Камінний хрест як художній символ українського селянина-бідняка
Твір За новелою В. Стефаника “Камінний хрест”. Розпочати свій Твір я хочу спогадами про зустріч Василя Стефаника і Гната Хоткевича. Якось письменник-новеліст запитав письменника-романіста: Як ви можете так багато і легко писати? Хоткевич відповів: “Бачите, така несправедливість на цьому світі. Вам досить написати кілька сторінок, щоб сказати, що ви маєте талант, а мені треба – цілу книжку”. В цих словах – висока оцінка і глибока характеристика неперевершеного майстра психологічної новели В. Стефаника. Життя письменника було
Василь Стефаник, сам хлібороб, вболівав за українських трударів, злиденне життя яких гнало їх у масову еміграцію до Америки. Проводи на чужину (а від’їхало в ті роки багато родичів письменника) нагадували похорони з
За змістом це досить просторий твір. У ньому розповідається про Івана Діду-ха, про його прощання з селянами перед від’їздом до Америки. Івана Дідуха новеліст з життя переніс на сторінки своєї новели, не змінивши прізвища та імені. Письменник знав його особисто, залишив спогади про нього. “І. Дідух,- згадує В. Стефаник,- не хотів покидати свого кам’янистого грунту, та діти, невістки і доньки, не давали йому життя… І він погодився на від’їзд”. У своїх листах з Америки Дідух писав, що те життя йому немиле. Ностальгія зарані звела його в могилу. В новелі письменник нічого не говорить про життя емігранта, бо в нього інша мета: показати ті соціальні процеси, які змусили селянина покинути рідну землю. Скільки пам’ятають односельці, Дідух після звільнення з армії, працював на кам’янистому горбі, що залишився йому в спадщину. Робота виснажувала селянина, забирала останні сили. Щороку ранньою весною він впрягався поряд з конем, возив гній, обробляв землю, засівав поле. А восени збирав урожай. Тяжка праця зігнула його, і селяни дали прізвисько Іванові “поламаний”.
Новела має своєрідну композицію. Перший розділ – експозиція, наступні їсть – спогади Дідуха про своє життя. Спогади – у формі монологу, а моно-оі”, як ми знаємо, допомагає зрозуміти внутрішній стан людини. Невигадану іравду про селянина-раба новеліст підсилює різними подробицями: руки в ньо-‘ір жилаві, натруджені; коли він впрягається поряд з конем, на його обличчі потупають сині жили; все його тіло напружене і особливо, коли він мішками п носить гній на землю. Якщо уважно читати монологи-сповіді, можна прийти до висновку, що всі Цини обертаються навколо горба, на якому селянин-хлібороб ставить камінного Хреста і вибиває на ньому своє та дружинине ім’я. Іван зрісся з горбом, на ньому пройшло його життя. Він навіть готовий везти його за океан. Горе від розлуки її горбом таке велике, що всі попередні злигодні здаються йому щасливим минулим, сонячною думкою. Драматизм переживань посилюється деталями, від яких холоне серце: тужливий спів, танок з дружиною, камінний хрест. Прощаючись з односельцями, Дідух просить їх не забувати горба і камінного хреста на ш. ому, а на свята пропити їх.
Що собою символізує камінний хрест? Думаю, що в основі цього образу – страдницька доля селянина, який все життя працював на землі, а вона так його не нагодувала. Новела вражає реальністю картин. На думку О. Кобилянської, між словами цієї новели “тиснулись великі сльози, мов перли”. Сльози від того, що людина нимушена була кидати те, чого в житті не вибирають, заживо ховаючи себе на рідній землі. Камінний хрест як художній символ трагізму українського еелянина-бідняка в новелі В. Стефаяика “Камінний хрест”
Він витесував слово, як брилу, Він трудився завзято, як віл, Аж допоки не падав безсило… А коли відчинялися двері, Щоб гукнути його надвір, Він лежав, наче мрець, на папері, Та зате був живий папір. П. Сорока
Кінець XIX століття… Західна Україна. Журавлями розлітаються по світу українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? “Чого шукали вони в чужих країнах?
Селяни західних українських районів, залишають батьківську землю, зводячи як пам’ятники по собі камінні хрести. Ідуть до далекої Канади в пошуках обітованої. А що ж чекає їх там, далеко за океаном? Багатостраждальна Історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Жахно навіть через століття ступати болючими стежками тих страшних трагедій, що стіжками наш народ на благословенній землі квітучого краю. Найбільше багатство України – її прекрасна родюча земля зрошена потом і кров’ю українського трудового народу в боротьбі за волю.
Золотою, недосяжною мрією, синім птахом, а найчастіше кривавою трагедією була земля для селянина. Для людини завжди було притаманне відчуття радості й поезії землеробської праці. Десь у потаємних генах народу завжди жевріла приглушена іскорка природного зв’язку із землею, яка від подиху свіжого вітру час від часу розгорялася і вела людину до землі. Однією з повідних тем української літератури є тема землі, нерозривність з нею, людської долі. Новим словом у розкритті цієї Теми в світовій літературі стала новела В. С. Стефаника “Камінний хрест”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)