Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Коцюбинський Михайло Харитя (скорочено)

Коцюбинський Михайло Харитя (скорочено)

Харитина мати захворіла. Її батько помер, і мати все тужить та слабує. Злягла у жнива, в гарячу пору, коли всі, хто лиш вміє жати, подались на ниву. А зерно стигле, сиплеться.
Харитя ввійшла в хату, внесла важке відро з водою. Рука від незвичайної ваги зомліла. Але по хвилині вже метнулася варити їсти Жваві рученята бігали від однієї роботи до іншої. Смагляве личко розчервонілось, вуста розтулились. Забула навіть про кісники – радість, яку подарувала Харитина хрещена мати. Харитя бачила, як мати переживала, що хліб залишається невижатим. “Не

плачте, мамо, Бог поможе”, – сказала дівчинка, а в голові вже засіла думка. Минулого року вона бачила, як мати жне. Але торік вона була мала і не могла вдержати в руках серпа. А зараз ці рученята внесли важке відро. Вона вижене нивку. І привиділась Хариті вижата нива: стоять полукіпки й блищать на сонці, як золоті. А потім вона попросить хрещеного батька перевезти їх, і за це глядітиме їх маленького Андрійка. А матусі потім скаже: “Я ж казала, Бог поможе”.
Куліш зварився, мати з’їла дві-три ложки. Несмачний вийшов. Харитя теж чи їла, чи не їла, помила посуд, а в голові все крутилася думка. Помолилась:
Бог-отець – добрий дідусь із сивою бородою, який любить дітей і не дасть їх скривдити.
Вранці-раненько Харитя нагодувала маму й сказала, що піде побавитись. А сама пішла на нивку. Ніколи не ходила вона так далеко. На ниві було несказанно гарно. Погідне небо дихало на землю теплом. Жита вилискували на сонці. Червоніло море колосків пшениці. Долиною повилась річечка, наче хто кинув синю стрічку на зелену траву. А далі піднімалась гора, ніби вкрита розкішними килимами ярини. Між зеленими килимами біліє гречка, наче хто розклав шматки полотна. А в небі лунає пісня жайворонка. І добре Хариті, і лячно. Пішла далі. Мимохіть зривала квіточки. А ось і нивка. Цвіркун цвіркоче, шелестить сухий колос.
Стала Харитя жати. Жне, аж ось, наче щось обпекла. Побачила на пальчикові кров. Сльози навернулися на очі. І заплакала б, та згадала маму. Стерня коле ноги. Стало страшно. А раптом що вискочить і задушить Харитю. Лице її пополотніло, страх здавив. Наважилась тікати. А в цей час ішли стежкою дві молодиці. Страх минув, і зразу стало жаль себе. Заболіли ноги, занив поперек. Сльози навернулися на очі. Побачили Харитю жінки. Одна з них була її хрещена мати. Заспокоїли вони дівчинку, сказали, що вижнуть нивку.
Розповіли жінки Харитиній мамі, яка в неї дочка. Нивку вижали. А щаслива Харитя промовляла до мами: “Хіба я не казала, що Бог допоможе?”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Душевна краса Хариті за оповіданням М. Коцюбинського “Харитя” Оповідання “Харитя” було написане Михайлом Коцюбинським, коли він учителював у селі Лопатинці. Дуже схвильованим був відгук Панаса Мирного, який у своєму листі писав: “У такій невеличкій приповісті так багато сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою…” Дійсно, оповідання “Харитя” – один із шедеврів української літератури. Письменник із любов’ю змалював портрет...
  2. Скорочено INTERMEZZO – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Новела Присвячую кононівським полям Дійові особи: Моя утома. Зозуля. Ниви у червні. Жайворонки. Сонце. Залізна рука города. Три білих вівчарки. Людське горе. Герой збирається в дорогу, треба тільки зібратися. Але навіть таке маленьке “треба” викликає у нього небажання щось робити, порив опиратися всім численним обов’язкам. Місто втомило його своїм гамором...
  3. Коцюбинський Михайло Тіні забутих предків (скорочено) МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ (1864-1913) ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ “Іван був дев’ятнадцятою дитиною у гуцульскій родині Галійчуків”. Ще дитиною він відрізнявся від інших: “…Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі”. Ті очі ніби бачили щось...
  4. Михайло Коцюбинський – великий майстер української літератури МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Видатний український письменник Михайло Коцюбинський ввійшов в історію національної літератури насамперед як знавець життя народу, особливо селян, його проблем, складної боротьби за соціальні і національні права. Внесок письменника дуже значний, і не останнє місце посідає своєрідний стиль, майстерне стерне володіння художнім словом, багата і повнозвучна українська мова, якою писав Коцюбинський....
  5. Біографічні відомості. Михайло Коцюбинський (1864 – 1913) Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня Ш4 Р. в м. Вінниці у сім’ї дрібного службовця. Потяг до художнього слова, до Творчості у Коцюбинського виявився дуже рано, Але його Перші спроби пера не збереглися. Початкову освіту здобув удома. З 1875 р. навчання в барській початковій школі. 1882 1892 рр. – після...
  6. Михайло Коцюбинський. “Дорогою ціною” (скорочено) УРОК 49 Тема. Михайло Коцюбинський. “Дорогою ціною” (скорочено). Пригодницький, романтичний сюжет повісті. Вічний тип шукача правди. Протест Остапа і Соломії проти кріпосницької наруги – протест проти будь-якого насильства над людиною. Мета: розпочати роботу над змістом твору, розкрити його проблематику; розвивати вміння робити власні висновки, аналізуючи вчинки героїв, висловлювати роздуми про...
  7. Тіні забутих предків – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Скорочено Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Він часто плакав, погано ріс і дивився на неньку таким глибоким, розумним зором, що та аж тривожилася – чи не підмінила його нечиста сила. Підрісши, Іванко біг у гори, в ліс, де йому було затишно, добре. У сім років він умів уже...
  8. Intermezzo – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Скорочено Присвячую кононівським полям Дійові особи: Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білих вівчарки. Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города, Людське горе. Залишилося тільки спакуватися. Це було одне з тих численнії треба, які ліричного героя так втомили, які нагадували йому “мне гоголового звіра”. Увільнитися від цього можна лише на деякий чаї...
  9. ДОРОГОЮ ЦІНОЮ – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Скорочено Пролог Тяжко жилося селянству в тридцяті роки вісімнадцятого століття: “Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі”. Той народне був звичайнісіньким господарським волом, якого вдовольняли тяжка праця й спочинок. Ярмо наклади на шию дикому турові, який корився силі, але очі йому від гніву наливалися кров’ю. Старше покоління ще пам’ятало, як...
  10. Скорочено ДОРОГОЮ ЦІНОЮ – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. Волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову Січ. Час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни. Зібрався тікати й Остап, якого пан за непокірність хотів...
  11. Скорочено ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Ще з народження Іван, який був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській сім’ї Палійчуків, лякав матір та родичів неприродно розумним глибоким поглядом. Це викликало в людей містичні згадки про підкинутих нечистим дітей. Змалку полюбив хлопець ходити лісом, заглиблюючись у його казкові таємниці. Скоро він уже знав, що світом володарює арідник (злий дух),...
  12. Коцюбинський Михайло Михайлович Хо Присвята В. Боровикові I Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушне стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то...
  13. Коцюбинський Михайло Михайлович Він іде! Коцюбинський М. М. Твори в трьох томах. – К.: Дніпро, 1979. – Т. 2. – С. 185-193. Прикмети були погані. Становий, здається, незадоволений був з того, що взяв, і хоч запевняв, що не допустить погрому, але йому вірили мало. Найгірше було те, що ніхто напевно не знав, чи одмінять процесію...
  14. Коцюбинський Михайло Михайлович На острові Як тільки заплющую очі – кімната (вона тільки що стала моєю) раптом щезає: її витісняє фіолетова рогата пляма і пливе на зеленастих хвилях, як велетенська тінь корабля. Так мені уявляється острів, на який нині ступив я й де маю жити. А зараз по тім чую дрібне цокання підошов в камінь,...
  15. Коцюбинський Михайло Михайлович Що записано в книгу життя Мусила баба злазити з печі: онука заслабла i потребувала тепла. А що не було місця на лаві у тісній хаті, послалась баба долі. І син, i невістка наче не бачили того. Там вона i лишилась. З кутка, між дверима i мисником, де на долівці вона лежала – стара, забута смертю...
  16. Коцюбинський Михайло Михайлович В путах шайтана Емене сиділа долі на розпеченій землі свого подвір’я. Сьогодні Байрам, свято, мати пішла у хату переспати спеку, а батько, старий хаджі Бекір Мемет-оглу, як і всі правовірні, удруге вже подавсь до мечету. Навколо тиша. Лиш од села, з високого стародавнього мінарета, долітають скрипучі, як немазане колесо, різкі згуки побожного поклику...
  17. Коцюбинський Михайло Михайлович У грішний світ Там, за горами, давно вже день, і сяє сонце, а тут, на дні міжгір’я, ще ніч. Простерла сині крила і тихо вкрила одвічні бори, чорні, похмурі, застиглі, що обступили білу церковцю, немов черниці дитину, і пнуться колом по скелях, усе вище та й вище, одні по других, одні над другими,...
  18. Коцюбинський Михайло Михайлович Відьма Тітка Прохіра вскочила в хату Йона Броски – сусіда свого – з таким поспіхом, якого він ніколи не сподівався від сеї поважної особи. З блідого Прохіриного обличчя, з прудких рухів її ситого тіла, од яких великі, обвислі перса помітно тріпотали під тонкою міщанською курточкою, а чорна хустка злітала з голови...
  19. Коцюбинський Михайло Михайлович На віру І Гнат сидів у корчмі за столом, підперши голову рукою. На столі перед ним стояла пляшка з двома-трьома чарками недопитої мутної сивухи. Невелика чарка з грубого зеленого скла лежала перекинута коло жидівського калача. Гнат частував сусіда Івана; але Івана хтось покликав, і Гнат лишивсь один. В корчмі було мирно, як...
  20. Коцюбинський Михайло Михайлович Сон Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, самі знали звиклі дороги, і очі, теж наче зайві, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Пливли перед ними і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть. Бульвар...
Коцюбинський Михайло Харитя (скорочено)
«
»