Історичне минуле українського народу у творчості Івана Кочерги
Історичне минуле українського народу надихнуло драматурга Івана Кочергу на створення декількох п’єс. Найбільш удалої серед них є віршована драматична поема “Свечкина весілля”. “Коли я випадково натрапив на мотив “заборони світла”, – писав Іван Кочерга в передмові до свого добутку,- мене надихнула в ньому можливість намалювати квітчасту картину сугубо міського життя й соціальної боротьби в стародавнім місті, а на цьому мальовничому тлі створити узагальнений образ боротьби України за свою волю й самобутню культуру”.
Основою
З погляду Кочерги, це, безперечно, ремісники – прообраз майбутнього робітничого класу. Кінець 20-х – початок 30-х років вимагав ідеологічного твердження пролетарської диктатури (фактично, диктатури И. Сталіна, що прикривалася пролетарськими гаслами), і боротьба київських ремісників – далеких предків пролетаріату, демонструвала глибокі історичні коріння цієї ідеї. Автор, що почав зі смантических середньовічних легенд, тепер змушений був политизировать свої драматичні Казки й служити вже не стільки театру, але й більшовицькій ідеї. І всупереч такій “прозорій” символіці й відвертій політизації драми “Свечкина весілля” у ній не можна не помітити й іншої площини трактування образів, у якій і варто шукати ключ до розуміння ідеї добутку. Виразним є образ Меланки, що, за словами самого Кочерги, є поетичним символом України, що “з тьми століть і через стільки бур” проносить не згаслий живий вогник своєї волі й культури. Безсумнівним творчим успіхом Кочерги був і образ Івана Свічки – теперішнього народного проводиря, особистості яркою й своєрідної. Критика відзначала, що в характері Свічки драматургові вдалося показати людину однаково чималого й чесного як у відстоюванні інтересів громади, так і в особистому житті. Хоча він ще й молодий, але користується повагою в подільських ремісників, тому що вміє спокійно й мудро розібратися в складних ситуаціях, а головне, не боїться встати на захист справедливості й людського достоїнства, захистити скривдженого й знедоленого. Свічка добрий і шляхетний не тільки стосовно Меланке й товаришам-ремесленникам, а й до людей із протилежного табору. Особливо вражають майстерно написані епізоди зустрічей Свічки із дружиною київського воєводи Гильди, які характеризують його як особистість високоморальну й мужню. Свічка не видає Гильдиной таємниці й всю відповідальність за викрадення грамоти бере на себе, хоча добре знає, що буде покараний за це “злочин” смертю. Більше того: князівська грамота для Свічки не має цінності, тому що він розпізнав її фальшиву суть. Він міг би збрехати у свою користь і врятувати своє життя. Але він не робить цього, оскільки знає, які більші надії покладали прості кияни на цю грамоту, знає, що народ боровся за правду. Тому повернути воєводі грамоту – значить зрадити народ, а це було б для Свічки найвищим покаранням. Тому він і обирає смерть. З образом Івана Свічки зв’язане ідейне навантаження п’єси. Властиво, ідея добутку висловлена в словах цього героя: “Коли добром ніхто не дасть нам світла, його одержати треба – не молитвами, тому що без боротьби нікчемні всі молитви. І свічки мирної не коштує та країна, що у боротьбі її не запалила”. Символом кожної п’єси Івана Кочерги є якась річ, що концентрує інтереси всіх персонажів, персоніфікує ідею добутку
Якщо в “Свечкиной весіллю” – це свіча, то в п’єсі ” Ярослав Мудрий ” – це меч і книга. У драматичній поемі Ярослав Мудрий письменник зображує суворі й героїчні часи, коли наші предки боролися за єдність Київської Русі, за її мирний розвиток і процвітання, уперше звернувшись до образа реального історичного діяча. Ярослав Мудрий зображений хоча й суворим, але далекоглядним політиком. Оповідання про нього обмежений 1030 – 1036 роками, коли великий князь припинив міжусобні звади й відбив атаки печенігів. Князь хоче створити могутню державу, а для цього необхідний мир, що часом доводиться завойовувати й мечем. “Спочатку закон, а потім благодать”, – не раз повторює він афоризм знаменитого Иллариона, автора “Слова про закон і благодать”. Ярослав Мудрий представлений не тільки як державний діяч, але і як наділений звичайними слабостями людин. Проте, князь має велику силу, завдяки якій здатний підкоряти всі вищої мети свого життя
(1 votes, average: 5.00 out of 5)