Гроші як рушійна сила і фатум суспільства у романі О. де Бальзака “Батько Горіо”
ЗАНЯТТЯ 10
Тема:
Гроші як рушійна сила і фатум суспільства у романі О. де Бальзака “Батько Горіо”
ПЛАН
3. Тематика і композиція роману.
3. Дві взаємопов’язані сюжетні лінії, розкриття в різних аспектах теми влади грошей.
3. Гроші як рушійна сила і фатум суспільства, що склалося після революції XVIII століття.
3. Доля молодої людини, її формування суспільством, де панують гроші. Образ Растіньяка, його моральна драма.
3. Історія старого Горіо, її соціальний і моральний сенс.
Завдання для підготовчого періоду
3.
3. Складіть логічну схему за романом.
3. Визначте особливості трактування О. де Бальзаком “філософії золота”.
Література
3. Бабенко К. П. Відтворити епоху в усій її повноті // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. – 2000. – № 9. – С. 43-49.
3. Бальзак О. Предисловие к “Человеческой комедии” ІI О. Бальзак. Собр. Соч.: В 10 т. – М” 1982. – Т.1. – С. 37-50.
3. Бальзак О. Романи. Повість. – К.: Веселка, 1998. – 527 с.
3. Зарубежная литература: Пособие. – М.: Просвещение, 1977. – 318 с.
3. Зарубежная литература
3. Шахова К. Разрушение личности в буржуазном мире // Литература в школе. – 1989. – №3, – С. 84 – 90.
3. Логвин Т. П. Людська комедія.. .індивідуалізм, егоїзм, прагнення до наживи // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1997. – №8. – С. 41- 44.
Інструктивно-методичні матеріали
Своєрідною межею, що символізувала початок створення нової епопеї, став роман “Батько Горіо”, який автор закінчив у 1835 р. Час, у який розгорнулася дія твору, – 1819 рік. Місце дії – бідне передмістя Парижа Нев-Сен-Женев’єв, пансіон мадам Воке. Тут ми познайомилися з головним героєм роману – батечком Горіо. Однак історія Горіо “обрамлена” багатьма додатковими сюжетними лініями: пансіон пані Воке, історія студента Ежена де Растіньяка, салон віконтеси де Босіан.
Головна тема – тема грошей, пристрасть до золота. Письменник дослідив у двох головних аспектах:
– філософський, як причина розпаду “природних” зв’язків, коли духовними цінностями свідомо жертвували заради досягнення матеріальних цінностей;
– соціальний, коли стан людини у суспільстві визначався товщиною гаманця, а втрата капіталу вела до втрати обличчя, і тоді людина ставала “нічим” – пустим місцем.
Центральна фігура цього художнього дослідження – батько Горіо – типовий представник епохи Реставрації. Ще в молодості Горіо свято повірив у силу золота: все купується і продається. Він спритно використав голод за часів революції і “продаючи борошно вдесятеро дорожче”, нажив великі капітали, став фабрикантом вермішелі. Для героя гроші самі по собі нічого не варті, він здобував їх тільки заради своїх дочок – Анастазі й Дельфіни. Він прагнув для них лише щастя і заради цього робив усе, що міг, – забезпечував грошима, вигідно, з його точки зору, видав заміж – за барона і графа. Аж тоді розпочалася його справжня драма. Він мріяв про здійснення свого найзаповітнішого бажання – щоб на його самовіддану батьківську любов дочки відповідали таким самим почуттям. Та дівчата змалку звикли до розкошів, і це згубило їхні душі. А коли Горіо допоміг дочкам вийти із скрутного становища, витративши на них свої останні заощадження, і перетворився на злидаря, вони забули про нього. Драматизм його долі розкрито в саркастичних словах Растіньякового друга – медика Б’яшона, який порадив зробити на надгробку старого такий напис: “Тут спочиває пан Горіо, батько графині де Ресто і баронеси де Нусінген, похований коштом двох студентів”.
Розбещені вседозволеністю, егоїстичні Анастазі і Дельфіна так і не навчилися бути вдячними. Горіо для них – лише джерело грошей і без них батько втрачав всілякий інтерес. Уже перед смертю старий нарешті прозрів: “За деньги купиш все, даже дочерей. О мои деньги, где они? Если бы я оставлял в наследство сокровища, дочери ходили бы за мной, лечили бы меня…”. Як бачимо, навіть під кінець свого життя Горіо продовжував наївно вірити в те, що купити можна все – навіть любов своїх дочок.
Долю батька Горіо в літературознавстві часто порівнювали із трагедією шекспірівського короля Ліра. Але, якщо Лір – трагічна постать, то Бальзаківський герой скоріше смішний і жалкий: “Дочки, дочки!.. Я хочу их видеть! Пошлите за ними жандармов, привезите силой! Заменяя правосудие, за меня все – природа, гражданские законы! Я протестую! Если отцов так будут топтать ногами, отечество погибнет!”.
Важливо зазначити, що “пристрасть” – родинна риса сім’ї Горіо. Пристрасно і безжалісно добував свій мільйон голова сім’ї. З усією егоїстичністю і пристрастю затамовували свою жадібність його дочки. Для батька Горіо і для його дочок пристрасть – це природне почуття. Різниця лише в тому, що дочки взагалі втратили своє людське обличчя через пристрасть, а батько з усією пристрастю, хоча і в спотвореному вигляді, присвятив себе їм.
Трагедія Горіо – яскравий приклад того, як буржуазна дійсність нівечила стосунки між дітьми й батьками. Пізніше його дочки також стануть жертвами, а виграють представники нової формації, такі як Ежен де Растіньяк, аристократ – альфонс Максим де Трай.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)