Історична драма Метерлинка “Монна Ванна”
Події розвертаються в Пизе наприкінці XV в. Начальник пизанского гарнізону Гвидо Колона обговорює зі своїми лейтенантами Борсо й Торелло сформовану ситуацію: Пиза оточена ворогами – військами флорентийцев, а загони, послані Венецією рятуйте!, не змогли пробитися до них. У місті от-от почнеться голод. У солдатів не залишилося ні пороху, ні куль. Гвидо відправив свого батька Марко на переговори із Принчивалле, найманим полководцем флорентійського війська. Про Принчивалле ходять різні слухи: те його зображують жорстоким і підступним, те небезпечним,
Гвидо перериває оповідання батька, прагнучи довідатися, чим скінчилися його переговори із Принчивалле. Марко намагається застерегти Гвидо від необачних рішень і потім повідомляє, що Принчивалле, довідавшись про уготованной нього участи (його збираються
У своєму таборі неподалік від Пизи, у наметі, де безладно валяються зброя, хутра, коштують скрині з коштовностями й блискучими тканинами, Принчивалле очікує рішення своєї долі: якщо його речення відкинуте, повинен повернутися Марко, якщо ж прийнято – на дзвіниці в місті запалиться вогонь, возвещающий прихід Джованни, Монни Ванни, жінки, що Принчивалле любить із дитинства. Сигнальний вогонь загоряється. Принчивалле радіє Але до появи Монни Ванни Принчивалле має бути зустріч із Тривульцио, комісаром Флорентійської республіки. Тривульцио запевняє Принчивалле у своїй щирій приязні й попереджає про підступи недоброзичливців. Він призиває полководця негайно взяти приступом Пизу, щоб, повернувшись тріумфатором у Флоренцію, залучити на свою сторону тих, хто настроєний до нього вороже. Принчивалле викриває лукавство Тривульцио, показавши йому його ж власні доноси, у результаті яких Принчивалле повинен був загинути, тому що народ Флоренції боготворив його й міг би піти за ним, якби Принчивалле раптом спало на думку повстати проти своїх начальників. Почуваючи, що викрито, Тривульцио кидається з кинджалом на Принчивалле, якому вдається відхилити удар, і кинджал тільки зачіпає його особу. Принчивалле не розуміє, як можна погубити людини по одній тільки підозрі, зі страху перед уявною небезпекою. Разом з тим він поважає відданість Тривульцио рідної Флоренції, Принчивалле велить повести Тривульцио, але попереджає, щоб його ніхто пальцем не торкнув. Ведио, ад’ютант Принчивалле, перев’язує йому рану. Удалечині чується постріл. Принчивалле стурбований: раптом це стріляли в Монну Ванну? Ведио йде довідатися й, повернувшись, окликає Принчивалле. Потім він зникає, а в наметі з’являється Монна Ванна. Вона дійсно легко поранена в плече, але відмовляється перев’язувати рану. Принчивалле показує Ванні, як на сплату за її прихід до нього відправляються в Пизу вози із провізією й боєприпасами
Посадивши Ванну на своє ложе, Принчивалле розповідає їй про свою любов. Ванну вражає сила почуття. Вона не відразу довідається в полководці ворожого війська білявого хлопчика Джанелло, з яким грала в дитинстві. Батько відвіз Джанелло в Африку. Після довгих блукань по пустелі, після турецького й іспанського полону він вертається в рідне місто й довідається, що Джованна вийшла заміж за самого могутнього й богатого людину в Пизе. Йому ж було нема чого їй запропонувати. Джанелло стає найманим полководцем, бере участь у різних війнах, ім’я його стає славним, і от випадок приводить його під стіни Пизи… Джованна дорікає його в нерішучості. “Не зваблюйтеся, я вас не люблю… – говорить вона Принчивалле. – І разом з тим сама душа любові в мені мятется, нарікає, обурюється, коли подумаю, що людині, що так полум’яно любили мене, як я сама його любити могла б, раптом недостало сміливості в любові!” На питання, чи любить вона Гвидо, Джованна відповідає, що щасливо з ним – наскільки може бути щасливий людина, що відмовилася від безрозсудних мріянь…
Ванну бентежить, що заради її Принчивалле нерозважливо поставив на карту своє Майбутнє, свою славу, саме життя, і той пояснює їй, що не жертвував для неї нічим: він найманець і вірний лише доти, поки вірні йому (“Будь у мене батьківщина, я б їй не змінив заради самої полум’яної любові”, – зауважує він). Ведио попереджає Принчивалле про появу в таборі флорентийцев, готових заарештувати його. Джованна, щоб урятувати Принчивалле, пропонує йому піти з нею разом у Пизу. Над містом, до якого направляються Ванна й Принчивалле, коштує заграва святкових вогнів. Ванна щаслива й виконана подяки до Принчивалле. Вона цілує його влоб.
У Пизе, у своєму палаці Гвидо страждає від ганьби, від приниження. Він не хоче більше бачити батька, що штовхнув Джованну на жертву. А її він збирається простити, але лише коли її гвалтівник буде вбитий. “Забути остаточно її провину, мабуть, не можна, але він може так далеко піти в минуле, що його самі ревнощі не розшукають…” Марко готовий покинути місто, він хоче лише побачити, як Джованна зустрінеться із Гвидо. Чуються привітальні лементи юрби: “Наша Монна Ванна!”, “Слава Монне Ванні!” Марко в супроводі Борсо й Торелло виходить на терасу, Гвидо залишається один. Ока Марко не в змозі розрізнити, де Джованна, і Борсо розповідає йому про її тріумфальне наближення. Поруч із нею невідомий, особа якого сховано пов’язкою. Марко обіймає Джованну. З’являється Гвидо. Ванна хоче заговорити з ним, кинутися до нього в обійми, але він різким рухом зупиняє й відштовхує Джованну. Він жене юрбу від стін свого палацу, потім намагається зірвати пов’язку з особи Принчивалле, щоб з’ясувати, хто це. Ванна встає між ними. Вона відкриває Гвидо, що це її рятівник і називає його ім’я – Принчивалле. Гвидо ж вирішує, що Джованна привела Принчивалле в Пизу, щоб помститися йому. Вибігши на терасу, Гвидо привселюдно кричить, що ворог пійманий. Тепер йому хочеться, щоб юрба зібралася. Гвидо жадає почути оповідання Ванни про те, як їй удалося заманити Принчивалле. Ванна призиває чоловіка повірити їй і розповідає, що Принчивалле не торкнув неї. Але здоровий глузд Гвидо не дозволяє йому повірити дружині. Він звертається до юрби з питанням, чи вірить хто Джованне? Вірить їй лише Марко. А Гвидо ставить Джованну перед вибором: або вона зізнається в тім, що Принчивалле володів нею, або, якщо вона наполягає на тому, що він її не торкнув, – він буде страчений. Тоді Ванна, щоб урятувати Принчивалле, бреше, що він володів нею, що вона заманила його в місто поцілунками (при цьому вона жагуче цілує Принчивалле, шепотить йому слова любові й заклинає мовчати). Вона вимагає, щоб їй дали ключ від темниці Принчивалле, і Гвидо обіцяє, що варта зараз принесе їй ключ
Марко розуміє й приймає високий обман Монни Ванни. Гвидо щасливий, для нього минуле – важкий сон. “Про так, ти правий, – відповідає йому Ванна, – те був важкий сон… А от зараз – зараз почнеться світлий…”
В. С. Кулагина-Ярцева.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)