Гуманізм, як творча позиція Джона Фаулза
Увійшов у літературу в 60-х рр., одержав визнання як один з найбільших прозаїків. Добутку Фаулза – романи, повісті, оповідання, есе – всупереч розмаїтості тим і образів, багатства прийомів художнього зображення – об’єднані провідної для його творчості проблемою: формування самосвідомості як необхідної умови для досягнення волі. Збагнення власної сутності сприяє орієнтації у світі й розкриттю можливостей особистості. Подолання відсталої, архаїчної, темної стихії, властивій людині, відкриває можливості для прилучення до життя, красі,
Фаулз народився в містечку Чи^-Он^-Ці, що в графстві Эссекс. Учився в елітній школі в Бедфорде, згодом служив у Королівському флоті в морській піхоті. Після Другої світової війни продовжив утворення в Нью-коледже Оксфордского університету, де спеціалізувався в області романо-германской філології. Викладав англійську мову й літературу у Франції, Греції, Англії й залишив педагогічну діяльність лише в 1963 р., коли успіх першого опублікованого роману “Колекціонер” (“The Collector”) дозволив йому повністю віддатися творчості. Тоді Фаулзу було вже майже сорок років, він мав грунтовний життєвий
Фаулз називав себе “соціальним демократом”, прихильником “англійського соціалізму”, за відродження якого він і висловлювався, маючи в увазі (і в цьому його погляди збігалися з позицією Дж. Б. Шоу), що капіталізм неминуче виснажить, переживе себе, а система продуманих реформ може сприяти цьому процесу. Фаулз підтримував рух “зелених”, що виступають за збереження природного навколишнього середовища. У своїх естетичних принципах він орієнтувався на класичні традиції, високо цінував реалістичне мистецтво, уважав його зв’язок з життям неминущою вартістю, хоч у власній літературній творчості аж ніяк не дотримується традициональних кліше, органічно поєднуючи свою відданість класиці зі сміливими художніми експериментами
Гуманізм є наріжним каменем світоглядних і творчих позицій письменника. Фаулз уважав, що Література повинна сприяти духовному вдосконаленню людини, бути серйозної й гуманної. Він надавав великого значення етичному компоненту у творчості. Критики й про самому Фаулзе пишуть як про письменника, що втілив у своїх добутках етичні норми кращих зразків світової літератури. Працюючи в різних жанрах, Фаулз найбільше виявив самобутність свого таланта як романіст. Романний жанр він цінував і як “можливість виразити свій погляд на життя”, і як форму впливу на духовну й моральну життя суспільства
Після “Колекціонера” в 60-х рр. побачили мир такі романи Фаулза: “Маг” (“The Magus”, 1965), “Жінка французького лейтенанта” (“The French Lieutenant’s Woman”, 1969). До цього ж періоду належить і книга “Аристос” (“The Aristos”, 1964), у якій Фаулз ділиться своїми думками й міркуваннями про проблеми філософії, мистецтва, етики. Це своєрідний “автопортрет художника”, що дозволяє читачеві познайомитися із широким колом питань, які хвилювали письменника. У цій книзі Ф. висловлює думка про те, що основою творчості повинна бути чітка філософська й эстетическая концепції.
Серед багатьох шедеврів світової літератури Фаулз із особливим трепетом ставився до “Одиссее” Гомера й “Бури” В. Шекспіра. Про це він пише в есе “Острова”. “Одиссея”, цей перший роман в історії людства, що містить у собі вічні Теми – подорожі по території життя й мандри в глибинах власного “я”, тема пошуку й прагнення до пізнання навколишнього середовища. Шекспірівську “Бурю” Фаулз сприймає як п’єсу про перемогу щирої культури над бездушшям, шляхетності й порядності – над фальшивими цінностями. Глибокий зміст здобуває в цьому контексті образ “острова” і мотив “перебування на острові”. В “Одиссее” Фаулз особливо відрізняє епізод з німфою Калипсо, бранцем якої протягом семи років залишається героєм, потрапивши на острів Огигию.
Тут, у гроті, обплетеного виноградною лозою, Калипсо ховала Одиссея від усього миру; тут, спокушений її чарами, він залишався протягом багатьох років, проте, не забув своєї батьківщини й знову вернувся в мир життя, продовживши свою подорож у рідну Итаку. Герої шекспірівської “Бури” також виявляються на острові, де мудрий Просперо, угамовуючи егоїстичні прагнення й у самому собі, і в інші, допомагає людям повернути щиросердечна рівновага, відчути красу природи. Оповідаючи про “Бур”, Фаулз відзначав: “Сьогоденням островом у п’єсі є наша планета в безмежному океані Вселеної”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)