Короткий виклад сюжету – Шляху-Роздоріжжя Роман (1973)
Михайло щадив сестру й ніколи не говорив їй, але сам знав, через що женився на ній Егорша, – щоб звалити на неї, дурепу, свого старого-діда, а самому бути вільним козаком. Але вона-те як його любить – варто заговорити про Егорше, як
Ока заблищать, особа розгориться. Але ж він неї зрадив, пішов в армію відразу після весілля. У нього-де пільга перестала діяти. Сумнівно це.
Черговий лист від чоловіка Ліза села читати, як завжди, намита, гладко причесана, із сином на руці. Чоловік дорогою повідомляв, що залишається на надстрокову службу. Обревелась
А Анфісі з Іваном задав роботи секретар райкому Підрізів. З ранку завалився в будинок, потім пішли з Лукашиним господарство дивитися. Повернулися, сіли обідати (з обідом Анфіса постаралася – хазяїн району адже), випили, і отут Анфісу як прорвало: після війни шість років пройшло, а баби дотепер досита шматка не видали.
Подрезова цим не дошкулиш. Він і раніше Лукашину говорив, що зняв його дружину з голів за жіночу жалість. За кожний вона заступається, а хто буде план давати? Ми солдати, а не жалельщики.
Міг Підрізів переконувати людей, тим
У Лізки нове лихо – свекра привезли з косовиці при смерті. Той відразу, як зміг заговорити, попросив влади покликати. І коли прийшла Анфіса, велів скласти папір: весь будинок і всі будівлі – Лізі. Любив Степан Андреянович її як рідну
На дідові похорони Егорша приїхав пьянешенек: загодя почав поминати. Але, як протверезів і награвся із сином Васею, зайнявся справами. Сходи замінив, омолодив ганок, лазню, воротца. Однак найбільше ахов і охов було в пекашинцев, коли він підняв додому охлупень із конем – дідову витівку. А на сьомий день занудився
Новий корівник у Пекашине заклали швидко, а далі як заколодило. Лукашин розумів, що головна заковика отут у мужиках. Коли, з якого часу затупилися в них сокири?
Лукашин пішов по будинках умовляти тесль вийти на корівник. Ті – ні в яку. Підрядилися Орсу вантажі тягати – і хлібно, і денежно. А в колгоспі що? Але адже поколеет узимку худобина. І зважився Лукашин виписати їм по п’ятнадцяти кілограмів жита. Тільки попросив, щоб тихо. Так адже в селі всі довідаються. Баби кинулися до хлібного складу, підняли ор, а отут, на лихо, принесло вповноваженого Ганичева. Лукашина заарештували за розбазарювання колгоспного хліба в період хлібозаготівель
Михайло Пряслин затіяв писати лист у захист голови. Але дорогі земляки хоч голови й хвалили, а підписався тільки сам Ведмедик так ще одна людина із усього Пекашина. Так сестра Ліза, хоч чоловік їй і заборонив. Отут Егорша показав себе: раз тобі брат дорожче чоловіка, щасливо залишатися. Иушел.
Так ще ранком прийшла Раечка Клевакина й теж поставила свій підпис. От і скінчилося Мишкино холостяцьке життя. Довго не прошибала Раїса його серце – усе не міг забути Варвару. А тепер за п’ять місяців усе зважилося назавжди.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)