Короткий переказ новели По “Убивства на вулиці Морг”
Аналітичні здатності властиві не всякому розуму й самі недоступні аналізу. До такого висновку приходить Оповідач, познайомившись у Парижі влітку 18.. г. з якимось Огюстом Дюпеном, нащадком обедневшею знатного роду, що изумили його при першій же зустрічі великою начитаністю й свіжістю уяви
Молоді люди швидко стають друзями й поселяються разом. Оповідачеві доводиться пристосовуватися до незвичайного характеру й звичок Дюпена – страсті до нічних прогулянок і психологічного аналізу. Новий друг вражає його здатністю проникати в потаєні
Один раз друзі, розкривши вечірню газету, натикаються на повідомлення про нечуваний злочин. Сьогодні вночі мирний сон обивателів, що живуть у районі вулиці Морг, порушили несамовиті лементи. Вони доносилися з будинку мадам Л’эспанэ, де та проживала з незаміжньою дочкою Каміллою. Коли зламали двері спальні, люди в жаху відступили – меблі були зламані, до підлоги прилипли сиві пасма довгих волось. Пізніше в димоході виявили знівечений труп Камілли,
Всі свідки сходилися на тім, що, коли зламували двері, злочинці ще перебували в спальні. Один голос явно належав французові – усі чули вимовлене по-французькому лайку. Національність другого залишилася невідомою: кожний зі свідків уважав, що той говорив на якійсь іноземній мові, сходячись на тім, що голос був страшно грубий
Назавтра газети принесли звістка про арешт Адольфа Лебона, що доставило напередодні вбивства мадам Л’эспанэ з банку чотири тисячі франків. Саме на цьому етапі Дюпен починає виявляти цікавість до такої заплутаної справи. Одержавши в префекта поліції (знайомого Дюпена) дозвіл на огляд місця злочину, друзі відправляються на вулицю Морг, де Дюпен всі ретельним образом обстежиться
Використовуючи свій метод, Дюпен звертає пильну увагу на три обставини: своєрідному, “нелюдському” голосі одного зі злочинців, незвичайної спритності, що була потрібна, щоб забратися у вікно по громовідводу, і, нарешті, – відсутності спонукального мотиву: золото з банку знайшли в кімнаті недоторканим. Крім того, злочинці (або хоча б один з них) мали неймовірну силу, раз зуміли заштовхати тіло в трубу, так ще знизу нагору. Витягнуті зі стислої руки мадам Л’эспанэ волоски й відбитки “пальців” на її шиї переконали Дюпена, що вбивцею могла бути тільки гігантська мавпа
Дюпен дає об’яву про піймання великої мавпи, обіцяючи повернути її власникові за невелику винагороду. Як Дюпен і припускав, незабаром до них заявляється моряк з торговельного судна. Зрозумівши, що Дюпену все известно, моряк розповідає щиру історію. Орангутанга він піймав на Борнео й з більшими мученнями – через люту вдачу мавпи – доставив у Париж, розраховуючи вигідно продати. У ту злощасну ніч мавпа втекла, моряк гнався за нею, але не піймав і був свідком того, як звір забрався в спальню жінок. Коли моряк із працею видрав по тім же громовідводі, всі вже було кінчено. Видавши переляканий вигук, моряк з’їхав униз…
Префект не міг сховати свого розчарування, що поліції виявилося не по зубах ця заплутана справа, але після оповідання Дюпена, поворчав, відпустив з миром бідолаху Лебона.
В. И. Бернацкая
(2 votes, average: 2.50 out of 5)