Комедія Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей
Драматургія Карпенка-Карого розмаїта за тематикою, жанрами, образами… У багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, землевласників-мільйонерів і селян-бідняків. Сила комедії “Сто тисяч” у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її засоби експлуатації та збагачення. Головним персонажем твору є Герасим Калитка. Життя в його розумінні складається з двох понять
Він не бачить іншої мети у житті, як накопичення землі, мріє про той час, коли його “розіпре грішми”. Тільки гроші можуть визвати у нього
Прагнення накопити грошей, землі і визначають його життєві принципи: “лупи і дай”, “бери у свого і в чужого”. Він засліплений жадобою багатств, для нього навіть життя нічого не варте. Калитка, ставши шахраєм, звироднів морально.
Тому, коли людина втрачає моральні якості, а над нею бере владу матеріальне багатство, вона перетворюється на жалюгідного “монстра”. Таким став і Калитка.
Карпенко-Карий створив новий тип соціальної; комедії. Розвиваючи, як і Островський, гоголівську традицію принципово “безгеройної” (тобто без позитивного героя) комедії, він знайшов своєрідний аспект художнього аналізу соціальних явищ.
Комедійний сюжет письменник розгортає навколо одного персонажа, а його оточення – як ті, що йому протистоять, так і ті, що його підтримують, – змальоване контрастними барвами, що дає змогу відтінити, яскравіше виявити суть дійової особи.
Деморалізуючу силу грошей показав драматург в образі Калитки (драма “Сто тисяч”) і в образі Пузиря (“Хазяїн”). Сам І. Карпенко-Карий писав: “Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде лише сміху. “Хазяїн” же – зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання!”
Характер Пузиря розкривається опосередковано, через розповідь інших персонажів про нього, а також у його стосунках з оточенням, яке складається з різноманітних типів свого часу. Серед них найяскравіші – його підручні, Феноген і Ліхтаренко, яких “хазяїни викохали” і в яких принцип поведінки такий: “Як на війні нікого не жаліти, бо ти не вб’єш, тебе уб’ють”.
Трагічні нотки в цій. сатирі пов’язані з образом економового помічника Зозулі: чесна людина, яка опинилась між трибками “хазяйської” машини, тине, розчавлена “хазяйським колесом”.
Своєрідна композиція п’єси, як слушно зазначав Франко, більше епічна, ніж драматична. Комедія насичена подіями й конфліктними ситуаціями, “вбивчо-саркастичними” сумами, що об’єднані однією наскрізною подією – участю Пузиря в гігантській афері злісного банкрота Михайлова з метою наживи.
“Хазяїн”, як видатне досягнення української драма тургії XІX ст., найбільше виявляє тенденції тогочасного літературного процесу, коли комедія почала набли жатися до оповіді.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)