Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Ідея незнищенності людської душі у поезії В. Симоненка “Дід умер”

Ідея незнищенності людської душі у поезії В. Симоненка “Дід умер”

Василь Андрійович Симоненко родом з Полтавщини – чудового, співучого краю. Краю, який славиться не лише талантами неперевершеними, а й чесними, працьовитими хліборобами. Саме такими, простими селянами-трудівника ми, були рідні поета. Дитинство його припало на воєнні й повоєнні роки. Хло-пець ріс без батька. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба, а Василя доглядали дідусь і бабуся, яких він дуже любив. З дідом ранками ходив косити траву, довгими вечорами слухав казки, яких той знав безліч. Вони були справжніми друзями. “Дід

був худий, з жилавою шиєю і кошлатими бровами, під якими плескалась світла озерна вода очей. Ходив дід неквапно і весь час був у роботі – то косив пахучу шовкову траву, підставивши сиву голову ласкавому сонцю, то плів коневі уздечку, а то вирізав онукові іграшки”, – згадує Василь Симоненко.

І от діда не стало. Але його турботу, його любов пам’ятав Василь до останніх днів свого короткого життя. Йому, своєму дідусеві, він присвятив сердечного вірша “Дід умер”. Після прозаїчного, навіть беземоційного повідомлення “От і все. Поховали старезного діда…” В. Симоненко розгортає надзвичайно

драматичну картину: безповоротність життя конкретної людини, обірваного смертю. Хай воно проходило у буденних клопотах косарського ремесла, яким займався покійний, та неповторність його – поза сумнівом. Поезія “Дід умер” – то, на перший погляд, особистісні переживання В. Си-моненка, пов’язані з утратою діда по материній лінії Федора Щербаня, що сталася під час війни (1943). Він мав великий вплив на малого Василя, формував душу хлопчика, знайомив з національною історією. Поборник справедливості, сільський інтелектуал, здатний говорити “до прикладу”, прищепив онукові почуття національної гідності, та, очевидно, спонукав до віршування. А головне – виховав шану до хліборобського роду, найдавнішого на землі, настільки давнього, відколи живуть українці.

В. Симоненко, змальовуючи конкретні явища, неминуче надав їм узагальнених рис. Смерть реального діда (“хорошої людини”) не припинила його існування. Поет не годен змиритися з фактом, що в “тісну домовину” помістилися всі турботи й жалі того діда. Попри накинуті радянською владою атеїстичні догми, поет знаходить відповідь на власні питання в коловерті природних і духовних явищ, адже “хорошу людину повернули навіки у лоно землі, але її “думи нехитрі” додумають онуки. Тому постає неминучий висновок: “він весь не умре”. У філософському осмисленні життєвого покликання людини, її появи та зникнення у просторах вічності поет спирався на давні переконання українців про незншценність людської душі, про постійне її відродження у нащадках. Це гуманістичне вірування, витіснене у глибини народної свідомості під тиском утилітарно-технічної дійсності, не зникло повністю. Воно щоразу поновлювалось у вигляді морально-етичних цінностей, перегукуючись із спорідненими поглядами інших народів, зокрема з ученням про карму. В ньому наголошувалось на ненастанному перенародженні душі, яка несла відповідальність за вчинки добрі чи злі, скоєні у попередньому житті. Тому зло, коли воно не покаране або не переборене, обертається лихом для нащадків. Добро – навпаки – сприятиме збагаченню їхньої людської суті. Власне, таку гуманістичну місію, випробувану впродовж людської історії, і має на увазі В. Симоненко, пишучи про смерть діда, що переходить у безсмертя його роду.

Вічна тема світової літератури, порушена давньоримським поетом Горацієм у вірші “Ні, весь я не умру…”, знайшла у ліриці В. Симоненка, живленій джерелами народної етики, глибоко людяне трактування.

Хай шалені гудуть над планетою весни, Хай трава пнеться вгору крізь листя старе… Я не вірю, що дід із могили воскресне, але вірю, що ні – він увесь не умре.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Ідея унікальності людської особистості в поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти людина?” Любов – це життєстверджуюча сила. В ім’я любові здійснювалися найвеличніші подвиги людства. З любов’ю в серці жив і творив Василь Симоненко. Рядки його поезій наскрізь пронизані любов’ю до України, до її народу, до людства й окремої людини. Василь Симоненко ввійшов у літературу як співець рідної землі, як тонкий і ніжний...
  2. Ідея унікальності людської особистості в поезії В. Симоненко “Ти знаєш, що ти людина?” Любов – це життєстверджуюча сила. В ім’я любові здійснювалися найвеличніші подвиги людства. З любов’ю в серці жив і творив Василь Симоненко. Рядки його поезій наскрізь пронизані любов’ю до України, до її народу, до людства й окремої людини. Василь Симоненко ввійшов у літературу як співець рідної землі, як тонкий і ніжний...
  3. Утвердження в поезії В. Симоненка неповторності людської особистості У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів – І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди – цих загальнолюдських ідеалів, за якими не губилися ідеї національної свідомості, патріотичних почуттів. Василь...
  4. Чим вражають мене вірші Симоненка “Старість” і “Дід умер”? Вірш В. Симоненка “Старість” я прочитала декілька разів відразу. Потім довго сиділа приголомшена і ніяк не могла заспокоїтись. Мені раптом здалося, що я на власні очі бачу цього старенького діда, у якого …Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло,… …Сяють очі глибоко спідлоба, Тільки пух лишивсь на голові… Як...
  5. Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Антитоталітарна спрямованість поезії В. Симоненка Василь Симоненко “принади” тоталітарної системи знав не за спогадами старших. Він почав літературну діяльність на тому великому зламі радянської історії, коли правду про сталінську епоху вже говорили не пошепки, а вголос. Коротка відлига хрущовська, яка змінилась новою зимою, не змінила ставлення Симоненка до...
  6. Один із кращих віршів В. Симоненко “Дід умер” Образ діда, вічного сільського трудівника, зображений з величезною любов’ю, повагою, із глибокою вдячністю за всі, зроблене їм для людей, для землі. Він нагадує образи селян з “Зачарованої Десни” А. Довженко (згадаємо батька ліричного героя, мати, що любила садити городи, “щоб усе проростало”). Починається вірш простий, начебто подих. От повернулися з...
  7. Ідея незнищенності кохання в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Михайло Коцюбинський – справжня перлина української класичної літератури, письменник, який приніс у нашу літературу потужний струмінь світових тем і образів, разом зі своїми однодумцями вивів її з теренів суто “селянської” тематики на глибоко психологічні простори вивчення людської особистості та сенсу людського буття загалом. Повість “Тіні забутих предків” – твір глибоко...
  8. Любов до рідної землі в поезії В. Симоненка Ці рядки по-різному читали в різні часи. У роки “залізної завіси” вони були мов вирок. У наш час відкритих кордонів комусь вони здаються застарілими. А правда проста: Батьківщину дійсно не вибирають. Де б ти не жив, мова, рід, могили предків лишаються в тобі Батьківщина обумовлює долю, вона завжди з людиною...
  9. Твір Краса людської душі (за оповіданням С. Черкасенко “Маленький горбань”) Краса людської душі (за оповіданням С. Черкасенко “Маленький горбань”) Вчителі та батьки часто кажуть, що підлітковий вік – найважливіший ужитті людини; якраз у цей час формується характер особистості. Мабуть, краще за чимале коло різних науковців та психологів почував це серцем учитель за фахом, письменник за покликанням Спиридон Черкасенко, що написав...
  10. Краса людської душі (за оповіданням С. Черкасенко “Маленький горбань”) Вчителі та батьки часто кажуть, що підлітковий вік – найважливіший ужитті людини; якраз у цей час формується характер особистості. Мабуть, краще за чимале коло різних науковців та психологів почував це серцем учитель за фахом, письменник за покликанням Спиридон Черкасенко, що написав оповідання “Маленький горбань”. Автор знайомить читача зі своїм героєм...
  11. Творчі джерела поезії Василя Симоненка Василь Симоненко. Поет-“шістдесятник”. Недовгим був його життєвий і творчий шлях, та його поезію знають як у нашій країні, так і за її межами. І сьогодні поезії В. Симоненка хвилюють людські серця, кличуть до дружби, праці, закликають до боротьби. Поетична творчість В. Симоненка живилася джерелами народного життя, піснями, скорботою і радостями...
  12. Любов до матері, Батьківщини у поезії В. Симоненка “Лебеді материнства” Василь Симоненко – поет, патріот, він понад усе любив рідну Україї український трудовий народ. Для поета Україна – святиня, відданість їй – його обов’язок і щастя. Любов до рідної землі, до Вітчизни, матері як найвища морально-духовна цінність відбивається в багатьох творах В. Симоненка. Зворушливі і задушевні слова знайшов поет, звертаючись...
  13. Образ України в поезії Симоненка У шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу приходить плеяда талановитих українських поетів – І. Драч, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус, В. Симоненко. Вони прагнули наблизити людей до ідеалів добра, справедливості, гуманізму, правди – цих загальнолюдських ідеалів, за якими не губилися ідеї національної свідомості, патріотичних почуттів. Василь...
  14. “З усіх відомих природі глибин, мабуть, найбільша – глибина людської душі. За творами Михайла Коцюбинського” Творчість відомого українського письменника Михайла Коцюбинського містить велику кількість прикладів опису глибини людської душі. Саме з цієї причини широко відомий афоризм Олеся Гончара “з усіх відомих природі глибин, мабуть, найбільша – глибина людської душі” добре підходить до творчості Коцюбинського. Творчість Коцюбинського дуже широка, за час своєї діяльності автор був дуже...
  15. Мої враження від поезії В. Симоненка “Лебеді материнства” Василь Симоненко – тонкий, ніжний лірик… Я з великим задоволенням читаю його поезії, кожного разу відкриваю в них щось нове, цікаве, змістовне, що приносить радість та душевний спокій. Та є в нього незвичайна, яскрава, глибока за змістом і неповторна за формою поезія “Лебеді материнства”. Читаєш її й серце наповнюється любов’ю...
  16. “Блукання людської душі” Достатньо озирнутися навколо, щоб побачити безліч людей, які живуть і діють по життю відповідно до своїх миттєвих душевних поривів. Вони не замислюються про майбутнє, про наслідки своїх дій, про те, що станеться з ними колись і про те, чи доведеться їм відповідати за свої не найбільш щирі і правильні вчинки....
  17. Основні мотиви лірики Василя Симоненка В. А. Симоненко – поет прекрасної, але трагічної долі. Він прагнув сказати правду про свій час і про себе, розвінчати добу сталінського культу, відродити загальнолюдські моральні й духовні цінності. Його творчість була теплим подихом вітру після важкої крижаної зими, першою ластівкою, що, на жаль, не принесла з собою весни. В....
  18. Розмаїття образів у поезії Василя Симоненка “Можна все на світі вибирати, сину, – вибрати не можна тільки Батьківщину…” Хто не знає цих мудрих, справедливих слів, що належать перу одного з найдивовижніших українських ліриків – Василя Симоненка. Вітчизна для поета – це не тільки рідна земля, а й народ. І кожна людина – це ж маленьке “я”,...
  19. ЗНАВЕЦЬ ТАЄМНИЦЬ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ ЗНАВЕЦЬ ТАЄМНИЦЬ ЛЮДСЬКОЇ ДУШІ Ф. Достоєвський є одним із геніїв людства. Сила його творів полягає у висвітленні тих філософських і моральних проблем, які в XIX ст. ще тільки зароджувалися. Саме у зв’язку з Достоєвським говорять про пророчу місію літератури, про передбачення, випередження письменниками XIX ст. майбутніх кризових явищ гуманітарного характеру,...
  20. Блукання людської душі від пізнання гріхів до набуття віри вдобро Що таке гріх? Поганий людський вчинок, коли людина діє, навмисно користуючись самою волею (бажаючи, вибираючи). Вчинок, який не до вподоби Богові. Першими, хто згрішив, були, за біблійними переказами, Адам і Єва, Каїн та Авель. Августин Блаженний називав гріхом будь-яке слово, вчинок чи бажання, що суперечить вічному закону. Богослови називають гріхом...
Ідея незнищенності людської душі у поезії В. Симоненка “Дід умер”
«
»