“Колискова” Лесі Українки – оспівування безмежної материнської любові
Для кожного з нас найрідніша людина на світі – мама. її ласку ми відчуваємо на кожному кроці. А в дитинстві нас сповивала любов’ю, теплом і ніжністю мамина пісня – колискова. Леся Українка у вірші створила свій образ матері. А в кожної матері, мабуть, своя пісня. Це залежить від того, яка ця жінка: багата чи бідна. Мені здається, що в заможної жінки пісня веселіша, ніж у бідної.
Молода мати “Колискової” уявляється мені наймичкою, яка повинна з ранку до вечора за шматок хліба гнути спину на багатіїв. Тому її пісня сумна та журлива. Мати
Поки не знатимеш, Що то печаль… Але вона попереджає, що життя дуже важке, сповнене неабияких випробувань і не можна про це забувати: Тяжка годинонька! Гірка хвилинонька! Лихо не спить…
Леле, дитинонько! Жить – сльози лить. Однак мати не хоче, щоб її син корився своїй лихій долі: “Сором хилитися / Долі коритися”. Вона закликає його до боротьби з долею. Це означає, що жінка все-таки сподівається на щастя своєї дитини. А поки син її маленький, вона оберігає його сон. Леся Українка вживає пестливі слова, передає душевне зворушення, замилування і любов.
Ось так сумно Леся Українка у своїй колисковій оспівала безмежну материнську любов. Але мені б хотілося, щоб колискова сучасних матерів була веселою.