Гротеск і гіпербола в романі Франсуа Рабле “Гаргантюа й Пантагрюэль”
Франсуа Рабле – представник французького Ренесансу, хоча найвизначнішим представником цієї епохи його зробило один художній Твір.
Роман “Гаргантюа й Пантагрюэль” став саме тим добутком, завдяки якому ім’я відомого французького лікаря й ученого-енциклопедиста ввійшло у світову історію літератури шістнадцятого сторіччя.
Фантастична країна Утопія, зображена в романі Ф. Рабле “Гаргантюа й Пантагрюэль”, розташувалася десь у Франції. Про це свідчать описи Парижа й провінційних городків, у яких живуть прості працьовиті
Роман Ф. Рабле написаний у формі казки-сатири. Автор саркастично зображує кожного із представників схоластичної науки, релігійні звади й самі церковники, з життям яких був добре обізнаний ще із часу перебування в монастирях.
Рабле широко використовує алегорію для зображення як позитивних, так і негативних суспільних явищ.
Опираючись на фольклорні джерела, автор створив образи людей, жадібних до знань і до самого життя. Величезний ріст Грангузье, Гаргантюа й Пантагрюэля були уособленням їхніх безмежних знань, надзвичайної освіченості, шляхетності почуттів, щирості, доброти
Велетні-Королі створювали закони, спрямовані на добробут свого народу.
Сатира й гіперболи Рабле не абстрактні, вони опираються на реальне підгрунтя. У літературі періоду Відродження досить розповсюдженої була тема подорожей, в основі яких лежали реальні події. Рабле використовує цю тему для своїх сатиричних алегорій, які іноді змінюються сугубо фантастичними описами.
У розділі про Пухнатих котів автор викрив жадібних і жорстоких чиновників-суддів, діяльність яких заснована на негативних людських рисах: “У нас тут учать того, чого самі ніколи не вчили!.. У нас тут б’ють і вчать того, чого самі ніколи не вчили!.. У нас тут б’ють і наказують при цьому сміятися!.. У нас тут зізнаються в тім, чого ніколи не робили, не творили й відбуватися-творити не думали!”.
Рабле в гротескній формі проводить думка, що основою всього існуючого є плоть, матерія, що найвищим критерієм в оцінці миру є близькість до природи. Те, що протистоїть цьому судженню,- огидне й потворне.
Важливим епізодом добутку є оповідання про перебування мандрівників на острові цариці Квінтесенції, що вживала в їжу лише абстракції, категорії, мрії, шаради, антитези й просівала свій час через велике, гарне решето. Франсуа Рабле висміяв лжезнания й цілковиту відірваність від реального миру.
У боротьбі із середньовічною реакцією Франсуа Рабле використовував всі можливі форми комічного, серед яких – сатиричний гротеск. Письменник завжди сміється, тому що це – його випробувана зброя.
Дуже більшим був вплив геніального французького сатирика на світову літературу. У Рабле було чому повчитися, адже ерудиція письменника вражала сучасників. Він був одним з найбільших гуманістів минулого. Найціннішим для нас є його судження про вільне суспільство, у якому буде можливим існування гармонічне-розвитий особистості, тому що ця мрія була, є й буде актуальної для представників всіх часів і народів