“Інститутки” Марко Вовчок: волелюбний романтичний характер героїв, прагнення до особистої волі
Марко Вовчок – видатна українська письменниця середини XIX сторіччя, що своєю творчістю заклала основи для подальшого розвитку оповідальних жанрів в українській літературі. Однієї з повістей, які правдиво й переконливо висвітлюють умови життя селян в Україні в часи кріпосництва, є соціально-побутова повість ” Інститутка “. Тема повести є звичайною для добутків першої половини XIX сторіччя: соціальні протиріччя між селянами-кріпаками й поміщиками, умови життя кріпаків у панському маєтку, негативний вплив на людину дореформених реалій
Марко
З повісті “Інститутка” ми довідаємося про певну соціальну мораль, властивому панству. Побудовано цю соціальну мораль була на тім, що вічні цінності відходили на другий план, а минущі сприймалися як головні. Це випливає з оповідань інституток про її навчання, після яких Устина робить висновок: панночка навчена “людей туманити”, а також з описів безпросвітного життя селян у Дубцах і на хуторі, коли “люди просипалися й лягали, плача, проклинаючи”. У повісті “Інститутка” Марко Вовчок відбила типовий життєвий шлях селян-кріпаків. Так, доля Устини – це доля сироти, що виросла в поміщицькому дворі, як у клітці, і дякувала за те, що її “не б’ють десять разів на день”.
Це доля дівчини, що була віддана в прислугу до панночки й терпіла щоденну моральну й фізичну наругу. Це доля дружини москаля, що живе самотою. Трагічної й разом з тим теж типової є доля Катерини, що догоджала панночці, сподіваючись на милосердя, але, втративши дитини, відчувши на собі панські знущання, збожеволіла й загинула
Повість Марко Вовчок “Інститутка” – це добуток, що розповідає не тільки про гіркоту існування кріпаків, але й про початок наростання їхнього протесту проти існуючого порядку й соціальної несправедливості. Письменниця підняла не тільки проблеми побуту кріпаків, але й більше вагому проблему – соціальний протест селян і їхнє бажання звільнитися, змінити своє життя на краще