Коротка характеристика твору Ганна на шиї Чехова А. П
Майстерність Чехова в створенні портретів персонажів оповідання. писання зовнішності героїв містить або який-небудь лейтмотив, або повторювану деталь. Так, у Петра Леонтъича, батька Ганни, “жалюгідна, добра, винувата особа”. Таким бачиш його в будь-якому епізоді (і коли він просить у борг, і коли зустрічає Ганну на балі, і у фіналі оповідання). Часто описуються деталі його костюма, теж часом жалюгідні (“пом’ятий фрак, від якого пахнуло бензином”), манера чепуритися, що виражає прагнення виглядати пристойно, гідно, незважаючи на те,
Лейтмотив опису хлопчиків, братів Ганни, – “нещасні”: вони “шепотіли сконфужено”, “худенькі, бліді хлопчики з більшими очами”, “у рваних чоботах і поношених штанях”, “говорили умоляюще”, але найбільш пронизливе враження залишає їхня повторювана фраза: “Не треба, папочка… ” Коротко й точно, іноді навіть хльостко описується зовнішність епізодичних персонажів: “величезний офіцер”, що ходив “важливо й важко, немов тушу в мундирі”; “його сіятельство, у фраку із двома зірками”, “солоденько посміхався й при цьому жував
Сита повнота Модеста Олексійовича викликає в Ганні при думці про те, що він її чоловік, почуття страху й гидливості. Єдиний персонаж, чия зовнішність не описується, це сама Ганна, говориться тільки про “темний колір її волось і око”. Зате докладно говориться про враження, що вона робила на навколишніх, її манері поводження.
Особливості композиції оповідання Оповідання розділене автором на дві частини. У першої – “звичайна”, “нудна історія” про молоду бідну дівчину, що виходить заміж за багатий старого, у тому числі й щоб допомогти своїй сім’ї, про її нещасне, погублене життя. Драма героїні і її сім’ї описується в спокійній оповідальній манері, ситуація добре знайома читачеві, але незважаючи на це він співчуває сумній долі Ганни, її батька й маленьких братів і випробовує ворожість до Модеста Олексійовичу.
Не яскраві, а саме точні, “зримі” деталі не можуть залишити читача байдужим Це й батько Ганни, що при прощанні “шепотів їй щось, обдаючи її заходом винного перегару, дул у вухо – нічого не можна було зрозуміти – і хрестив їй особа, груди, руки; при цьому подих у нього тремтіло й на очах блищали сльози”; і Модест Олексійович, що за обідом “їв дуже багато й говорив про політика, про призначення, переклади й нагороди, про те, що треба трудитися, що сімейне життя не є задоволення, а борг”; і сама Ганна, що “згадувала, як болісно було вінчання”, що кланялася по наказі чоловіка дружині керуючого казенної палати, “і голова в неї справді не відвалювалася, але було болісно”, що боялася чоловіка, що персоніфікує в її уяві страшну силу, що насувається “на слабкі й винуватих, таких, як її батько, і вона боялася сказати що-небудь проти, і вимушено посміхалася, і виражала вдаване задоволення, коли її грубо пестили й опоганювали обіймами, що наводили на неї жах”. У другій частині оповідання відбувається несподіваний поворот сюжету, і головні, “зрозумілі” герої, та й вся ситуація розкриваються по-іншому: бал, успіх Ганни, зміна її положення, і тепер уже вона, поступово забуваючи про батька й братів, вимагає в Модеста Олексійовича гроші, не звітуючи у своєму житті. Чехів – майстер короткого оповідання, у якому лаконізм сполучається із глибоким змістом. Авторське мовлення точне, проста і ясна, мовлення героїв індивідуалізоване. Авторська оцінка прямо не висловлюється, вона просвічує вподтексте.
Частини оповідання відповідають двом етапам життя героїні. Першу частину можна вважати розгорнутою експозицією. Суть характеру Ганни, закладені в ній якості, повністю розкривається в другій частині. Кульмінація – сцена балу, коли в Ганні прокидається “передчуття щастя”. Розв’язка – у зміні відносини Ганни до батька, до сім’ї: “їй було вже соромно, що в неї такий бедний, такий звичайний батько”.
“Щастя” для героїні, виявляється, полягало в убраннях і розвазі: шлюб з розрахунку виправдався”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)