Іспити юного капітана за романом Ж. Берна “П’ятнадцятирічний капітан”

Древнііі філософ Вергілій казав: “Відважним доля допомагає…”. Прикладом цього є роман Жюля Берна “П’ятнадцятирічний капітан”. У своїй книзі французький письменник розповів про надзвичайні пригоди Щ юного Дика Сенда і його друзів у відкритому морі і нетрях тропічної Африки. Щ Герої книги пройшли неймовірно важкий і довгий шлях – від берегів Нової Зеландії до Каліфорнії. Вони переборювали на своєму шляху і океанські простори, і африканські джунглі, населені дикими племенами людожерів та лютими хижаками. Ці люди не були професійними

моряками чи досвідченими мандрівниками. Місіс Уелдон та її п’ятирічній син потрапили в біду. їй ні на кого було розраховувати, крім Діка Сенда, п’ятнадцятирічного юнака, що служив молодшим матросом на кораблі її чоловіка. І Дік Сенд зрозумів це, і справдив довіру більш дорослих за нього людей. Після загибелі екіпажа “Пілігрима” йому довелося стати капітаном шхуни і взяти на себе відповідальність за життя місіс Уелдон, її сина і п’ятьох негрів, врятованих командою “Пілігрима”.

Дік Сенд залишився капітаном своєї невеликої команди і після того, як шхуна розбилася об рифи, а її

пасажири опинилися в нетрях тропічної Африки. Чимало іспитів випало на їхню долю. Але важче за всіх було п’ятнадцятирічному капітану, тому що від його дій, його рішень залежали доля і життя людей, що довірилися йому. І він виправдав їхні сподівання.

Дік Сенд “був уже майже чоловіком у ту пору, коли його однолітки ще залишалися дітьми”, – пише про нього Жуль Берн. Син невідомих батьків, що виріс у виховному будинку, хлопчик ще в дитинстві твердо вирішив “вибитися в люди” самотужки.

Важка робота моряка вже підготувала його до життєвих битв”. Автор пише, що у нього було обличчя людини не тільки сильної, але і відважної”. Відважна людина спочатку думає, а потім діє. “Відважним”, а не просто хоробрим майже “ивжди посміхається доля”, – слідом за Вергілієм повторює Жуль Верн. Діку довелося думати багато про що, коли він один вцілів з усього екіпажу шхуни і залишився за капітана. Адже він не встиг ще засвоїти всіх премудрос-тсй морської справи. Йому доводилося покладатися багато в чому на інтуїцію, природну кмітливість, спостережливість. Навіть через кілька років, коли Дік одержить диплом справжнього капітана, його будуть мучити докори сумління: “Якби на борту “Пілігрима” я знав усе те, що має знати справжній моряк, скількох нещасть вдалося б уникнути!” Але в тому і полягає заслуга юнака, що пін, не маючи ні достатніх знань, ні досвіду, з честю впорався з покладеними на нього долею обов’язками капітана і вивів свою “команду” з усіх випробовувань а мінімальними втратами. Не було тільки старої служниці і вірного Дінго на святі в будинку Джеймса Уелдона, де зібралися уцілілі пасажири “Пілігрима” разом зі своїм капітаном.

Сам Дік Сенд і не підозрював, що “зробив щось таке, що називають блиску; чими подвигами”. Його рішучість, мужність, твердість зробили з нього справжнього героя. А ретельність і працьовитість допомогли отримати необхідні знання і диплом капітана, повагу людей. Але за характером Дік залишався простим 1 скромним юнаком. Адже він тільки починав важкий шлях справжнього капітана одного з кораблів Джеймса Уелдона.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Іспити юного капітана за романом Ж. Берна “П’ятнадцятирічний капітан”