Ольга в Царьграде. Погляд з Русі

У рік 6463 (955). Відправилася Ольга в грецьку землю й прийшла до Царьграду. І царював тоді цесар Костянтин син Лева, і прийшла до нього Ольга, і побачив цар, що вона дуже гарна особою й розумна, подивувався цар її розуму, розмовляючи з нею, і ськазав їй: “Гідна ти царювати з нами в столиці нашої”. Вона ж, уразумев зміст цього обігу, відповіла цезареві: “Я язичниця; якщо хочеш хрестити мене, то хрести мене сам – інакше не хрещуся”. І хрестив її цар з патріархом. Освітившись же, вона радувалася душею й тілом; і наставив її патріарх у вірі й ськазав

їй: “Благословенна ти в дружинах росіян, тому що возлюбила світло й залишила тьму. Благословлять тебе російські нащадки в прийдешніх поколіннях твоїх онуків”. І дав їй заповіді про церковний устав, і про молитву, і про пост, і про милостиню, і про дотримання тіла в чистоті. Вона ж, нахиливши голову, стояла, слухаючи навчанню, як губка напояемая; і поклонилася патріархові зі словами: “Молитвами твоїми, владика, нехай буду збережена від мереж диявольських”. І було наречено їй у хрещення ім’я Олена, як і древній цариці матері Костянтина Великого. І благословив її патріарх і відпустив.

Після хрещення

покликав її цар і ськазав їй: “Хочу взяти тебе в дружин собі” . Вона ж відповіла: “Як ти хочеш взяти мене, коли сам хрестив мене й назвав дочкою? А в християн не дозволяється це – ти сам знаєш”. І ськазав їй цар: “Перехитрила ти мене, Ольга”. І дав їй численні дарунки – золото, і срібло, і паволоки, і посудини різні; і відпустив її, назвавши своею дочкою.

Вона ж, зібравшись додому, прийшла до патріарха, і попросила в нього благословення повернутися, і ськазала йому: “Люди мої й син мий язичники, – так збереже мене Бог від усякого зла”. І ськазав патріарх: “Чадо вірне! У Христі ти хрестилася й у Христа облеклась, і Христос збереже тебе, як зберіг Еноха в найдавніші часи, а потім Ниючи в ковчегу, Авраама від Авимелеха, Лота отт сомодлян, Мойсея від фараона, Давида від Саула, трьох отроків у печі, Данила від звірів, – і тебе позбавить він від підступу диявола й від мереж його”. І благословив її патріарх, і відправилася вона з миром у свою землю й прийшла в Київ…

(Повість минулих літ)

Мова йде про імператора Костянтині VII Багрянородном, що був відомий ще й літературно-історичними працями.

Це, безумовно, казка російського походження. По-перше, імператор був у той час одружений. По-друге, Візантія дивилася на всіх варварських правителів свисока, не бажаючи віддавати візантійських принцес за королів-варварів або їхніх спадкоємців, що говорити про шлюб самого імператора. По-третє, зберігся візантійський опис прийому Ольги в Константинополі; воно не виходить за рамки звичайних прийомів для “архонтів” варварів, ніщо в ньому не натякає на особливе відношення імператора до російської правительки.

ПВЛ. С. 75, 77.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Ольга в Царьграде. Погляд з Русі

Categories: Нові твори

Links