.

Внутрішній стан М. Коцюбинського

– дзеркало душі діючих осіб новели. На цей період доводиться багато важливих подій, приємних і не дуже приємних для письменника. У Чернігові було створено “Просвіту”, що очолив М. Коцюбинський. Особливо загострилися відносини із владою після того, як Коцюбинський виступив з відкритим протестом проти чорносотенних учасників 14 археологічного, з’їзду в Чернігові. Наслідком цього стало виключення письменника зі складу “Просвити”, що відгукнулося болем у серце художника. Підступні хвороби, які здавна підточували організм, усе більше давали про себе знати

Можливо, самим драматичним моментом

цього періоду була внутрішня трагедія письменника, викликана любов’ю до Олександри Аплаксиной. Сімейні відносини з Вірою Дейшею були дуже натягнутими. Лише діти не давали Коцюбинському розірвати шлюб

Причини щиросердечного занепаду М. Коцюбинського. Письменник розглядає свій стан, опираючись на існування трьох причин, які робили його життя нестерпної. Це “я” – саме темне, тому що воно відображало стан душі письменника до поїздки в Кононивку; “я” – світліше, символізує душу художника в перші дні відпочинку; “я” – чисте, світле, здатне знову йти до людей, оскільки “струни натягнуті”, цей той настрій, з яким Коцюбинський покидав дивний куточок, повертаючи в жорстоку реальність. З листа М. Коцюбинського довідаємося, що

“З тих пор, як я опинився в повній самоті – почуваю, як я страшно утомився душою… Не хочеться бачити людей, вести розмови, хочеться скинути із себе всю хвилю людського бруду, що непомітно заливала твоє серце, хочеться очиститься й відпочити”.

Все це виснажило письменника, що радо відгукується на речення щодо відпочинку на лоні природи, наслідком якого й стало написання добутку

Способи-символи новели. “Залізна рука міста” – це залізні конструкції, які є основою кожного міста. Замість землі – холодні камені, які асоціюються із замкнутістю в серцях його жителів, цивілізація приречена на загибель, екологічна катастрофа неминуча. Герой добутку заздрить планетам, тому що в місті панує закон, суть якого полягає в одному слові – “треба”. Вівчарки були на припоне. Героя так само тримала, начебто ланцюгом, залізна рука міста, роблячи його злим, знервованим, стомленим. Металевий ланцюг робив те саме з вівчарками. Поля показані саме в червні, коли співають жайворонки, які асоціюються в героя з арфою. Арфа в грецькій міфології була улюбленим язичним інструментом Аполлона – заступника мистецтва


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. “Краса природи і краса нашої душі” Є чимало таємничої чарівності в творіннях природи. Незлічимі природні багатства всього світу. Багатоводні річки, безкраї ліси, високі гори, родючі поля, безцінні скарби надр. Але найголовніше багатство – це люди. Чудові люди, справжні творці людського щастя. Який прекрасний світ, в якому я живу! І восени, і взимку, і навесні, і влітку...
  2. “Краса природи і нашої душі” Творець зробив Всесвіт гармонійним і прекрасним. Адже з самого народження людину оточує незрівнянна краса світу. Як таємничий могутній ліс, в мудрому мовчанні якого зберігається багато таємниць і загадок! Як прекрасний весняний луг, де фарби польових квітів сплітаються у чарівний килим! Яке прекрасне літнє небо, на якому мерехтливі золотом зірки пропонують...
  3. Внутрішній стан М. Коцюбинсьного – дзеркало душі дійових осіб новели “Іntermezzo” І. Що означав для М. Коцюбинського 1908 рік? (На цей період припадає багато важливих подій, приємних і не дуже приємних для письменника. У Чернігові було створено “Просвіту”, яку очолив М. Коцюбинський. Особливо загострились стосунки із владою після того, як Коцюбинський виступив з відкритим протестом проти чорносотенних учасників 14 археологічного з’їзду...
  4. Краса людини та природи у кіноповісті “Зачарована Десна” Коли я в дитинстві проходила повз кіностудію імені О. Довженка, мене завжди вражав її великий фруктовий сад. Особливо навесні, коли яблуні та груші цвіли, й сад перетворювався на велике біло-молочне запашне море, нібито зима повернулась у місто й сніжною хугою пелюстків полонила його. Якось я спитала г батька: “Звідки взялось...
  5. “Краса в природі і в моїй душі” Великою помилкою сучасної людини стало протиставлення себе природі. Якщо згадати ще доісторичні часи, коли людина тільки з’явився на цій Землі, вона був невід’ємним учасником природи і брала безпосередню участь у всіх тих процесах, які у природі відбуваються. Але з перебігом часу людина стала все більше і більше віддалятися від природи,...
  6. “Поезія до душі” Серед прочитаних мною творів є багато поезій. Найбільше мені до вподоби творчість Ліни Костенко. Будучи духовним нащадком таких геніїв українського слова як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, вона є поетом у найповнішому, справжньому розумінні цього слова. Поетів такого рівня народжується дуже мало – один-два на століття. Кожний поет має...
  7. Краса людської душі в романі О. Гончара “Прапороносці” “Прапороносцям” Олеся Гончара судилася щаслива, а правду кажучи, – справедлива доля. Через “Альпи” і “Голубой Дунай” шлях проліг до “Золотий Празі”, їм пішли в славу й безсмертя прапороносці правди нового миру. Щаслива доля справедливих армій своїм теплом огорнула й роман Гончара. Дія починається влітку 1944 року. Радянські війська вступили на...
  8. Поезія Ф. Тютчева поезія думки, філософська поезія, поезія космічної свідомості Найважливіша тема для Тютчева хаос, укладений у світобудові, це незбагненна таємницяя, що природа приховує від людини. Тютчев сприймав мир як древній хаос, як первозданну стихію. А все видиме, суще лише тимчасове породження цього хаосу. Із цим зв’язане звертання поета до нічної тьми. Саме вночі, коли людина залишається один на один...
  9. “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” Ліна Василівна Костенко – це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім. Для багатьох шанувальників її поезії Ліна Костенко стала загадковою жінкою з легенди. І світло цієї легенди, як світло високої зірки,...
  10. Краса душі Катерини Учнівський твір По п’єсі А. Н. Островського “Гроза”. Сонце в небі високо, стежка біжить далеко, бреде по ній червона дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари черевиків залізних стоптала, три чавунних ціпки зламала так три кам’яні проскури. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати й слухати...
  11. Зачарована Десна – Краса людини і природи “Я славлю життя людей, що діють навколо мене”, – так писав у своїх записних книжках О. Довженко. Цей вислів великого майстра слова, всієї укр. культури, безперечно, можна вважати його творчим і життєвим кредо. Він належить до тих укр. письменників, чия творча манера органічно поєднала досягнення реалізму та романтизму. Що б...
  12. Люблю я ліс (екологія природи й екологія душі) Буйний, незвичайний та чудовий ліс особливо літньої пори! Довкола лісу й поверх нього блукає вітерець, не наважуючись спуститися в тіняві хащі, мабуть, боїться заблукати там надовго. Сонце пригріває зверху шапки дерев. А всередині лісу завжди тихо, завжди зеленаві тіні лягають під ноги та приємна прохолода ніби торкає тебе невидимими руками....
  13. Краса української природи Над гарячим степом високе небо та вогнисте літнє сонце. Розкішні квітки горять золотим вогнем. Десь недалеко садок, а в садку яблука, сливи, груші. А ще в садку дуже багато квітів. Саме це запам’ятав із дитинства поет Микола Вінграновський. Рід поета ведеться від Дніпра-Славутича, від маленьких і великих річок, від садів...
  14. Краса природи України – в чому вона? Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її Природа – найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за Українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й широю любов’ю до неї? Золотом котяться пшеничні хвилі на степових просторах...
  15. Змалювання природи в поезіях Г. Гейне – спосіб бачення і пізнання світу та власної душі Урок зарубіжної літератури 9 клас УРОК № 37 Тема. Змалювання природи в поезіях Г. Гейне – спосіб бачення і пізнання світу та власної душі Мета: Продовжити вивчення творчості Генріха Гейне; учити учнів виразно читати поезії напам’ять; активізувати читацький інтерес учнів. Обладнання: картки для вправи “Збережи останнє слово за мною”. Тип...
  16. “Краса природи моєї Волині” Кожна українська область має досить гарну природу, яка примітна чимось особливим. Але для кожної людини найбільш близьким є регіон, де він народився і виріс. Особисто я знаходжу неймовірно привабливою природу Волині. Я досить часто відвідував природне середовище, розташоване у Волинській області. Ця природа настільки красива, що у мене практично не...
  17. Краса природи в ліриці С. Єсеніна Здається, про красу природи так багато написано, що неможливо чимось здивувати читача. І все ж, коли читаєш вірші Єсеніна, розумієш: так ще ніхто не говорив. В тихий час, когда заря на крыше, Как котенок моет лапкой рот, Говор кроткий о тебе я слышу Водяных поющих с ветром сот. У його...
  18. ЄДНІСТЬ СВІТУ ПРИРОДИ Й ДИТЯЧОЇ ДУШІ (за твором “Гуси-лебеді летять” М. Стельмаха) ЄДНІСТЬ СВІТУ ПРИРОДИ Й ДИТЯЧОЇ ДУШІ (за твором “Гуси-лебеді летять” М. Стельмаха) ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Образ “гусей-лебедів” у народній творчості. 2. Гуси-лебеді дитинства. 3. Краса навколо нас. Варіант 2 1. Творчість М. Стельмаха для дітей. 2. Образ дитинства у повісті “Гуси-лебеді летять”. 3. Невмирущий символ любові. ЕПІГРАФИ...
  19. “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” (з улюблених поезій Ліни Костенко) Я – жниця поденна. Тяжка моя нива. За ціле життя я не вижну її. Ліна Костенко Ліна Василівна Костенко – це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім. Для багатьох шанувальників її...
  20. Краса душі Катерини. За п’єсою О. М. Островського “Гроза” Сонце в небі високо, стежина біжить далеко, бреде по ній красна дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари башмаків залізних стоптала, три чавунні посохи зламала і три кам’яні проскури згризла. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати і слухати казку про Фініста – ясного сокола, про...
Краса гірської природи, поезія гуцульської душі
«
»