Ідейні пошуки Андрія Волконського
І. Вступ. Час, зображений у романі Л. М. Толстого (“Дні Олександрова прекрасного початку”),
ІІ. Головна частина. Життєвий шлях Андрія Волконського – шлях неординарної особистості, що мислить і не шукає битого шляху.
1. Різниця між князем Андрієм та іншими представниками вищого світу:
А) початок служби – з нижчих чинів;
Б) відокремленість від усіх, погляд дещо зверхній;
В) щире, тепле ставлення до П’єра;
Г) розмова з близькими йому російською, а не французькою мовою.
2. Бажання піти до армії, пошуки “свого Тулона”
3. “Бачив свій головний інтерес у загальному русі військової дії”:
А) батькове напуття (“Якщо тебе вб’ють, мені, старому, боляче буде, а якщо ти поведеш себе не як син Миколи Волконського, мені буде соромно”);
Б) відповідь ад’ютантові, що сміявся з переможеного генерала Маком (“Або ми офіцери, що служимо своєму цареві та батьківщині і радіємо спільному успі ху і сумусмо з приводу спільної невдачі, або ми прислужники, “байдужі до господської справи”);
В) поведінка Андрія на батареї капітана Тушина і перемога
Г) подвиг під час Аустерлицького бою (високе небо – символ досягнутого).
4. Падіння кумира, зміни в житті, що призводять до замкнення в домашньому колі.
5. Розмова з П’єром на поромі – пробудження до життя та діяльності (знову – високе небо).
6. Символічний образ дуба для розуміння змін у житті князя Андрія (“Треба, щоб усі знали мене, щоб не тільки для мене йшло моє життя, щоб не жили вони так, як ця дівчинка, незалежно від мого життя, щоб на всіх воно відбивалось і щоб усі вони жили зі мною разом!”)
7. Початок оновлення князя Андрія:
А) переведення богучарівських селян у вільні хлібороби;
Б) участь у роботі комитета Сперанського і відмова від неї (як тільки зрозумів недоцільність діяльності);
В) закоханість у Наташу (“Треба жити і бути щасливим”).
8. Трагічний кінець стосунків із Наташею, духовна криза (небо перетворилося на стелю, що тисне; обережне ставлення до репутації дівчини: шукає власного приводу до дуелі з А. Курагіним).
9. Новий етап у житті князя Андрія (війна 1812 року повертає його до діяльності):
А) сприймання нападу французів на країну як особисте лихо (“Мав щастя не тільки брати участь у відступі, а й втратити у цьому відступі все, що мав найдорожче, не кажучи про маєтки та рідний дім… батька, що помер з горя”.
Почуття причетності до загальної долі народу: “Я смоленський”);
Б) відмова бути ад’ютатном у Кутузова (зневага до особистого визнання, прагнення служити батьківщині: “Я маю честь служити тут у полку”);
В) визнання князя Андрія простими солдатами й молодшими офіцерами, його уміння цінити й розуміти їх (“Наш князь” – так вважає Тимохін і вся армія);
Г) ставлення до ворога без компромісів (“Французи зруйнували мій дім і йдуть руйнувати Москву, і образили, і ображають мене кожну мить. Це мої вороги”);
Д) поведінка на Бородинському полі (“вважав своїм обов’язком збуджувати мужність солдат”);
Е) уміння пробачити особисту образу (після того, як Анатоля Курагіна поранено у Бородинській битві).
10. Через високі прагнення – до розуміння бажань і радощів інших:
А) сцена благословіння його княжною Мар’єю;
Б) враження від розмови Наташі із Сонею у місячну ніч;
В) дівчата з нестиглими сливами;
Г) спогади про Наташу.
11. Прихід до розуміння головного у житті (пробачення Наташі і велике кохання до неї).
ІІІ. Висновки. Шлях Андрія Волконського – шлях кращих людей Росії до Сенатської площі.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)