“Кобзар” у моєму житті
Сімейна бібліотека є майже в кожній сім’ї, бо книга завжди супроводжувала наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи. Довгий час книга була найціннішим подарунком. Мабуть, тому в бібліотеці моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали.
Серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань “Кобзаря” Тараса Григоровича Шевченка. Особливо мою увагу привернули дві факсимільні книги: перше видання “Кобзаря” 1840 року та малої захалявної книжки
У бібліотеці моїх предків
“Кобзареві” видання 1943 року належить особливе місце, бо це мій прадід привіз його з фронту. Він розповідав, що книгу цю читали на передових фронтів, черпали з неї силу й мужність наші бійні. “Кобзар” видання 1947 та тритомник 1949 року – це вже дарунки моїм бабусі та дідусеві від їхніх батьків до дня народження. Є в нашій бібліотеці й “Кобзар” 1956 року – це велике, красиве, з ілюстраціями до творів Т. Шевченка видання було подаровано вже моїй матусі. Я люблю гортати й перечитувати цю книгу й тому, що їх сторінок торкалися руки моєї матусі, й тому що подобаються вірші Т. Шевченка, й тому що в ній є чудові ілюстрації І. Іжакевича та В. Касіяна.
Отже, “Кобзар” Т. Шевченка був і, сподіваюся, буде особливою книгою для українців. 1 що незважаючи на науково-технічний прогрес і лазерні диски із записом творів письменників, “Кобзар” – книга, яка завжди буде в кожній українській родині.