Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Гуманізм новел Стефаника

Гуманізм новел Стефаника

Про що б не писав Василь Семенович Стефаник, у центрі розповіді завжди виступає людина з її проблемами, думами, переживаннями і прагненнями. Усі герої Стефаника, як говорив Марко Черемшина, або безнадійно хворі, або безнадійно вбогі, або безнадійно старі, або безнадійно спрацьовані, або безнадійно нещасливі. Справді, багато безнадій у житті його героїв. Але багато й такого, про що не соромно розповісти усьому світові: дивіться, це – мій народ. Він, може, і вбогий, і нещасливий нині, але він є, живе за своїми духовними законами у злагоді з власною

совістю, живе й працює на землі. Чи була вона ласкавою до нього, та земля? Пригадаймо, як порається біля неї Іван Дідух із новели “Камінний хрест”. Усе життя своє – довге трудове життя селянина-трудівника – уклав у цю землю Іван. Загнула його робота фізично, але певен він був, що праця усе переможе: “Але доки ні ноги носє, то мус родити хліб!”

І зрештою хіба ми любимо землю за щось? Любимо, бо інакше й бути не може. Саме вміння працювати на землі, розуміння її диктували й основи моралі селянина. Цінують люди і працьовитість, і чесність, і порядність, і доброзичливість. Не випадково ж запросив до

себе Дідух усе село, прощаючись перед від’їздом у далеку Канаду. У розповіді про історію життя Івана Дідуха відтворилися найяскравіші риси ментальності українського народу, саме ті, що зрозумілі усім людям. Здатність долати працею усі перешкоди, терпіти скруту, холод і бідність, але залишатися людяним, відкритим цінують односельці Івана. У нього багато друзів, бо він зберіг у серці тепло до людей, пошану до кожного сусіда, намагаючись жити по совісті. Так само мислить і герой оповідання “Сини” Максим. Особисте горе ніби відділило зовні його від людей,

Але нема у його серці зла. Попри традиційні моральні забобони щодо шлюбу і дітей, мріє він про те, щоб у цьому світі залишилося дитя від його синів. Хай хто скаже, що грішне таке поза-шлюбне кохання, але для нього головне не це. По-іншому розуміє він цінність і сенс життя тепер, коли він старий і самотній. Головне – то саме життя, найвища цінність на землі.

Читаючи новели В. Стефаника, припадаєш до чистої криниці народної моралі, пройнятої любов’ю до людини, пошаною до всього живого на землі.

Творчість Василя Стефаника завжди сприймалася читачем як вираз трагічної долі галицького селянства. Та в новелах цього письменника є не тільки картини розпачу і горя. Його новели містять глибоку думку про вічне – життя і смерть, добро і зло. Для чого живе людина на цьому світі? По-різному відповідають на це питання його герої, та й не ставлять такого запитання іноді зовсім. А так життя складається, що одного разу доводиться замислитися, що головне у житті.

Усе життя працював на землі Іван Дідух. Працював тяжко. “Вік свій збув на тім горбі”, – говорить автор про його працю на незручному клаптику землі – на горбі, що дістався йому у спадок від батька. Без гучних слів заходився він возити землю на той піщаний горб, щоб родила земля, щоб ростити дітей, щоб жити своєю працею. Так жили його батьки і діди. Так здається правильним для нього. Не раз проклинав він тягар тієї роботи, крекчучи від натуги, коли навіть коня жалів, а на собі вносив на горб перегній. Переломило його на тому горбі навпіл, так і ходив зігнувшись. І все ж, коли настав час прощатися йому з тією землею, плакав за нею. Виявилося, що це все, таке знайоме і буденне,- найдорожче, що в нього є. Бо це Батьківщина. “Банно ми за найменшов кришков у селі, за найменшов дитинов, але за тим горбом таки ніколи не перебаную…” Виявляється, що тримав його у цьому житті оцей зв’язок із рідною землею, який і увічнив Іван, поставивши на піщаному горбі кам’яний хрест.

Іванові хочеться “віпрощатися” перед людьми, бо для нього саме вони були мірою моральності, цінності його життя. Він завжди поважав людей, і вони відповідали йому такою ж повагою. Про це говорять йому, прощаючись. Усе життя його минуло тут, між цими людьми, отож, як шлюб із дружиною колись тут перед ними брав, так і нині прощається, немов перед смертю. Людина не може бути сама. Про це ж міркує герой новели “Сини” Максим. Самотність його страшна, гнітюча. Він бореться з нею працею. До пізньої ночі працює в полі, аби не вертатися до спорожнілої хати: сини загинули, дружина не витримала розлуки з дітьми. Втрата сім’ї виявляє для Максима життєві пріоритети. Він жив, як і Дідух, усе життя працюючи коло землі. Вважав, що живе правильно, й цього досить для щастя. А сім’я завжди буде з ним. Виявилося, що для людини необхідно знати ще й те, що залишиться на землі після неї. З відчаєм звертається до Бога, аби дав йому на старість знати, що десь на землі залишився слід від його синів. Може, є на світі дівчина, що кохала когось із них. Не важливо для нього, як про це скажуть люди, бо головне – життя. Життя однієї людини дає життя іншій, корінить у собі життя і щастя для іншої людини. Велич і цінність цих зв’язків зрозумів душею Максим у своїй самотності.

Отже, розповідаючи про своїх героїв, Стефаник підводить читача до думки про вічність і незнищенність життя, про любов як основу буття людини, про щастя бути людиною серед людей на своїй рідній землі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Гуманізм новел В. Стефаника Про що б не писав Василь Семенович Стефаник, у центрі розповіді завжди виступає людина з її проблемами, думами, переживаннями і прагненнями. Усі герої Стефаника, як говорив Марко Черемшина, або безнадійно хворі, або безнадійно вбогі, або безнадійно старі, або безнадійно спрацьовані, або безнадійно нещасливі. Справді, багато безнадій у житті його героїв....
  2. Герої новел Стефаника Творчість Василя Стефаника – оригінальне явище світового рівня. За словами Франка, Стефаник – “може, найбільший артист, який появився у нас від часів Шевченка”. Друг і земляк Василя Стефаника Марко Черемшина, називаючи його “поетом мужицької розпуки”, точно визначив основне тематичне зацікавлення В. Стефаника – українське, а точніше, галицьке селянство. Глибинний реалізм...
  3. Герої новел Василя Стефаника Творчість Василя Стефаника – оригінальне явище світового рівня. За словами Франка, Стефаник – “може, найбільший артист, який появився у нас від часів Шевченка”. Друг і земляк Василя Стефаника Марко Черемшина, називаючи його “поетом мужицької розпуки”, точно визначив основне тематичне зацікавлення В. Стефаника – українське, а точніше, галицьке селянство. Глибинний реалізм...
  4. “Трагічна подія як композиційний центр” новел В. Стефаника На кінці ХІХ – початку ХХ століття у культурі утверджується експресіонізм – новий напрямок, початківцем якого в українській літературі став Василь Стефаник, а його послідовниками були М. Куліш, Т. Осьмачка, О. Довженко і Л. Курбас. У своїх творах В. Стефаник прагнув знайти спільну основу в усьому, що створив Бог, тобто...
  5. Твір на тему – Герої новел Василя Стефаника Творчість В. Стефакника – оригінальне явище світового рівня. За словами І. Франка, він – “може, найбільший артист, який появився у нас від часів Шевченка. Марко Черемшина точно визначив основне тематичне зацікавлення В. Стефакника – галицьке селянство. Глибинний реалізм і психологічна заглибленість, чесність і мистецька довершеність – основні риси творчого доробку...
  6. Художні якості новел Стефаника на антивоєнну тему Початок другого періоду літературної діяльності Стефаника припадає на роки імперіалістичної війни, під час якої Галичина стала ареною кривавих боїв між Двома ворожими арміями. Палали села і міста, розорювались тисячі родин, гинуло мирне населення, вимучені люди блукали по країні. Розстріли за найменшою підозрою, катування і і грабунки були звичайною справою Стефаник...
  7. Фразеологізми як один із художніх засобів створення експресивно-емоційного фону новел Василя Стефаника Фразеологізми у новелах В. Стефаника займають значне місце. Загалом, можемо сказати, що новели характеризуються із боку поетичного мислення глибиною і широтою думки. Мова творів В. Стефаника проста. Він уникає надто складних синтаксичних конструкцій. У новелах переважають короткі речення серед яких чимало окличних. Фразеологізми належать до характерних художньозображувальних особливостей новел Василя...
  8. Тематика новел Григора Тютюнника Новела – улюблений жанр письменника Григора Тютюнника. Григір Тютюнник вважав, що новела стоїть до поезії найближче. Тому більшість йокі творів – це невеликі оповідання. У короткій новелі він умів повно розкрити внутрішній стан героя. Сучасне село – найглибший біль письменника. Новели “Кленовий пагін”, “Вуточка”. Старенькі, наче забуті Богом і людьми,...
  9. Романтичні мотиви та гуманізм драми “Патетична соната” Драма М. Куліша “Патетична соната” – виняткове явище в українській драматургії, бо саме в цьому творі автором була зроблена спроба поєднати рух, музику, слово. Свою назву твір дістав від однойменної сонати великого Бетховена. У неосяжному світі музики – контрасти і різкі переходи від одного ритму до іншого, рух і спокій,...
  10. Гуманізм гомерового епосу Антична культура вражає довершеністю форм, красою і гармонією, тобто вона естетична за своїм характером. Такими ж красивими є й герої міфів (боги, герої, титани, німфи) та літературні персонажі, створені на основі цих образів. Глибокий естетизм та гуманізм – характерні риси гомерового епосу. Його герої не просто красиві зовні, а й...
  11. Гуманізм гомеровського епосу Антична культура вражає довершеністю форм, красою і гармонією, тобто вона естетична за своїм характером. Такими ж красивими є й герої міфів (боги, герої, титани, німфи) та літературні персонажі, створені на основі цих образів. Глибокий естетизм та гуманізм – характерні риси гомерового епосу. Його герої не просто красиві зовні, а й...
  12. Гуманізм поезії С. О. Єсеніна Серед російських поетів особливе місце займає С. О. Єсенін. Його ранні вірші сповнені звуків, запахів, барв. Дзвенить дівочий сміх, чується “белый перезвон” беріз, видзвонюють верби, “со звонами” плачуть глухарі, заливаються бубонці, чути “дремную песню” рибалок, шумлять очерети, грає то тальянка, то ливенка. Спас пахне яблуками і медом, ялини ллють запах...
  13. Гуманізм “Вільгема Телля” Особливе місце серед інших героїв п’єси посідає образ Вільгельма Телля. На початку твору – він звичайний селянин, побожна й незлостива людина, котра любити свою дружину та дітей й в усьому намагається дотримуватись усталених батьківських звичаїв та традицій. Крім того, Телль вправний лучник й мисливець, він має рішучий й сміливий характер,...
  14. Істинний і помилковий гуманізм в п’єсі Горького “На дні” Твір мистецтва, що зачіпає вічні питання, звичайно має довге життя. Чому? Тому що саме вічне завжди знаходить відгук у серцях людей, змушує задуматися про життя. Така п’єса М. Горького “На дні”. Основна проблема п’єси – проблема гуманізму. У нашому житті вона є і найбільш сучасною. У критичній літературі є формулювання:...
  15. Ідейно-художній аналіз новел “Новина”, “Кленові листки” Василь Стефаник дуже любив дітей. Дітям він присвятив найліричніші свої твори – новели “Новина”, “Катруся”, “Кленові листки”. Родинні драми, зумовлені соціальними причинами, відображені в новелі “Кленові листки”. Головна дійова особа – заробітчанин Іван. Його дружина народжує четверту дитину, а сама тяжко хворіє. Ввечері батько покликав кумів, пригощає їх і скаржиться...
  16. Метаморфози (за мотивами новел Франца Кафки) Крапля Я прокинулась від якогось дивного відчуття. Мені здавалося, що я вже не людина, а щось дуже мале за розмірами, невагоме. Навкруги було чути незрозумілі звуки, що йшли від якихось малих істот, яких було незліченно багато. Через мить я – Крапля – разом з іншими кружляю у величезній хмарі, що...
  17. Гуманізм твору О’Генрі “Останній листок” Справжнє ім’я чудового американського новеліста О’Генрі – Вільям Сідней Портер. Письменника називають співцем долі маленької людини. У його творах немає визначних подій, його персонажі не є видатними особистостями або людьми, здатними на подвиг. Його герої – це звичайні люди, що діють у звичайних обставинах, з маленькими радощами та великим сумом....
  18. Гуманізм поезії Сергія Єсеніна У ряді російських поетів особливе місце займає С. О. Єсенін. Його ранні вірші повні звуків, заходів, фарб. Дзенькає дівочий сміх, лунає “білий передзвін” беріз, видзвонюють верби, “із дзенькотами” плачуть глухарі заливаються чується “дрібна пісня” рибалок, шумлять очерета, грає те тальянка, те л евенка. Урятував пахне яблуками й медом, ялини ллють...
  19. Особенности новел Мопассана Эти особенности новеллистики М. вызвали живейший интерес к его творчеству во время оккупации Франции в годы Второй мировой войны. Подпольная печать переиздавала его рассказ и писала о нем как о художнике-патриоте. Существенное место в новеллистике Мопассана занимает и любовная тема. Эротическая новелла в значительной мере определила заинтересованность читателей его рассказами,...
  20. Герої новел Григора Тютюнника До талановитих українських письменників належить Григір Тютюнник, улюбленим жанром якого була новела. Письменник вважав, що саме новела найближча до поезії, і, мабуть, тому більшість його творів – невеликі оповідання. Основні збірки його новел і оповідань – “Зав’язь” (1966), “Деревій” (1969), “Батьківські пороги” (1972), “Край неба” (1975), “Коріння” (1976). “Найдорожчою темою,...
Гуманізм новел Стефаника
«
»