Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” як політична комедія
Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” видатний добуток російської класичної літератури. Створене у двадцяті роки XIX століття, воно знайшло широке визнання в сучасників, яким довелося ознайомитися з комедією в рукописі. Комедія залишилася актуальною й злободенною донині. Драматург вклав у п’єсу всі кращі якості своєї душі: полум’яний патріотизм, любов до батьківщини, ненависть до застійного, відсталого життя, повага до передового розуму, любов до російського народу. Грибоєдов реалістично показав московське дворянське суспільство
Протягом усього добутку ми бачимо боротьбу й протистояння двох “століть” російського суспільства: “століття нинішнього” і “століття минулого”. Представником “століття минулого” у комедії є керуючий у казенному будинку Павло Опанасович Фамусов, а також його оточення. Йому протистоїть Олександр Андрійович Чацкий, передовий дпоринин свого часу. Представники двох епох російського життя по-різному ставляться до служби. Питання про відношення до служби стояв ще із часів
У монолозі Фамусова “От те-те, всі ви гордії..,” Павло Опанасович ясно дає зрозуміти, що головне для нього бути “століття при дворі”. Він із замилуванням розповідає про свого дядька Максимі Петровичі, що “не як інший, і пив і їв інакше”, але “коли ж треба було підслужитися, і він згинався вперегиб” . Чацкому не зрозуміти захвату Фамусова, для якого “що справа, що не справа”, звичай його такий “підписано, так із плечей геть”.
У Чацкого ж зовсім інше відношення до служби й своїх цивільних обов’язків: Коли в справах я від веселощів ховаюся, Коли дуріти ~ дурію, А змішувати два ці ремесла Є тьма вмільців, я не з їхнього числа. Зі слів Молчалина, парубка, секретаря Фамусова, що живе в його будинку, ми довідаємося, що Чацкий мав з міністрами зв’язок у Петербурзі, “потім розрив”. Імовірно, причиною розриву виявився принцип Чацкого “служити справі, а не особам”.
На раду Фамусова “піти послужити” герой відповідає: “Служити б рад, прислужуватися нудно”. Таким чином, Грибоєдов за допомогою свого героя висміює чиношанування, преклоніння перед вищестоящими, бажання будь-якими шляхами домогтися чинів, нагород і почестей. Так, Фамусов підлещується перед Скалозубом, що “знаків тьму отличья нахапав” і не “нині, завтра генерал”. Полковник Скалозуб, типовий аракчеєвський служака, мріє про генеральського чина, що дасть йому можливість безбідно існувати: Так, щоб чини добути, є багато каналів;..
Про їх як щирий філософ я звужу: Мені тільки б дісталося в генерали. Молчалии пропонує Чацкому шукати заступництва в Тетяни Юріївни, адже “чиновные й посадові всі їй друзі й всі рідні”. Сам Мол чал ин бачить можливість одержати підвищення по службі, якщо залежати від інших. Цей милий, чемний, увічливий (на перший погляд) людин грає із Софією Павлівною, дочкою Фамусова, злий жарт, представляючись закоханим, але робить це тільки заради можливості якнайшвидшого просування по службі й заради грошей свого заступника: И от коханця я приймаю вид В угодность дочки такої людини
Таким чином, Грибоєдов викриває тих, хто підкоряється законам “століття минулого”, у якому “той славився, чия пущі гнулася шия, У суспільстві Фамусова процвітає низькопоклонство, кумівство, протекція. Вихований і вирослий у будинку Фамусова, Чацкий згадує, як його “для задумів якихось незрозумілих дитей возили на уклін”. Для Фамусова це ж є нормою
Одержавши запрошення на похорони Кузьми Петровича, “поважного камергера”, московський пан згадує про нього з неприхованим замилуванням: Із ключем, і синові ключ умів доставити; Багатий, і на багатій був одружений; Переженив дітей, внучат; Помер; усе про нього сумно згадують. У своїй комедії Грибоєдов викриває й такий порок російської дійсності, як кріпосне право. У фамусовском суспільстві вважається природним розпоряджатися долями інших людей
У приклад можна привести бабу Хлестову, що від нудьги взяла із собою до Фамусову ” арапку-дівку так собачку”. Грибоєдов за допомогою свого резонера Чацкого викриває жорстоких кріпосників, аматорів мистецтва, у яких “актори худі”, самі ж вони товсті, а за борги “Зефиры й Амури” часто все розпродаються поодинці. Герой розповідає й про “Нестора негідників знатних”, оточеному толпою слуг, які усердствовали в “годинники вина й бійки” хазяїна й не раз рятували йому й честь, і життя; згодом же хазяїн виміняло їх на “борзі три собак”. У будинку Фамусова особливе відношення до книг: Їй (Софії) “сну немає від французьких книг, а мені від росіян боляче спиться…”, заявляє Фамусов.
Все зло, неуцтво, безладдя, які панують у суспільстві, Павло Опанасович відносить на рахунок книг: “Уж коли зло припинити: забрати всі книги б і спалити”. Головним лихом “століття нинішнього” в оточенні Фамусова вважають освіченість, що є причиною вільнодумства й вільнодумства. Скалозуб обурюється по ионоду тогоого, що його двоюрідний брат, якому “чин випливав”, идруг залишили службу, “у селі замкнувся й книги став читати…” Княгині Тугоуховская розповідає історію про Петербурзький Педагогічний інститут, у якому “вправляються в розколах і беаверьи профессоры”. Саме в цих професорів училася її рідня князь Федір, що “чинів не хоче знати”, а вийшов “хоч зараз в аптеку, у подмастерье”.
У третій дії комедії Софія кидає фразу про божевілля Чацкого. Ця новина блискавично підхоплюється гістьми й розноситься з казковою швидкістю. Головну причину божевілля Чацкого представники фамусовского суспільства бачать у його вільнодумстві й вільнодумстві: Ученье от чуму, ученість от причина, Що нині пущі, чим коли, Божевільних розвелося людей, і справ, і думок
Грибоєдов, малюючи дозвільне времяпрепровождение московських бар, їхня заскнілість, відданість традиціям і звичкам, острах усього Мотто, протиставляє їм утвореного Чацкого з його “высокимичгг^ ейле-ниями душі”. Але герой не самотній. Він у своїх монологах виступає від імені всього покоління, уживаючи займенник “ми”. Таким чином, Грибоєдов у своїй комедії “Горі від розуму” викриває суспільні пороки московського барства першої чверті XIX століття: кріпосне право, чиношанування, протекцію й кумівство, преклоніння перед іноземцями, острах усього нового. Перед нами в особах стало все російське життя, а персонажі комедії перетворилися в загальні імена
Боротьба ж передового розуму з відсталим суспільством, втілена в образі Чацкого, це споконвічна проблема. Заслуга Грибоєдова в тім, що він у своїй комедії зумів поставити питання, актуальні як для російського життя певної епохи, так і загальнолюдські
(1 votes, average: 5.00 out of 5)