КОМЕДІЇ Н. В. ГОГОЛЯ “РЕВІЗОР” Час, коли жив і затворів Н. В. Гоголь, було відзначено великими суспільно-історичними подіями. Дитячі роки письменника збіглися з розгромом Наполеона у Вітчизняній війні 1812 року, виходом Росії на широку міжнародну арену. Юнацькі роки Миколи Гоголя ставляться до періоду, коли декабристи будували плани революційної перебудови Росії, а потім відкрито виступили проти самодержавства й кріпосництва. На літературне поприще Н. В. Гоголь вступив у пору жорстокої політичної реакції. Його творча діяльність розвивається
в 30- 40-е роки XIX століття, коли правлячі кола Миколи Першого прагнули викорінити всяке вільнодумство, суспільну самостійність. Поява в 1836 році комедії “Ревізор” придбало суспільно важливе значення не тільки тому, що автор критикував і висміював пороки й недоліки царської Росії, але й тому, що своєю комедією письменник призивав глядачів і читачів заглянути у свою душу, задуматися про загальнолюдські цінності. Гоголь не розділяв ідеї революційної перебудови суспільства, але він свято вірив у силу, що очищає, сміху, вірив у торжество справедливості, що неодмінно переможе, як тільки люди усвідомлюють
всю гибельность дурного. Отже, у своїй п’єсі Н. В. Гоголь ставить перед собою ціль – “сміятися сильно” над усім, що “гідно осміяння загального”. У комедії “Ревізор” місцем дії автор обирає маленьке провінційне містечко, від якого “хоч три роки скакай, ні до якої держави не доїдеш”. Героями п’єси Н. В. Гоголь робить міських чиновників і “особа фантасмагоричне”, Хлестакова. Геніальність автора дозволила йому на прикладі невеликого острівця життя розкрити ті риси й конфлікти, які характеризували суспільний розвиток цілої історичної епохи. Він зумів створити художні образи величезного соціального й морального діапазону. Маленьке містечко в п’єсі запам’ятав всі характерні риси суспільних відносин того часу. Основний конфлікт, на якому побудована комедія, полягає в глибокому протиріччі тим часом, чим займаються міські чиновники, і поданнями про суспільне благо, інтересами жителів міста. Беззаконня, казнокрадство, хабарництво – все це зображено в “Ревізорі” не як індивідуальні пороки окремих чиновників, а як загальновизнані “норми життя”, поза якими владу імущі не мислять свого існування. У читачів і глядачів же ні на мінуту не виникає сумніву в тім, що десь життя проходить за іншими законами. Всі норми відносин між людьми в місті “Ревізора” виглядають у п’єсі як повсюдні. Звідки, приміром, у чиновників така впевненість у тім, що ревізор, що приїхав з Петербурга, погодиться взяти участь в обіді в городничего, не відмовиться брати явні хабарі? Так тому, що вони знають це по досвіду свого міста, а чи не так вуж сильно він відрізняється від столиці? Гоголя займають не тільки соціальні пороки суспільства, але і його моральний, духовний стан. В “Ревізорі” автор намалював страшну картину внутрішньої роз’єднаності людей, здатних об’єднатися лише на час під впливом загального для всіх почуття страху. У житті людьми керує зарозумілість, чванливість, догідництво, прагнення зайняти більше вигідне місце, улаштуватися получше. Люди втратили подання про справжній сенс життя. Можна грішити, досить лише, подібно городничему, щонеділі справно відвідувати церква. Сховати щиру сутність своїх дій чиновникам допомагає й фантастична неправда, що багато в чому те саме що хлестаковской. Ляпкин-тяпкин хабарничає борзими щенятами й називає це “зовсім іншою справою”. У лікарнях міста люди “видужують як мухи”. Поштмейстер розкриває чужі листи лише тому, що “смерть любить довідатися, що є нового на світі”. Н. В. Гоголь не випадково повністю переінакшує традиційну сценічну зав’язку й розвиток сюжету у своїй п’єсі, говорячи, що ” чине більше тепер мають електрики чин, грошовий капітал, вигідне одруження, чим любов?”. Щирі цінності людської натури для чиновників міста замінені поданнями про чина. Доглядач училищ Хлопов, скромний титулярний радник, відверто зізнається, що якщо з ним говорить хто-небудь вище чином, так у нього “і душі ні, і Мова як у бруд загрузнув”. Саме побожний страх перед “значною особою” приводить до того, що чиновники, що прекрасно розуміють всю порожнечу й дурість Хлестакова, зображують цілковиту повагу, і не тільки зображують, але й дійсно випробовують його. Характеризуючи свою п’єсу “Ревізор” як комедію суспільну, Н. В. Гоголь неодноразово підкреслював глибокий узагальнюючий зміст її образів. Безкарна сваволя городничего, тупа ретельність Держиморди,
