Ідея жертовності та стійкості в трагедії “Прометей закутий” Есхіла
Трагедія Есхіла “Прометей закутий” побудована на основі давньогрецьких міфів про титана, який викрав у богів вогонь, віддав його людям і був за це жорстоко покараний Зевсом. У п’єсі чітко визначилася безкомпромісна поведінка головного героя, його непримиренний конфлікт із Зевсом. Напруженість сценічної дії підсилюється монологами, діалогами, виступами хору.
Головний герой сам розповідає про значення його дарунку для людей, які через свою безпорадність і байдужість богів до їхньої долі були приречені на загибель. Прометей розуміє,
Відомо, що в літературі існує поняття “прометеїзм”. Суть його полягає у вічному прагненні до героїчних діянь, нескореності, незламності, здатності до самопожертви в ім’я людей. Тож недарма цей образ спонукає сміливців до нових пошуків і відкриттів. Мабуть, саме тому до образу Прометея зверталися письменники, музиканти, художники різних епох. Відомо, що образом Прометея захоплювалися Й. В. Гете, Дж. Байрон, П. Б. Шеллі, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, А. Малишко, М. Рильський. Дух титана надихав славетних майстрів пензля – Мікеланджело, Тиціана, Рибейру, композиторів – Л. Бетховена, . Ф. Листа, Р. Вагнера, О. Скрябіна, К. Стеценка.
Отже, трагедія “Прометей закутий” – один з найкращих творів Есхіла. Він побудований за зразком античної трагедії (велика кількість діалогів, монологів, виступи хору). Титана Прометея зображено сильним, мужнім, пристрасним, з великою силою волі та витримки, нескореним і непереможним. Він не шкодує за зробленим і готовий до самопожертви в ім’я людей. Саме такі риси характеру героя дозволили віднести його до “вічних образів”, які надихають багато поколінь митців.