Казки зі школи: Дівчинка Ойка
Пішла Ойка-Капризуля в ліс. А в лісі комарі: – В-З-З! В-з-З! Вирвала Ойка із землі маленький дубок, села на пеньок, стала від комарів відмахуватися: – Ой, як ви мені набридли, комарі! От я вас! Полетіли комарі на своє болото.
– Більше ти мені не потрібний, – сказала Ойка й кинула дубок у траву.
Прибігло Білченя. Побачив вирваний дубок і заплакав:
– Навіщо ти це зробила, Ойка? Виріс би дубок, я б у ньому собі будиночок зробив!
Прибігло Ведмежа й теж заплакав:
– А я б під ним на спинці лежав, у тенечке відпочивав.
Прийшло
– А я б під ним жолуді збирав. Жолуді солодкі, смачні.
Засумували все птаха в лісі. Літають, крильми махають:
– Ми б на його гілках гнізда звили.
Прийшла Маша й теж заплакала:
– Навіщо ти це зробила, Ойка? Такий гарний був дубок, я завжди на нього любувалася.
Зачудувалася Ойка:
– Ой, ну що ви все плачете? Адже це зовсім маленький дубок! На ньому всього два листочки.
Отут сердито заскрипів Старий Дуб:
– Я теж був такий маленький. Виріс би дубок, став би він високим, могутнім, як я!
Подумала Маша й сказала:
– Давайте вириємо ямку й знову посадимо
Збігала Ойка додому, принесла лопату. Взяла Маша лопату, викопала ямку глибоку, широку. Посадили Маша й Ойка дубок у ямку.
– Тепер треба його полити, – сказала Маша.- Зовсім зав’янув дубок, листи опустив.
– Маша й Ойка молодці, – сказав Старий Дуб.
Настя Федорова, 3А клас
Зі школи № 15 р. Череповца