ГРИЦЬКО ЧУПРИНКА
Грицько Чупринка народився 27 листопада 1879 року у містечку Гоголіві на Чернігівщині. Він походив із заможного козацького роду, а його батько мав 40 десятин землі. Грицько навчався у Лубенській та 3-й Київський гімназіях, але був виключений з обох і закінченої освіти не мав, як і багато хто з тодішніх українських поетів-модерністів. Тому-то письменник Домонтович назвав ту поетичну генерацію “автодидактами”.
Молодість Чупринки припала на роки панування соціалістичних ідей в українській суспільній думці. З 1905 до 1907 року він навіть сам
Як і більшість тодішніх поетів Наддніпрянщини, Чупринка почав писати вірші російською мовою. А 13 травня 1907-го року він опублікував у київській газеті “Рада” свого першого українського вірша під промовистою назвою “Моя кобза”. Проте народницький період проминув для Чупринки досить швидко, і вже 909-го року він почав співпрацю з журналом “Українська хата” –
П’ятирічна полеміка між “радянами” та “хатянами” була елементом пошуку українськими інтелектуалами шляхів модернізації суспільства. Центральним пунктом суперечностей був вибір засад національного відродження: вірність традиціям, культурництво та федералізм, пропоновані народниками, або модернізація, західництво і орієнтація на незалежність, яких дотримувалися модерністи. Ця класична українська колізія отримала так само типове розв’язання – російський уряд закрив одночасно обидва видання.
Попри прихильність Чупринки до авангарду з його розумінням Поета як новатора, вся його поезія має основні ознаки символізму. Досить навести самі тільки назви найвідоміших його книг: “Огнецвіт”, “Метеор”, “Ураган”, “Сон-трава”, “Контрасти”. Він називав себе “естетом” і у своєму оспівування краси та гріховності, у протиставленні поета натовпу був близький до улюблених ним Бодлера, Верлена, Рембо і Бальмонта.
З початком української революції Чупринка записався до Першого Українського козацького полку, а від початку 19-го року керував повстанськими загонами на Чернігівщині. Влітку Чупринка перебував на нелегальному становищі у Києві і був у серпні заарештований ЧК. Можливо, тоді Чупринку врятувало від розстрілу клопотання письменників групи “Музагет” та заступництво наркома освіти Шумського.
Відступаючи з Києва, більшовики перевезли Чупринку до підмосковного Кожухівського концтабору. Через два роки він був звільнений за амністією, повернувся до Києва і у складі Українського центрального повстанського комітету готував антирадянське повстання на Правобережжі. У серпні 21-го року Чупринка був знову заарештований Київською ЧК і 28 серпня розстріляний за намагання (цитата) “установлення Української Народної Республіки проти волі робітників і селян”.
Віталій Пономарьов
(2 votes, average: 5.00 out of 5)