Григорій Косинка – видатний новеліст XX сторіччя
Та й ти не вмер. Ти пішов з життя, але й залишився в ній, тому що є твоє живуче слово. Є шанування й увековечивание. Тамара Мороз “Стрілець”. Творчість Григорія Косинки (теперішнє прізвище – Стрілець) вертається до нас із порога смерті. Життя письменника обірвалася трагічно: він був страчений по помилковому обвинуваченню в приналежності до групи терористів. Але теперішньою причиною загибелі був його письменницький талант, його добутку, у яких він не ідеалізував більшовицькі будні, а правдиво розповів про життя України після 1917 року
Григорій
“На вулиці шматок людського м’яса й дві невеликі калюжі крові – Кроком – марш! Хтось посміхнувся, і шматок м’яса, як стара підошва, покрита сірим пилом, відлетів вколею. – Ладь український Прапор! Німецька вигадка! – Не треба нам царського прапора! – Рви його, чорна сотня…”.
Розбуджений революцією, письменник убирав кожну часточку дійсності й створював її портрет. З-під пера письменника з’являються всі нові й нові новели. Схвильоване, напружене й трепетні, як саме життя. Теперішнє визнання до письменника прийшло в 1922 році, коли побачила мир перша книга новел “На золотих богів”. Добутку, які ввійшли в книгу, неоднакові по своїй художньо-тематичній цінності. Теперішніми шедеврами літературна критика назвала три новели: “На золотих богів”. “У будинку Штурми”, “Сходка”.
У них чутний плач і нарікання на долю: вони сповнені рухи до червоної стежки революції й боротьби “за кров братів і волю нашу”, за погорілі села й наділену революцією землю. Книга “На золотих богів” – яскравий зразок імпресіоністських добутків. У них немає сюжету, оповідання – фрагментарний, композиція відсутня. Чітко виражена гра квітів (здебільшого червоного й чорного). Косинка завжди прагнув до неповторності. Про його старання не дублювати себе, а показувати вся розмаїтість пореволюційного життя, людських взаємин і характерів свідчить добуток “Мати”. Головна діюча особа новели – селянський син Андрій, але центральною фігурою, що піднімається над добутком, є його безіменна мати
Її образ сприймається через призму почуттів Андрія як символ материнства, уособлення всіх людських страждань, більша частина яких випала на долю матерів. Про це напише пізніше у своєму “Щоденнику” інший неперевершений майстер української літератури А. Довженко. В 1926 році Г. Косинка опублікував новелу “Політика”. Вона була етапної у Творчості письменника другої половини XIX сторіччя й виділялася від інших новел глибинним осмисленням революційної дійсності, показником духовного росту людини. Мусій Швачка – завзятий організатор політичного життя на селі. Він принциповий, ненавидить куркульство. Письменник досить переконливо показує психологічну мотивацію його зв’язків з народом. Він вірить у народ і хоче йому допомогти. У зіткненні з багатіями Мусій не розгубився, не поступився. Вороги схопилися за ножі, він вийняв браунінг… Пролилася кров. В основі новели “Політика” – земля. Григорій Косинка в художньому аналізі внутрішнього переживання проблеми землі своїми героями не допускає ніяких компромісів. Для створення правдивого образа новеліст проникає в душу людини, його психологію (новела “Заручини”).
На останньому етапі творчості драматична напруга досягається за рахунок драматизації внутрішнього життя героя. Відчувається, що в останні свої роки письменник дійшов до “свого росту й сили” і “побачив ясне вдалині” не тільки суспільного розвитку, а й художньої творчості взагалі. Працював на літературній ниві Г. Косинка неповних 15 років і залишив нам художньо вагома новелістична спадщина. Його новели – невеликі епізоди, вихоплені з життя села. Яскраві, виразні, вагомі. Письменник будує оповідання, у яких не тільки бачиш, а й чуєш усе, що відбувається навколо. Відображення не сиюминутних фактів і вражень, а лише того, що справді є подією, поглиблена психологізм у розкритті характерів і сильний емоційний підтекст, що коріннями йде у фольклорний грунт – от ярчайшие риси добутків Г. Косинки – найбільшого новеліста новітньої української літератури
(1 votes, average: 5.00 out of 5)